Справа № 2-4371/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2009 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої - судді Медвідь Н.О.

при секретарі Лагоді Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Управління міським господарством Вишневої міської Ради про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, вселення та визначення порядку користування жилим приміщенням та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи, такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок того, що тривалий час була відсутньою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Управління міським господарством Вишневої міської Ради про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, вселення та визначення порядку користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що на підставі рішення виконкому Києво-Святошинської районної Ради народних депутатів №388/4 від 10.08.1981 року сім’ї позивача в складі трьох чоловік 14 серпня 1981 року був виданий ордер №015465 на жиле приміщення, яке складається з 2-х кімнатної квартири № 62 площею 29,4 кв.м., що в будинку АДРЕСА_1. Квартира не приватизована.

Наймачем даної квартири є позивач.

30.10.2000 року шлюб між позивачем та ОСОБА_3 був розірваний.

ІНФОРМАЦІЯ_1 колишня дружина позивача ОСОБА_3 померла.

Після смерті ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_2 перешкоджає користуватися позивачу житловою площею даної квартири, в зв’язку з чим позивач змушений звернутися до суду.

Крім того, позивач просив змінити договір найму житлового приміщення та визначити порядок користування житловим приміщенням в зв’язку з тим, що відповідач відмовляється від такої дії добровільно.

Тому позивач просив суд усунути йому перешкоди в користуванні спірною квартирою та вселити його в дану квартиру, зобов’язати відповідача ОСОБА_2 надати ключі від вхідних дверей. Змінити договір найму спірної квартири, виділивши позивачу в користування кімнату площею 12,0 кв.м., а відповідачу кімнату площею 18,0 кв.м., кухню, ванну, вбиральню, коридор залишити в загальному користуванні.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та заявив зустрічний про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, посилаючись на те, що його сім’ї, яка складалась із трьох чоловік виділена двокімнатна квартира АДРЕСА_1. В 1999 році відносини між його батьками ускладнились, так як батько бив матір - ОСОБА_3, що призвело до розірвання шлюбу між ними. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 забрав свої речі, частину меблів і вибрався із квартири, та з жовтня 2000 року в квартирі не з’являвся. На початку 2008 року ОСОБА_3 прийняла рішення зняти ОСОБА_1 з реєстрації. З цією метою були складені акти депутата від 22 січня 2008 року, 28 березня 2008 року та 25 липня 2008 року. Через чотири дні після складання останнього акту ОСОБА_3 померла. Після її смерті ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про вселення. Однак ОСОБА_2 вважає, що позивач втратив право користування спірною квартирою, оскільки не користувався нею протягом 8 років.

В судовому засіданні відповідач та його представник зустрічний позов підтримали.

Позивач та його представник заперечували, проти зустрічного позову.

Представник 3-ї особи проти позову ОСОБА_1 заперечувала, зустрічний позов визнала.

Суд вислухавши сторони, представника 3-ї особи, свідків вивчивши матеріали справи, позов ОСОБА_1 задовольняє, а в зустрічному позові відмовляє з таких підстав.

Як пояснив позивач в 2000 році його дружина - ОСОБА_3 почала пити та зраджувати йому. Одного разу він прийшовши додому побачив свою дружину разом з іншим чоловіком. В зв’язку з нервовим потрясінням, що було викликано скандалами та зрадою, він потрапив до психіатричної лікарні "Глеваха", де один місяць перебував на стаціонарному лікуванні. Повернувшись з лікарні він не зміг потрапити до спірної квартири оскільки відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінили замки та не пускали його до квартири. В 2002 році позивач знову попав до психіатричної лікарні на лікування. В 2005 році ОСОБА_3 захворіла на рак, в зв’язку з цим позивач не бажав звертатися до суду, щоб не турбувати хвору. Після смерті ОСОБА_3 позивач звертався до відповідача з проханням надати йому можливість вселитися в дану квартиру, в зв’язку з тим, що відповідач не відчиняв дверей і не впускав його в спірну квартиру позивач написав заяву в міліцію, оскільки йому немає де жити.

ОСОБА_2 суду пояснив, що в 2000 році його батько ОСОБА_1 добровільно виїхав зі спірної квартири забравши з собою документи, фотографії, сімейні грошові заощадження. Пішовши зі спірної квартири, позивач залишив борг по оплаті за комунальні послуги. Відповідач також пояснював, що ні він ні його мати замків та дверей в спірній квартирі не змінювали, і перешкод в користуванні нею позивачу не створювали, навпаки позивач в 2000 році сам добровільно виїхав зі спірного житла і до часу звернення до суду житлом не цікавився. А тому вважає, що він втратив право користування спірним житловим приміщенням.

Як встановлено судом, 14 серпня 1981 року ОСОБА_1 на сім’ю з трьох чоловік, а саме на ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, виданий ордер №015465 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1

Спірна квартира складається з двох окремих житлових кімнат: площею 12,0 кв.м. та 18,0 кв.м., що на поверхневому плані зазначені під цифрами 2 та 3 відповідно; А також нежилих приміщень - коридору площею 5,23 кв.м., що на поверхневому плані зазначений під цифрою 1; кухні площею 7,3 кв.м., що на поверхневому плані зазначена під цифрою 4; вбиральні площею 1,3 кв.м., що на поверхневому плані зазначена під цифрою 5; ванни площею 2,7 кв.м., що на поверхневому плані зазначена під цифрою 6. Квартира не приватизована.

В спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується довідкою форми №3 від 10.12.2008 року.

Судом встановлено, що у 2000 році протягом місяця позивач ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в психіатричній лікарні, що не заперечував відповідач.

За час відсутності позивача за місцем його реєстрації в зв’язку з лікуванням, ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2, змінили замок на вхідних дверях спірної квартири, в зв’язку з чим позивач ОСОБА_1 не міг потрапити до квартири. Пізніше відповідач встановив додаткові металеві двері, ключі від якої позивачу не надавав. Дані обставини підтверджуються показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, що були допитані в судовому засіданні та письмовими доказами по справі, зокрема постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 09.10.2008 року. Крім того в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 визнав, що викинув батькові речі, що залишилися в квартирі, та повідомив суду, що на даний час у позивача немає ключів від спірної квартири.

Суд критично ставиться до показів свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, що були допитані з боку відповідача, оскільки вони є рідними тітками відповідача, крім того їх свідчення протирічать одне одному та іншим матеріалам справи. Зокрема свідок ОСОБА_8 стверджувала, що ні замки ні двері до цього часу в спірній квартирі не змінювались, в той час як свідок ОСОБА_9 визнала, що відповідач встановив нові двері в спірній квартирі. Цю обставину визнав також відповідач в судовому засіданні. Свідок ОСОБА_9 стверджувала, що позивач протягом всього часу своєї відсутності за місцем реєстрації жодного разу не здійснював оплату за комунальні послуги, в той час як письмові докази, а саме розрахунковий чек (а.с. 58) свідчать про сплату за комунальні послуги позивачем.

Крім того факт сплати позивачем боргу за комунальні послуги в 2005 році визнав відповідач в судовому засіданні.

Свідчення свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, що були допитані в судовому засіданні, суд не може покласти в основу даного рішення як доказ, оскільки їх свідчення доводять лише факт відсутності позивача за місцем його реєстрації з 2000 року, що не оспорюється сторонами, однак ці свідчення не доводять і не спростовують факт існування з боку відповідача перешкод в користуванні спірною квартирою позивачу, оскільки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ніколи в спірній квартирі не мешкали, тому не були безпосередніми свідками вказаних подій, і не могли об’єктивно стверджувати про їх відсутність.

Що стосується актів обстеження матеріально-побутових умов, які складені депутатом від 22.01.08 року, 28.03.08 року 25.07.08 року 08.12.08 року, на які посилається відповідач, то вони констатують лише факт відсутності речей позивача, які, як пояснив відповідач, він викинув.

Тобто виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що починаючи з 2000 року по даний час позивач ОСОБА_1 не мешкає в спірній квартирі з вини відповідача ОСОБА_2 та його покійної матері ОСОБА_3, які змінили замок на вхідних дверях спірної квартири, відповідач ОСОБА_2 викинув речі позивача з квартири. Дану обставину суд вважає поважною причиною відсутності позивача за місцем його постійної реєстрації понад шість місяців.

Виходячи з положень ст. 71 ЖК України та роз’яснень, даних у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 "Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України", право користування жилим приміщенням при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї зберігається протягом шести місяців або інших строків, передбачених цією статтею. В разі відсутності цих осіб понад встановлені строки з поважних причин (перебування у відрядженні, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім’ї тощо) цей строк може бути продовжений судом.

Наймачеві або членові його сім’ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).

З огляду на вище викладене, суд вважає вимоги позивача ОСОБА_1 про його вселення та усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 104 ЖК України член сім’ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім’ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст. 63 цього Кодексу. У разі відмовлення членів сім’ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 складається з двох ізольованих жилих кімнат.

Згідно з планом спірної квартири кімната площею 12,0 кв.м., що на поверхневому плані зазначені під цифрами 2, розташована біля входу, ізольована й цілком придатна для проживання позивача ОСОБА_1 Виділення в користування позивачу кімнати площею 12,0 кв.м., а відповідачу кімнати площею 18,0 кв.м. не призведе до штучного погіршення умов проживання сторін, та не потягне за собою необхідності постановления їх на квартирний облік, як осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

Зважаючи на вище викладене суд вважає вимоги позивача ОСОБА_1 відносно визначення порядку користування жилим приміщенням обґрунтованими.

Стаття 60 ЦПК України визначає, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідач ОСОБА_2 не довів ті обставини, на які він посилався в своєму зустрічному позові, зокрема не довів ту обставину, що позивач починаючи з 2000 по даний час добровільно не мешкав за місцем своєї постійної реєстрації. Відтак суд не вбачає підстав в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та відмовляє в ньому.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 9,48,63,71,72,103,104 ЖК України, ст. ст. 10,11,209,212,214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1, збоку ОСОБА_2.

Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1

Зобов’язати ОСОБА_2 надати ключі від квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_1.

Змінити договір найму жилого приміщення квартири АДРЕСА_1

Виділити в користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 12,0 кв.м., а ОСОБА_2 виділити житлову кімнату площею 18,0 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1.

Кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор залишити в загальному користуванні.

В зустрічному позові ОСОБА_2 відмовити.

На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.