ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.10                                                                                 Справа №  4/229/09-22/44/10

Суддя   

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр Безпеки Бізнесу”, (69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського 32, оф.308)

до відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2, (69050, АДРЕСА_1)

про стягнення 9200,00 грн. основного боргу, 1196,00грн. витрат від інфляції та 200,93 грн. 3% річних

                                                                                                                 Суддя  Ярешко О.В.

Представники сторін:

від позивача     – Першаков С.М., (директор, протокол №1 від 24.09.2002р.)

Від відповідача –ОСОБА_4, довіреність №1691 від 12.06.2009р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

03.06.2009р. ТОВ “Центр Безпеки Бізнесу” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з СПД-фізичної особи ОСОБА_2 9200,00 грн. основного боргу за договором про надання охоронних послуг №13 від 23.03.2005р., 1196,00 грн. витрат від інфляції та 200,93 грн. 3% річних, всього суми 10596,93 грн.

Рішенням господарського суду від 19.10.2009р. у справі №4/229/09 позов задоволено повністю. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.03.2010р. рішення господарського суду скасовано, в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2010р. постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 25.03.2010р. та рішення господарського суду від 19.10.2009р. у справі №4/229/09 скасовано, справу направлено  на новий розгляд.     

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області №551 від 27.07.2010р. справу № 4/229/09 передано на новий розгляд судді Ярешко О.В.

Ухвалою господарського суду від 30.07.2010р. справу прийнято до провадження, справі присвоєно №4/229/09-22/44/10, судове засідання призначено на 31.08.2010р.,  учасників судового процесу зобов’язано надати документи, необхідні для вирішення спору.   

31.08.2010р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників сторін судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовано наступними обставинами 23.03.2005р. між позивачем та відповідачем  укладено договір № 13 про надання послуг охорони. Відповідно до п. 1.1. договору позивач приймає на себе зобов’язання з охорони об’єктів, які належать замовнику, розташовані  за адресою: м. Запоріжжя, вул.Східна, 3. Згідно з пунктом 3.1. договору вартість послуг складає 4600 грн. в місяць. Послуги охорони за даним Договором надавались з 23.03.2005р. по 31.07.2008р. включно. За період з червня по липень 2008р. відповідачу були виставлені акти виконаних робіт, проте відповідачем вони підписані не були. 20.11.2008р. на адресу відповідача було направлено претензію № 22 від 20.11.2008р. та повторно зазначені акти. 08.12.2008р. на адресу позивача надійшла відповідь відповідача за №64, в якій відповідач сплачувати вартість наданих послуг відмовився. На підставі ст.ст.193,  198 ГК України, ст. ст.526, 530, 536, 625 ЦК України, п.п.3.1, 3.2, 3.3 договору №13 від 23.03.2005р. просить позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, суду пояснив наступне. Згідно п.2.3 договору ТОВ “Центр безпеки бізнесу” зобов'язалось забезпечити схоронність майна ПП Костяновського, яке знаходиться на території об'єкта охорони. Протягом дії договору, у період з березня 2005 року по травень 2008 року, відповідач виконував свої зобов'язання з оплати послуг ТОВ “Центр безпеки бізнесу” у строки, передбачені договором. Однак, протягом червня - липня 2008 року, за які позивач просить стягнути заборгованість, позивач свої зобов'язання з охорони майна ПП Костяновського, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично не виконував. У зв'язку з чим, відповідна оплата послуг не здійснювалась, про що позивач був повідомлений. Фактичне невиконання своїх зобов'язань призвело до відмови ПП Костяновського підписання Актів прийому-передачі наданих послуг та до розірвання договору за ініціативою відповідача. Крім того, відповідно до п.5.1 Договору Товариство несе матеріальну відповідальність за нанесену шкоду під час виконання своїх зобов'язань за Договором. Так, внаслідок невиконання позивачем своїх зобов'язань з охорони майна ПП Костяновського, останньому були спричинені матеріальні збитки. Відповідач вважає позовні вимоги ТОВ “Центр безпеки бізнесу” необґрунтованими, просить у позові  відмовити.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

          23.03.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Центр Безпеки Бізнесу” (Охорона, позивач у справі) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (Замовник, відповідач) укладено договір № 13 про надання охоронних послуг (надалі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору замовник передає, а охорона приймає на себе зобов’язання з охорони наступних об’єктів, які належать замовнику на підставі документів, які підтверджують право власності на майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.  

Згідно з п.п.3.1, 3.3. Договору вартість послуг охорони об’єктів складає 4600,00 грн. в місяць. Оплата провадиться у два етапи –50% погодженої суми місячної оплати –до 15 числа поточного місяця, інші 50% - до 30 числа поточного місяця.

Вартість послуг відображається в актах приймання-передачі виконаних робіт, які складаються щомісячно (п.3.4.).

Відповідно до п.п.6.1., 6.2 договір укладався на один рік з моменту укладення та вважається пролонгованим на 1 рік, якщо жодна із сторін не заявить про його анулювання за місяць до закінчення строку його дії.  

          Як свідчать матеріали справи та пояснили сторони, у період з березня 2005р. по травень 2008р. (включно) зобов’язання за договором виконувались належним чином. Доказів припинення договору, а саме: будь-яких заяв, листів чи повідомлень про анулювання укладеного договору або його дострокового розірвання в установленому законом порядку, до матеріалів справи не надано, що свідчить про те, що договір продовжив свою дію.     

          Матеріали справи свідчать, що позивачем було складено та підписано зі свого боку акти приймання-передачі наданих послуг №50 від 30.06.2008р. та №59 від 31.07.2008р. на суму 4600 грн. кожний, всього на суму 9 200 грн.

21.11.2008р. на адресу ПП ОСОБА_2 позивач направив претензію №22 від 20.11.2008р. про сплату заборгованості за надані послуги в червні та липні 2008р. в сумі 9200 грн., а також пені та 3% річних.

В червні 2009р. позивач звернувся до суду із позовом  про стягнення з відповідача зазначеної суми основного боргу, втрат від інфляції та 3% річних, за яким порушено провадження у даній справі.    

          Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, пояснення представників сторін  у судовому засіданні, суд вважає  позовні вимоги такими, що  не підлягають задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення,  в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст.11 ЦК України).

Згідно з  ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 978 ЦК України встановлено, що за договором охорони охоронець,   який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність  особи  чи  майна,  які  охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила  особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом (ст.ст.15,16 ЦК України).

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.   

Відповідно до приписів ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.   

Згідно з ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, беручи до уваги обставини, які склалися у правовідношенні сторін, для правильного вирішення спору необхідним є встановлення факту чи мало місце надання позивачем належним чином послуг з охорони об’єктів відповідача у спірний період.

В даному випадку обов’язок доведення факту належного надання відповідачу охоронних послуг, покладається на позивача. Позивач на підтвердження надання послуг надав складені підписані ним Акти виконаних робіт. Однак, зазначені акти з боку відповідача не підписані, тому не можуть бути належними доказами. Будь-яких інших належних доказів позивачем суду не подано.  

Порядок передачі об’єкта під охорону з зняття його з охорони встановлений в розділі 4 Договору.

Так, згідно з п.4.1 укладеного між сторонами договору, перед здачею об’єкта під охорону відповідальний працівник Замовника здійснює в присутності Охорони: огляд приміщення об’єкта, закриває вікна, люки, інші конструкції на замки, засуви; опечатує двері; вмикає зовнішнє освітлення. Як визначено п.п.4.2,4.3 об’єкт вважається переданим під охорону та зняти х охорони після підписання працівником охорони та відповідальної особи підприємства у відповідних графах “Журналу прийому-передачі зміни”. Договір не містить умов щодо порядку та визначення сторони договору, на яку покладається ведення такого Журналу.

Сторони пояснили, що при укладенні договору Акт передачі об’єкта під охорону не складався, однак підтвердили, що фактично договір виконувався, до спірного періоду охоронні послуги позивачем надавалися та оплачувалися відповідачем. Як пояснив усно в судовому засіданні представник позивача, відповідний Журнал прийому-передачі був в наявності, вівся та зберігався працівниками ТОВ “Центр безпеки бізнесу”. Представник відповідача з цього приводу зазначив, що такий Журнал відсутній та надати його неможливо.     

Під час розгляду апеляційної скарги на рішення №4/229/09 Запорізьким апеляційним господарським судом до матеріалів справи було долучено наказ №5 від 27.07.2006р. директора ПП ОСОБА_2 (том 1 а.с.70) про призначення відповідальної особи  по підприємству, якому доручено щоденно приймати та здавати під охорону об’єкт охоронцям ТОВ “Центр Безпеки Бізнесу” із занесенням відповідних записів в Журнал прийому-здачі зміни, а також оригінал Журналу приймання-передачі зміни №6 за червень 2008р. (том 1 а.с.107-120). В зазначеному журналі містяться підписи відповідальної особи про здачу та прийняття об’єкту та зафіксовано декілька записів про крадіжки обладнання в різні дати місяця. Підписи чи будь-які інші відмітки з боку “Охорони” при прийманні та здачі об’єкта або відмітка відповідальної особи про відмову “Охорони” від підпису, відсутні. Позивач пояснив, що вважає цей Журнал сфальсифікованим. Суд критично ставиться до представленого відповідачем до матеріалів справи Журналу, він не може бути  прийнятий судом  як доказ надання або ненадання послуг; іншого “Журналу прийому-передачі зміни” сторонами суду не представлено.

Згідно з поясненнями відповідача в останній час перед спірним періодом якість  охоронних послуг його не задовольняла, про що позивач повідомлявся. Починаючи з червня 2008р. з охоронюваної території почало зникати обладнання, охоронці з’являлися на робочому місці в стані алкогольного сп’яніння, про що  відповідальною особою складалися докладні та службові записки (а.с.70- 84).          

Судом встановлено, що у відповідь на претензію ТОВ “Центр безпеки Бізнесу”, ПП ОСОБА_2 у своєму листі №64 від 08.12.2008р. (том 1 а.с.19) зазначав, що до 15.07.2008р. мала місце крадіжка з охоронюваної території матеріальних цінностей співробітниками підприємства позивача та порушення за цим фактом кримінальної справи, у зв’язку з чим відмовився сплачувати борг, який просив сплатити позивач за червень –липень 2008р.     

В матеріалах справи міститься постанова від 23.09.2008р. про порушення прокурором Комунального району м.Запоріжжя кримінальної справи (том 1 а.с.56) за фактом крадіжки майна гр.ОСОБА_2 в період з травня по липень 2008р. з території по вул.Східна,3. 23.10.2008р. Комунарським районним судом міста Запоріжжя винесено обвинувальний вирок (том а.с.54-55), згідно з яким ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винними в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України. Судом встановлено, що 14.07.2008р. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, діючи за попередньою змовою здійснили крадіжку електродвигуна вартістю 3750 грн. на території ПП ОСОБА_2, розташованій по АДРЕСА_2, де ОСОБА_7 працював охоронцем. Крадіжка електродвигуна була здійснена з метою його розібрати та здати в пункт приймання металу, однак злочин не було доведено до кінця, оскільки зазначені особи були затримані ОСОБА_2 Підсудні свою вину в скоєному злочині визнали. Вирок суду набрав законної сили 07.11.2008р.

Згідно з ч.3 ст.35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов’язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.   

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

 Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В договорі №13 від 23.03.2005р. встановлено, що Охорона зобов’язана прийняти під охорону об’єкти, забезпечуючи збереження наявного в них обладнання та майна, підтримуючи необхідний режим безпеки (п.2.3). Згідно з п.5.1 договору передбачено, що Охорона несе матеріальну відповідальність перед Замовником, якщо шкоду нанесено охоронюваному майну під час несіння служби з вини охоронця.       

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними засобами доказування факту виконання своїх зобов’язань щодо надання охоронних послуг в червні та липні 2008р. Більш того, вироком з кримінальної справи, що є обов’язковим для господарського суду, встановлено той факт, що в спірний період під час дії договору, за яким позивач зобов’язався забезпечувати збереження майна, вчинено злочин, спрямований на розкрадання обладнання, належного відповідачу, в тому числі особою, яка діяла як виконавець з боку позивача, при виконанні своїх службових обов’язків охоронця. Отже, суд приходить до висновку, що позивач в порушення вимог закону та умов договору не забезпечував недоторканість майна, що охоронювалося, та, відповідно,  належного виконання взятих на себе зобов’язань.  

          Таким чином, законні підстави для стягнення з відповідача 9200 грн. вартості охоронних послуг за вказаний період відсутні, тому ці вимоги не підлягають задоволенню. Оскільки сума 1196 грн. втрат від інфляції та 200,93 грн. трьох відсотків річних нараховані позивачем на суму боргу, яка заявлена до стягнення необґрунтовано, у задоволенні  вимог в цій частині також відмовляється.    

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.  

Керуючись ст.ст.11, 15, 16, 525, 526, 629, 978 ЦК України, п.п.1, 7 ст.193 ГК України, ст.ст.1,33,34, ч.3 ст.35, ст.ст.44, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                                В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

                 Суддя                                                                  О.В.Ярешко  

Рішення господарського суду набирає законної сили  після закінчення  десятиденного  строку  з дня  його  підписання.

          Повне рішення складено 06.09.2010р.