ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.10                                                                                        Справа №  22/1/10

Суддя   

за позовом Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2 (69104, АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості за договором № 1446-К  від 01.10.2002 р. у розмірі 17 261,87 грн.

                                                                                                                          Суддя  Ярешко О.В.

Представники:

від позивача: Алілуєв Д.Ю., довіреність № 27 від 04.01.2010р.

від відповідача: не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

06.07.2010р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя з позовною заявою до Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя про стягнення суми основного боргу –17 261,87 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.07.2010р. порушено провадження у справі № 22/1/10, судове засідання призначено на 29.07.2010р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.

Ухвалою від 29.07.2010р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, неподанням витребуваних судом доказів, що перешкоджає вирішенню спору по суті та у зв’язку з необхідністю встановлення фактичних обставин справи, витребування у сторін відповідних доказів, які необхідні для розгляду справи по суті, на підставі                   ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 16.08.2010р.

Ухвалою від 13.08.2010р., у зв’язку з відрядженням судді, розгляд справи, призначений на 16.08.2010р. відкладено на 30.08.2010р.

Ухвалою від 30.08.2010р. розгляд справи відкладено на 03.09.2010р.

Позивач в судовому засіданні 03.09.2010р. підтримав свої позовні вимоги, обґрунтовує їх ст. ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 276 Господарського кодексу України та договором на постачання теплової енергії № 1446-К. Позивач пояснив суду, що відповідно до умов договору № 1446-К на постачання теплової енергії, укладеного з відповідачем, свої зобов'язання перед відповідачем виконав. Відповідач зобов’язання щодо оплати отриманих послуг за період з серпня 2008р. по грудень 2009р. включно не виконав, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 17 261,87 грн.

Відповідач в судове засідання 03.09.2010р. компетентного представника не направив, проти позову заперечив, у своєму відзиві та доповненні до нього зазначив, що вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, оскільки 01.08.2007р. договір  № 1446-К від 01.10.2002р., на який посилається позивач в своїй позовній заяві було розірвано за згодою сторін, про що було складено додаткову угоду № 2 від 01.08.2007р. Також, як стверджує відповідач, 01.08.2007р. між сторонами було укладено новий договір купівлі-продажу енергії в гарячій воді № 501446. Однак, теплова енергія в належній кількості і за цим договором не постачалась. Рахунки та акти прийому-передачі не виставлялись. Таким чином, як вважає відповідач, на момент розгляду справи грошових зобов’язань у відповідача перед позивачем немає.

З цього приводу позивач пояснив, що супровідним листом № 1162 від 10.10.2006р. Концерн “Міські теплові мережі” направив Приватному підприємцю ОСОБА_2 додаткову угоду № 2 до договору № 1446-К від 01.10.2002р. та договір                 № 501446 купівлі-продажу енергії в гарячій воді від 01.09.2006р. з додатками:                    Додаток №  1а  Звернення –доручення, Додаток № 1, Додаток № 2. Зазначеним супровідним листом позивач звернувся до відповідача з проханням у встановлений законом строк розглянути, підписати, скріпити печаткою направлені документи (додаткову угоду   № 2 від 01.10.2002р. та договір № 501446 купівлі-продажу енергії в гарячій воді від 01.09.2006р. з додатками); по одному екземпляру повернути на адресу позивача; щодо всіх питань та розбіжностей інформувати негайно та в письмовій формі. 19.07.2007р. позивач направив відповідачу разом з супровідним листом № 598 від 14.06.2007р. договір                      № 501446 від 01.08.2007р. в 2-х екземплярах та додаткову угоду № 2 від 01.08.2007р. до договору № 1446-К в 2-х екземплярах. Оскільки відповідач не повернув позивачу підписані та скріплені печатками надіслані документи, постачання відповідачу теплової енергії продовжувалось за договором № 1446-К на постачання теплової енергії від 01.10.2002р.

Відповідач доказів повернення позивачу підписаних та скріплених печатками додаткової угоди № 2  від 01.08.2007р. та договору № 501446 купівлі-продажу енергії в гарячій воді від 01.08.2007р. не надав.

Судове засідання, за клопотанням позивача здійснювалось без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розгляд справи закінчено 03.09.2010р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002р. Концерн “Міські теплові мережі” (надалі –Енергопостачальна організація) та Приватний підприємець ОСОБА_2 (надалі - споживач) уклали договір на постачання теплової енергії № 1446-К (надалі – договір).

Встановлено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 24.02.2010р. по справі № 22/17/10 за позовом Концерну “Міські теплові мережі” до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 про стягнення основного боргу за поставлену теплову енергію в гарячій воді за Договором 1446-К від 01.10.2002р., з відповідача було стягнуто 11 043,57 грн.

Вказаним рішенням встановлено, що Приватному підприємцю ОСОБА_2 було поставлену теплову енергію в гарячій воді за загальний період з листопада 2006р. по березень 2008р., на підставі договору № 1446-К від 01.10.2002р.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, це підтверджує той факт, що посилання відповідача на розірвання договору № 1446-К від 01.10.2002р. на постачання теплової енергії 01.08.2007р. є хибним.

Згідно умов договору, позивач взяв на себе зобов’язання постачати відповідачу теплову енергію та гарячу воду в потрібних споживачу обсягах, а відповідач зобов’язався  прийняти та передати по своїм мережам теплову енергію та гарячу воду населенню. При виконанні договору № 1446-К сторони керуються “Правилами користування тепловою енергією”, діючими тарифами та діючим законодавством України (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору, обсяги теплової енергії в період з 01.10.2002р. по 30.09.2003р. з максімумом теплового навантаження 0,010775 Гкал/год., з них: на опалювання 0,007895 Гкал/год., на гаряче водопостачання 0,002880 Гкал/год.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з п 1.2 договору, на такі потреби: опалення –в період опалювального сезону, гаряче водопостачання –протягом року, якщо інше не передбачено діючими нормативними актами та форсмажорними обставинами.

Відповідно до п. 5.1. договору, облік споживання  теплової енергії у разі наявності приладів обліку проводиться за приладами обліку, а у разі їх відсутності розрахунковим способом на підставі довідок (дислокацій) про кількість мешканців, розмір загальної опалювальної площі, а також відомостей про осіб, які мають право на пільги по оплаті за теплову енергію.

Відповідно до п. 6.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів відділом цін Облдержадміністрації, згідно з п. 6.2. договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що Енергопостачальна організація після            7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту населенням теплову енергію, акт виконаних робіт і податкову накладну.

Споживач зобов’язаний до 13-го числа місяця, наступного за розрахунковим, оформити та повернути Енергопостачальній організації акт виконаних робіт, яким підтверджується обсяг фактично спожитої теплової енергії (п. 6.4. договору).

Підставою для розрахунків споживача з Енергопостачальною організацією є акт надання послуг, підписаний обома сторонами (п. 6.5. договору).

На виконання умов договору, позивач постачав відповідачу теплову енергію,  в період з серпня 2008р. по грудень 2009р. включно, на підставі чого відповідачу було нараховано плату за спожиту теплову енергію та плату за одиницю приєднаного теплового навантаження на загальну суму 17 728,29 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, копії яких долучені до матеріалів справи.

Акти приймання-передачі теплової енергії за період з серпня 2008р. по грудень 2009р. включно були відправлені відповідачу, про що свідчать реєстри на відправку замовлених листів та вручення рахунків (копії містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті судом).  

Позивач супровідним листом № 296 від 17.03.2010р. з вимогою сплатити заборгованість, повторно направив відповідачу акти виконаних робіт за період з серпня 2008р. по грудень 2009р. включно, що підтверджується фіскальним чеком від 17.03.2010р. № 4412 та описом вкладення, копії яких містяться в матеріалах справи. Вказані акти відповідач не підписав.

За вказаний період відповідач сплату боргу за договором на постачання теплової енергії № 1446-К здійснив частково, сплативши 466,42 грн., що підтверджується заявами на переказ готівки № 177 від 24.03.2010р. на суму 183,21 грн.,  № 74 від 26.03.2010р. на суму 183,21 грн. та банківською випискою на суму 100 грн., таким чином, заборгованість відповідача складає 17 261,87 грн.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 6, 626, 627 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та  обов’язків. Сторони  є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов  договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

              Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі теплової енергії регулюються Законом України “Про теплопостачання”, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007р. №1198 (далі –Правила), які чинні на території України, визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії та є обов’язковими для виконання ними (п.1, 2 Правил).

Згідно з п. 4. зазначених Правил, користування тепловою енергією допускається  лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств,  що виробляють та використовують теплову енергію для цілей  власного  виробництва.  

Відповідно до статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та  Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.  

Згідно ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 24 Закону України “Про теплопостачання” та п.40 Правил встановлено, що споживач теплової енергії зобов’язаний додержуватися вимог договору та нормативно-правових актів.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. ст. 22, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані вживати заходів до всебічного, повного  та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідач акти виконаних робіт всупереч умовам договору не повернув. В зазначених актах встановлено, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим.

Відповідно до п. 6.4. договору, споживач зобов’язаний до 13-го числа місяця, наступного за розрахунковим, оформити та повернути Енергопостачальній організації акт виконаних робіт, яким підтверджується обсяг фактично спожитої теплової енергії.

Таким чином, зазначені акти можна вважати підписаними, оскільки їх було направлено відповідачу, що підтверджується матеріалами справи, а останній не видвинув жодних письмових заперечень проти отримання теплової енергії по вказаним актам.

Враховуюче вищевикладене та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав доказів належного виконання своїх зобов’язань вимога позивача про стягнення 17 261,87 грн. суми основного боргу по договору на постачання теплової енергії № 1446-К від 01.10.2002р. обґрунтована і підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають  задоволенню.        

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 11, 525, 526, 530, 610, 626, 627, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193 Господарського    кодексу України, ст. ст. 33, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (69104,  АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1) на користь   Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) 17 261 (сімнадцять тисяч двісті шістдесят одну) грн. 87 коп. основного боргу, 172 (сто сімдесят дві) грн. 62 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя                                                                     О.В. Ярешко

Рішення господарського суду набирає законної сили  після закінчення  десятиденного  строку  з дня  його  підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 08.09.2010р.