АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ас-417-2006 р. Головуючий по 1-й інстанції
Логвинова О.В. Суддя-доповідач: Макарчук М.А.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року липня місяця 27 дня м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Макарчука М. А.
Суддів: Дряниці Ю.В., Дорош А.І.
при секретарі Лимар О.М.
з участю :
прокурора: Бондаренка А.Г.
адвоката: ОСОБА_1.
позивачів :
представника позивача (заявника): ОСОБА_2.
відповідача:
представників відповідача: Семенчик О.М., Головіна А.А., Ткаченко А.М.
представників третьої особи:
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві адміністративну
справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3
на постанову Київського районного суду м. Полтави від 12 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України, прокуратури Полтавської області , Державного департаменту України з питань виконання покарань , Полтавського слідчого ізолятора , Державного казначейства України, управління Державного казначейства України в Полтавській області, Чорнухинського районного суду про визнання незаконним та скасування постанови слідчого Чорнухинської районної прокуратури від 28.06.2001 року та постанови Чорнухинського районного суду від 14.ХІ.2001 року про продовження строку тримання під вартою , відшкодування моральної шкоди.
Судова колегія ,заслухавши доповідь судді доповідача апеляційного суду Макарчука М.А.,
ВСТАНОВИЛА :
У травні 2004 року ОСОБА_3 звернувся до місцевого суду з позовом про стягнення 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди , заподіяної незаконним , на його думку, триманням під вартою на протязі 35 місяців , застосуванням тортур при проведенні слідчих дій та тривалим розглядом кримінальної справи по обвинуваченню його у злочині , передбаченому ст.. 86ч.2 КК України.
У липні 2005 року (а.с.49-54т.1) та жовтні 2005 року(а.с.55-61т.1) ОСОБА_2. в інтересах ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про зміну та доповнення раніше поданого позову Вказала , що 27 червня 2001 року за підозрою у скоєнні тяжкого злочину було затримано ОСОБА_3 Вважає , що затримання було проведено з порушенням вимог ст.. 106 КПК України та без забезпечення права на судовий захист. 28 червня 2001 року в приміщенні Пирятинського РОВД працівниками міліції до ОСОБА_3 були застосовані тортури від яких він втратив зір на 35%. В цей же день прокурором Чорнухинського району незаконно було видано санкцію на арешт затриманого ОСОБА_3 і передано до Полтавського СІЗО №НОМЕР_1 де він безпідставно тримався до 14.ХІ.2001 року.
Посилалася також на незаконність постанови Чорнухинського районного суду від 14.ХІ.2001 року, незаконність проведення 30 червня 2001 року слідчої дії по відтворенню обставин та події злочину, неповноту попереднього слідства у кримінальній справі, яка потягла тривалий розгляд кримінальної справи .
Не розслідувана та фальсифікована кримінальна справи проти ОСОБА_3 надійшла до суду і вироком Апеляційного суду Полтавської області від 1 лютого 2005 року він був засуджений за ст..86ч.2 КК України 1960 року до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Вказаний вирок набрав чинності після розгляду касаційних скарг колегією суддів Верховного Суду України 12 травня 2005 року. З цих підстав вважає , що з 27 червня 2001 року по 12 травня 2005 року ОСОБА_3 тримався під вартою незаконно.
З цих підстав просили стягнути 1 000 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди , заподіяної порушенням законодавства України.
У січні 2006 року (а.с. 164-165т. 1) ОСОБА_2. доповнила раніше заявлені вимоги адміністративним позовом про скасування постанови слідчого Чорнухинської районної прокуратури від 28.06.2001 року та постанови Чорнухинського районного суду від 14.ХІ.2001 року про продовження строку тримання під вартою.
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 12 травня 2006 року в позові ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України, прокуратури Полтавської області , Державного департаменту України з питань
виконання покарань , Полтавського слідчого ізолятора , Державного казначейства України, управління Державного казначейства України в Полтавській області, Чорнухинського районного суду про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову місцевого суду і ухвалити нове рішення . Вважає , що місцевим судом дана неправильна правова оцінка зібраних доказів по справі і зроблено невірне тлумачення норм
права.
Адвокат ОСОБА_1. в інтересах ОСОБА_3 просить скасувати постанову місцевого суду і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи , вироку про від 1 лютого 2005 року про засудження позивача за ст..86ч.2 КК України 1960 року і обставинам , вказаних в окремій ухвалі, винесеній у кримінальній справі
- про виявлені порушення чинного законодавства.
Перевіривши справу, колегія суддів відповідно до ст..195ч.1 КАС України виходить за межі доводів апеляційної скарги так як виявлені порушення норм адміністративного судочинства, що призвели до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст..21ч.З КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог , які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст..17ч.2п.2 цього Кодексу компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку . кримінального судочинства.
Із змісту позовної заяви та доповнень до неї вбачається, що обставини справи обґрунтовані запереченнями проти доказів, зібраних у кримінальній справі по звинуваченню позивача у скоєнні злочину , передбаченого ст..86ч.2 КК України 1960 року, перевірка достовірності яких проводиться при з'ясуванні обставин вчинення злочину . При цьому позивачем та його представниками , крім вимог про стягнення моральної шкоди , заявлених у справі без вирішення публічно-правового спору, заявлені також вимоги про скасування постанови слідчого Чорнухинської районної прокуратури від 28.06.2001 року та постанови . Чорнухинського районного суду від 14.ХІ.2001 року про продовження строку тримання під вартою, перевірка законності яких проводиться за правилами, встановленими кримінальним процесуальним кодексом України.
Прийнявши до провадження заяви позивача та його представників, місцевий суд не звернув уваги на перешкоди для розгляду справи в порядку ЦПК, а з 1 вересня 2005 року в Порядку , встановленому Кодексом адміністративного судочинства та перевірки доводів позовної заяви про недостовірність доказів і
незаконність процесуальних дій та рішень органів досудового слідства та суду у кримінальній справі.
Згідно ст..203ч.1 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження по справі закривається з підстав, встановлених відповідно ст.. 155 і 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст..157ч.1п.1 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З цих підстав апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення , а постанова місцевого суду за результатами розгляду справи підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі
Керуючись ст. 17ч.2п.2,21ч.3,157ч.1п.1, 195ч.1,196,203ч. 1,206 КАС України,
колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Полтави від 12 травня 2006 року скасувати.
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України, прокуратури Полтавської області, Державного департаменту України з питань виконання покарань , Полтавського слідчого ізолятора , Державного казначейства України, управління Державного казначейства України в Полтавській області, Чорнухинського районного суду про визнання незаконним та скасування постанови слідчого Чорнухинської районної прокуратури від 28.06.2001 року та постанови Чорнухинського районного суду від 14.ХІ.2001 року про продовження строку тримання під вартою , відшкодування моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.