ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.10                                                                          Справа №  22/7/10

Суддя   

за позовом Концерн “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а)

до відповідача Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (69000,                      АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості за договором № 296  від 01.10.2002 р. у розмірі 11 416,63 грн.

           Суддя Ярешко О.В.

Представники:

від позивача: Гринь А.А., на підставі довіреності № 22 від 04.01.2010р.

від відповідача: не з’явився

          Заявлено позов про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя на користь Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району, м. Запоріжжя 10 491,22 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді, 780,84 грн. пені за порушення договірних зобов’язань, 109,36 грн.  3% річних та 35,21 грн. витрат від інфляції, а всього 11 416,63 грн.

09.07.2010 р. порушено провадження у справі № 22/7/10, розгляд справи призначено на 02.08.2010 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.08.2010р., на підставі                 ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 18.08.2010р.

Ухвалою від 13.08.2010р. у зв’язку з відрядженням судді розгляд справи відкладено на 02.09.2010р.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує  ст. ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625,626,640 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 193, 232, 276 Господарського кодексу України та  договором № 296 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002р.

За клопотанням представника позивача судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.

Розгляд справи закінчено 02.09.2010р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом не з’явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Згідно до                              п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі,  вважаються  повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Ухвала суду від 13.08.2010р. направлена на адресу відповідача, вказану  в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, а саме: 69000, АДРЕСА_2.

Відповідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.   

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, оригінали яких надіслані позивачем та оглянуті судом в  засіданні.   

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002р. Концерн “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району (надалі –енергопостачальна організація) та Фізична особа –підприємець ОСОБА_2 (надалі –споживач) уклали договір № 296  про постачання  теплової енергії в гарячій воді (надалі – договір) на: орендоване вбудоване приміщення по вул. Дудикіна, 9А та орендоване вбудоване приміщення по вул. Чуйкова, 27А.

Згідно умов договору, позивач взяв на себе зобов’язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних споживачу обсягах, а відповідач зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.2. договору передбачено, що теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення тавентиляцію –в період опалювального сезону, гаряче водопостачання –протягом року.

Відповідно до п. 5.1. договору, облік споживання  теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом.

Відповідно до п. 6.2.  договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.  

Згідно п. 6.3. договору, енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим надає споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов’язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його енергопостачальній організації.

Підставою для розрахунків споживача з енергопостачальною організацією є акт надання послуг, підписаний обома сторонами (п. 6.4. договору).

Пунктом 6.6. договору передбачено, що відповідач зобов’язаний до 20 числа поточного місяця, перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за фактично спожиту  теплову енергію і передоплату.

На виконання умов договору, позивач постачав відповідачу теплову енергію,  в період з листопада 2009 р. по травень 2010 р. включно, на підставі чого відповідачу було нараховано плату за спожиту теплову енергію на загальну суму 10 491,22 грн., що підтверджується актами виконаних робіт та відповідними рахунками, копії яких долучені до матеріалів справи.

                    Рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії за період з листопада 2009р. по травень 2010р. включно відправлені відповідачу, про що свідчать реєстри відправлених повідомлень позивача та супровідний лист № 1934 від 22.06.2010р., яким направлялись акти приймання-передачі за період з листопада  2009р. по травень 2010р. Акти приймання-передачі теплової енергії за період з листопада 2009р. по травень 2010р., відповідач всупереч умовам договору не повернув. В актах зазначено, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим.

          Відповідач свої обов’язки по оплаті згідно умов договору не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість  за поставлену теплову енергію в сумі  10 491,22 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 10 491,22 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про  стягнення 10 491,22 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 780,84грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2.3. Договору, який передбачає, що у випадку порушення відповідачем термінів оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що при розрахунку позивачем не вірно розраховано розмір пені. А саме, за листопад 2009р. позивач нараховує пеню за період з 01.01.2010р. по 01.07.2010р.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Оскільки пунктом 6.6. договору передбачено, що відповідач зобов’язаний до 20 числа поточного місяця, перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за фактично спожиту  теплову енергію і передоплату, то фактично за листопад 2009р. треба брати період нарахування пені з 21.12.2009р. по 20.06.2010р. Розрахунки суду щодо нарахування пені за інші місяці заборгованості також не співпадають з розрахунками позивача.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені за договором є обґрунтованою, але розрахунок пені  позивачем виконаний не вірно, стягненню підлягає сума пені  у розмірі  728,40 грн. В іншій частині стягнення пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.  

Також, позивачем  заявлено вимогу про стягнення 3 % річних в сумі 109,36 грн. та втрат від інфляції в сумі 35,21 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь  час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних та втрат від інфляції встановлено, що розрахунок 3% річних позивачем виконаний не вірно, стягненню підлягає сума 3% річних у розмірі  109,34 грн. В іншій частині стягнення 3 % річних позовні вимоги задоволенню не підлягають. Що стосується розрахунку втрат від інфляції, то встановлено, що фактично підлягає стягненню більша сума, однак враховуючи те, що суд не може виходити за рамки заявлених вимог, вимоги в цій частині є законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати  відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 232 Господарського  кодексу України, ст. ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (69000,              АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137;                   код  ЄДРПОУ 32121458) 10 491 (десять тисяч чотириста дев’яносто одну) грн. 22 коп. основного боргу, 728 (сімсот двадцять вісім) грн. 40 коп. пені,  109 (сто дев’ять) грн.            34 коп. 3 % річних,  35 (тридцять п’ять) грн. 21 коп. витрат від інфляції грошових коштів, 113 (сто тринадцять) грн. 64 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                О.В. Ярешко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано  у повному обсязі  07  вересня 2010 р.