Справа №  2-996/2010 р.          ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

                                                                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                    

08 вересня 2010 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області

в складі:  судді  Кобзія Б.І.

при секретарі   Таран І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кременчуці цивільну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1  до  фізичної особи ОСОБА_2 про визнання права власності на майно та про стягнення орендної плати за договором, -

                                                                      В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_3 звернувся до суду  з позовом до ОСОБА_2, в якому просив постановити рішення, яким  стягнути з відповідача на його користь заборгованість по орендній платі з 15 червня по 5 липня 2007 року згідно договору оренди № 15/06 від 15.06.2007 року у розмірі 400 грн. та судові витрати.

   В подальшому доповнив позовні вимоги і просив суд постановити рішення, яким визнати за ним право власності на капітальну споруду торгівельний павільйон для реалізації продовольчих товарів, розташований по АДРЕСА_1.

  В період розгляду справи позивач ОСОБА_3 помер. Його правонаступником став його син ОСОБА_1, який позов ОСОБА_3 підтримав.

   В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4, він же представник і третьої особи по справі ОСОБА_5,посилаючиь на викладені в позовній заяві підстави, просив позовні вимоги задовільнити.

  Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з»явився, про дату та місце розгляду справи був належним чином усвідомлений, про причину неявки суду не повідомив.  Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

     Представник третьої особи Кременчуцької міської ради ОСОБА_6 з позовними вимогами ОСОБА_1 не погодився, просив в їх задоволення відмовити з підстав, викладених в поданих ним письмових запереченнях.

   Третя особа ОСОБА_7 вимоги позивача вважає незаконними і не підлягаючими задовільненню, що обґрунтував в поданих ним письмових  поясненнях та запереченнях.

   Представник третьої особи ОСОБА_5, він же представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4, від імені ОСОБА_8 позов підтримав.

   Суд, вислухавши пояснення представника позивача, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, приймає до уваги слідуюче.

    30.11.2004 р. рішенням Кременчуцької міської ради приватному підприємцю ОСОБА_5 було  надано надано в тимчасове користування до 01.08.2007 року земельну ділянку для розміщення, експлуатації та обслуговування малої архітектурної форми - торгівельного павільйону для реалізації продовольчих товарів по вул. Республіканській, в районі житлового будинку № 89 загальною площею 57,0 м2.

    Згідно чинних на той час Типових правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.10.2000 року №227 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2000 р. за №755/4976 та Правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності на території м. Кременчука, затверджених рішенням XII сесії міської ради IV скликання від 05.06.2005 року – мала архітектурна форма для здійснення підприємницької діяльності це невелика споруда, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів.

Також згідно наданого Управлінням містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради під особистий підпис ОСОБА_5 містобудівного висновку №110 від 18.05.2004 року:

- основа, на якій буде встановлена мала архітектурна форма повинна бути виконана без заглиблення в ґрунт (абзац третій пункту 2);

- у разі виконання самовільної реконструкції або невиконання умов містобудівного висновку споруда підлягає знесенню в обов’язковому порядку з приведенням земельної ділянки до належного стану (абзац третій пункту 8).

    Незважаючи, на надані умови на розміщення малої архітектурної форми, з якими ОСОБА_5 був ознайомлений під особистий підпис, в листопаді 2004 року ОСОБА_5 без відповідного звернення до міської ради, інших відповідних служб та органів державного контролю, не маючи жодних відповідних дозволів та узгоджень (інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, та інших відповідних служб), грубо порушуючи умови містобудівного висновку №110 від 18.05.2004 року та Правила розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності на території міста Кременчука, розпочав самовільне будівництво капітальної споруди, що підтверджується доданими до справи фотографіями, а також  листами органів місцевого самоврядування, відповідних дозвільних установ та організацій:

- виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 29.11.2004 року за вих. №Т-555-2,

- Державної пожежної частини №13 м. Кременчука від 02.12.2004 року за вих. №1365,

- 1-го загону державної пожежної охорони м. Кременчука від 24.12.2004 року за вих. №2266,

- ВАТ “Кременчукгаз” від 29.11.2004 року за вих. №4/2489 (додаток №12),

Після отримання вищезазначених приписів ОСОБА_5 тільки частково виконав роботи по усуненню порушень, виявлених при розміщенні малої архітектурної форми, а саме – розібрав кладку стін з бетонних блоків та зменшив розміри малої архітектурної форми, але залишивши фундамент під спорудою без змін,  а також не виконав винос газопроводу на безпечну відстань, згідно наданих йому ВАТ “Кременчукгаз” технічних умов №1610/104 від 25.11.2004 року, залишивши розміщення кіоску в «охоронній зоні газопроводу», що являється порушенням встановленої державними нормами безпечної відстані від газопроводу низького тиску і у разі виникнення аварійної ситуації створює небезпеку заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян та їх майну, а також інші можливі негативні наслідки, правам та законним інтересам фізичних чи юридичних осіб та територіальній громаді.

Скориставшись тим, що при прийнятті малої архітектурної форми в експлуатацію, комісія не провела ретельного обслідування основи, на якій встановлена мала архітектурна форма і не помітила фундаменту, який був заглиблений у землю, а також тим, що акт введення в експлуатацію не підписують представники суміжних землекористувачів, зокрема, ВАТ “Кременчукгаз”, ОСОБА_5 здав споруду в експлуатацію, як малу архітектурну форму, що підтверджує акт технічної комісії про прийняття малої архітектурної форми в експлуатацію від 21.04.2005 року.

    Разом з тим, згідно листа ВАТ “Кременчукгаз” від 14.08.2007 року №4/2128, листа Кременчуцької міської санітарно-епідеміологічної станції від 09.02.2007 року №295/03-03  та листа Кременчуцького міського управління ГУ МНС України в Полтавській області від 12.02.2007 року №236  жодних дозволів чи погоджень щодо надання збудованій ОСОБА_5 стаціонарній малій архітектурній формі – статусу капітальної споруди, не надавалось.

Таким чином, вказаний торговельний павільйон згідно з частиною першою статті 376 Цивільного кодексу України є самочинним будівництвом. Відповідно до вимог частин другої і третьої статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки, в даному випадку Кременчуцька міська рада, заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

    Слід також зазначити, що право власності на вказаний торговельний павільйон як на капітальну споруду, його власники намагались встановити, в обхід чинного законодавства України декілька разів.

    Так 17.08.2006 року ОСОБА_5, ввівши в оману Крюківський районний суд                      м.Кременчука шляхом укриття частини інформації, та надавши суду документи тільки на свою користь, отримав рішення по цивільній по справі № 2-1706/2006  про визнання торгівельного павільйону капітальною спорудою.  Але 19.01.2007 року Крюківський районний суд, отримавши повну інформацію по справі № 2-1706/2006р., скасував своє попереднє рішення від 17.08.2006 року за нововиявленими обставинами і направив справу на новий судовий розгляд.

    22.03.2007 року рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука  по цивільній справі № 8-8/2007 р. за позовом ОСОБА_5 до Кременчуцької міської ради про визнання малої архітектурної форми капітальною спорудою   ОСОБА_5 було відмовлено в задоволенні позовних вимог, а ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 24.05.2007 року по справі  №22ц – 1238/2007 це рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

    06.07.2007 р. згідно статей 31 та 33 Закону України “Про оренду землі” виконавчий комітет Кременчуцької міської ради листом-повідомленням  попередив ОСОБА_5 про закінчення 01.08.2007 року терміну тимчасової оренди землі по вул. Республіканській, 89 та про необхідність звільнення земельної ділянки у зв’язку з порушенням умов містобудівного висновку № 110 від 18.05.2004 року та у зв»язку з запланованим будівництвом капітальної споруди в районі даної земельної ділянки.

      ОСОБА_5 отримав лист-повідомлення про що свідчить його підпис на поштовому повідомленні.

    Таким чином, відповідно до статті 34 Закону України “Про оренду землі” та пункту 14 чинних на той час Методичних рекомендацій щодо встановлення порядку розміщення малих архітектурних форм, затверджених наказом Міністерства будівництва та архітектури України від 04.09.2006 року № 296, термін дії дозволу на розміщення малої архітектурної форми визначається терміном дії документу, що посвідчує право на земельну ділянку, та припиняється в разі  закінчення строку оренди землі. Тому з 01.08.2007 року земельна ділянка по вул. Республіканській, 89 під торгівельним павільйоном є самовільно зайнятою.

    21.12.2006 року о 10.00 годині  ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука був накладений арешт на торгівельний павільйон ОСОБА_5 по вул. Республіканській 89, про що терміново були повідомлені завідуючий Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори та начальник КП “Кременчуцьке МБТІ”.

   Незважаючи на це, в цей же день 21.12.2006 року о 18.00 годині  ОСОБА_5 оформлює договір купівлі-продажу даного павільйону з батьком своєї дружини ОСОБА_3, не реєструючи права власності в бюро технічної інвентаризації та не повідомляючи про зміну власника торгівельного павільйону, власнику і орендодавцю землі – Кременчуцькій міській раді. І лише через півроку, коли ОСОБА_5 стало відомо, що виконком міської ради направив йому лист-повідомлення про необхідність звільнення земельної ділянки, незважаючи на те, що право власності на капітальну споруду вже було скасовано рішенням суду, ОСОБА_3 16.07.2007 року зареєстрував право власності в бюро технічної інвентаризації. ОСОБА_5 весь цей час, до закінчення строку оренди землі (до 01.08.2007 року) і навіть після, не маючи жодних дозвільних документів, продовжував торгівельну діяльність, поки контролюючі служби не змусили його припинити незаконну діяльність, що підтверджується листом  Кременчуцької ОДПІ №10539/Т/17-038 від 27.08.2007 року.

    Враховуючи, що земельна ділянка для розміщення і обслуговування торговельного павільйону виділялась Кременчуцькою міською радою саме як для малої архітектурної форми, то, відповідно статті 376 Цивільного кодексу України, ОСОБА_5 не міг набути законного права власності на торговельний павільйон як на капітальну споруду без участі у судовій справі власника і орендодавця земельної ділянки – Кременчуцької міської ради,а відтак  не міг і передавати це ненабуте право власності ОСОБА_3

     Про те, що договір купівлі–продажу був фіктивним підтверджує й такий факт, що навіть через 2 роки після того як ОСОБА_5 зробив вигляд, що продав свій кіоск, він продовжує своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги з водопостачання та водовідведення, що підтверджується листом  КП « Кременчукводоканал» № 16/4005 від 29.08.2008 року, а також за спожиту електричну енергію, що підтверджується листом лист ВАТ “Полтаваобленерго” №83-02/1533 від 27.08.2008 року.

     Про укладення договору купівлі-продажу, торговельного павільйону, ОСОБА_5 не повідомив ні Кременчуцьку міську раду – власника і орендодавця земельної ділянки, ні Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області,  ні Апеляційний суд Полтавської області, які на той час  розглядали справу, щодо статусу цього торговельного павільйону, з метою відвести увагу на себе, щоб перед закінченням строку оренди землі 01.08.2007 року поставити Кременчуцьку міську раду перед тим фактом – що новий власник торговельного павільйону ОСОБА_3 вже встиг 16.07.2007 року зареєструвати  його в КП “Кременчуцьке бюро технічної інвентаризації”.

     Згідно затвердженого генерального плану м. Кременчука “червона лінія” (лінія, за якою забороняється будь-яке будівництво згідно ДБН-2001 та Закону України “Про автомобільні дороги” проходить по вул. Республіканській в районі будинку № 89 на відстані 6,5 метрів, що підтверджується відповіддю Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №48-104 від 22.01.2008 року.

     Таким чином, торгівельний павільйон, що розташований по вул. Республіканській на відстані 10 метрів від будинку №89, знаходиться в зоні забороненій для капітального будівництва.

     Суд приходить до висновку, що спірний торгівельний павільйон розташований без належної правової підстави, з порушенням:

- вимоги пункту 4.1.16 Правил пожежної безпеки в Україні,

- санітарних вимог ДБН 360-92 “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень”,

- вимоги ДБН 360-92 та ДБН В.2.5-20-2001 “Газопостачання”, щодо необхідності дотримання двометрової охоронної зони газопроводу низького тиску,

- статті 5 Закону України “Про основи містобудування”,

- частини 2 статті 18 Закону України “Про автомобільні дороги”,

- примітки до пункту 1.3 ДБН В.2.3-5-2001 “Вулиці та дороги населених пунктів”,

- пункту 2.2 Правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності на території м. Кременчука, затверджених рішенням ХІІ сесії Кременчуцької міської ради Полтавської області ІV скликання від 05.06.2003 року.

З огляду на вищезазначене визнання права власності на малу архітектурну форму – торговельний павільйон для реалізації продовольчих товарів, як на капітальну споруду, за відсутності належного дозволу та належно затвердженого проекту, та який розміщений на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, суперечить вимогам чинного законодавства України.

    При таких обставинах суд приходить до висновку про відсутність  законних підстав для визнання за правонаступником ОСОБА_3 ОСОБА_1 права власності на вказаний торговий павільйон.

    Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з  з відповідача ОСОБА_2 заборгованості по орендній платі, суд враховує те обставину, що  15.06.2010 року між орендодавцем ОСОБА_3 і орендарем ОСОБА_2 було укладено договір оренди  вказаного торгового павільйону. Згідно договору орендар зобов»язувався сплачувати позивачеві орендну плату в сумі 800 грн. на місяць.   Орендар ОСОБА_2 користувався павільйоном з  15.06. по 05.07. 2007 року, але орендну плату не сплатив, чим порушив умови договору, а тому суд  вважає, що позов в цій частині підлягає задовільненню.

    Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212,214-215, 218,224-228 ЦПК України, ст.ст.328, 392, 525, 526, 625, 762 ЦК України, суд –

                                                                   Р І Ш И В:

   Позов ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно та про стягнення орендної плати за договором  задовільнити частково.

   Позов ОСОБА_1  до ОСОБА_2 в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на капітальну споруду торгівельний павільйон для реалізації продовольчих товарів, розташований по АДРЕСА_1 залишити без задовільнення.

   Позов ОСОБА_1  до ОСОБА_2 в частині  стягнення заборгованості по орендній платі задовільнити.

    Стягнути  з   ОСОБА_2  на  користь ОСОБА_1 в рахунок про погашення заборгованості по орендній платі за період з 15 червня по 05 липня згідно договору оренди № 15/06 від 15 червня 2007 року  400  грн.,

 в рахунок повернення судового збору 51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн.

     Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

    Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданною ним  протягом 10 днів з дня отримання  копії рішення.

                Суддя: