Справа № 2-1434/10

                                                                         Р І Ш Е Н Н Я        

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    03 вересня 2010 року                                                                                         м.Красноград

Суддя Красноградського районного суду  Харківської області Рибальченко І.Г., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області  про  перерахунок та виплату недоплаченої  щомісячної державної соціальної допомоги  відповідно  до Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»,-

     ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Красноградського районного суду Харківської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області в якому просила протиправною бездіяльність відповідача по не нарахуванню та не виплаті  підвищення до пенсії у відповідності до ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" та   зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, недосплачену щомісячну державну соціальну допомогу (або доплату до пенсії) з 22.05.2008 року по 21.07.2010 року. Позивачка також просила стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він належить до соціальної категорії “Дитина війни” та  відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з  22.05.2008 року по 21.07.2010 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  

 Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, яким були визнані  неконституційними окремі положення Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік”, в тому числі й щодо зупинення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі надало заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначили, що  Пенсійний Фонд України діє на підставі Положення  “Про Пенсійний  фонд України”. Реалізація  нормативних приписів і пенсійних програм  здійснюється  шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок джерел визначених прибутковою частиною  бюджету і відповідно до напрямів витратної частини  бюджету Пенсійного   фонду України.

Законом України  “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що фінансування виплат по цьому закону  проводиться з Державного бюджету України. З цього слідує, що на відповідача  не покладено  обов’язок по фінансуванню вищезгаданих виплат.

Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” правомірними через  невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов’язок здійснення таких виплат   особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних  у справі доказів, без фіксування судового процесу технічними засобами.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач має статус “Дитини війни”, що  також  підтверджується   пенсійним    посвідченням НОМЕР_1 від 25.10.1990 року.

Враховуючи зазначений статус позивача, вона відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Із заперечень УПФУ в Красноградському районі Харківської області, встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

 Згідно ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

   З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення у розмірі, меншому ніж 30%  мінімальної пенсії за віком, що вбачається з заперечення  Управління Пенсійного фонду України в Красноградському району Харківської області .

 Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п. п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Красноградському районі Харківської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Що стосується задоволення таких вимог з 01.01.2009 року то вони також підлягають задоволенню, оскільки положення вказаних статей не змінювалось після 22.05.2008 року, тобто на 2009 рік залишились ті ж самі норми, що з 22.05.2008 року – ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни» відповідач повинен нарахувати та здійснити доплату до пенсії  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Також підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо зобов’язання УПФ України в Красноградському районі нарахувати, виплатити та призначити на постій основі належної доплати до пенсії, як дитині війни з 01.01.2010 року по 21.07.2010 року, то ці вимоги підлягають задоволення з наступних підстав.

        Статтею 70 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010  році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

            Належна норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розміри тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки  розмір зазначених соціальних виплат згідно із ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

       Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».          

 Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч. ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

   Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

   За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

   З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

 Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” покладено на УПФУ в Красноградському районі Харківської області, за місцем проживання позивача.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що  з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 21.07.2010 року, відповідач повинен  бути здійснити  перерахунок пенсії позивачу  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати.

У зв’язку з вищевикладеним позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню, як законні та обґрунтовані.

У відповідності до ст.88 ЦПК України суд стягує на користь позивача витрати, пов’язані зі сплатою ним при пред’явленні позову пропорційно задоволеним вимогам – 8,50  грн. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду  справи .

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",   ст.10, 11, 209, 212, 214-215, ЦПК України,  суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області   задовольнити  .

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області по не нарахуванню та не виплаті  ОСОБА_1 підвищення до пенсії у відповідності до ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2008 рік з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік з 01.01.2009 р. по 31.12.2009  р. та  з 01.01.2010 року по 21.07.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 (вісім) гривень  50 коп. та  інформаційно - технічного забезпечення  розгляду цивільної справи в сумі 37 ( тридцять сім ) гривень.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Красноградський районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати   апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення

Рішення віддруковано в нарадчій кімнаті.

Головуюча                                                                    І.Г. Рибальченко.