Справа № 2-а-2485/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2009р. м. Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі:
Головуючого - судді Ключкович В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6, до управління пенсійного фонду України у Виноградівському районі про визнання дій та бездіяльність протиправними, стягнення не нарахованої та невиплаченої у 2006-2008 роках щомісячної держаної соціальної допомоги, як «Дитині війни» в сумі 3891 грн. 90 коп., зобов'язанні провести перерахунок призначеної пенсії за віком відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,
ВСТАНОВИВ:
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до Виноградівського районного суду з позовними заявами, які об'єднані судом в одне провадження, до управління пенсійного фонду України у Виноградівському районі про визнання дій та бездіяльність протиправними, стягнення не нарахованої та невиплаченої у 2006-2008 роках щомісячної держаної соціальної допомоги, як «Дитині війни» в сумі 3891 грн. 90 коп., зобов'язанні провести перерахунок призначеної пенсії за віком відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року за № 2195-IV (надалі Закон України № 2195-IV) належить до соціальної категорії «Дитина війни», та відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV з 01 січня 2006 року мають право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімального пенсії за віком. У 2006-2008 роках така допомога їм не виплачувалася, в той час як Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/ 2007 від 9 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено норми Закону України № 2195-IV "Про соціальний захист дітей війни". Таким чином, відповідачем не виплачено у 2006 році - 1290,60 грн., у 2007 році - 1442,70 грн., у 2008 році -1158,60 грн., що у загальному становить 3891,90 грн., а тому позивачі цю суму просять стягнути з відповідача, а також просить визнати його дії (бездіяльність) протиправними та зобов'язати провести перерахунок призначеної пенсії за віком відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Позивачі у судове засідання не з'явились, однак подали до суду заяву про розгляд справи без їх присутності відповідно до ч.3 ст.122 КАС України в порядку письмового провадження.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, однак від такого на адресу суду надійшов лист на позовні вимоги позивачів, в якому відповідачем позовні вимоги не визнаються, просить відмовити у їх задоволенні та розглянути справи за його відсутності у порядку письмового провадження. (а.с. 15 спр. 2а-2485/09)
У відповідності до ч.3 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
З врахуванням того, що всі особи, які беруть участь у даній справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд у відповідності до ч.3 ст.122 КАС здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є «дитиною війни» в розумінні статті 1 Закону України № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни» . Відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" дію статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як було зупинено цю ж норму в 2006 році Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік".
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, статті 71 пункту 12 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік".
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а відтак на період до 09 липня
2007 року не поширюється. Суд також констатує, що рішень щодо аналогічних норм Закону
України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»,
яким у 2006 році зупинялася дія статті 6 Закону України № 2195-IV Конституційним Судом
України не приймалося.
Крім того, Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VI "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" в статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, і, зокрема, внесено зміни, якими змінено розмір підвищення та встановлено що дане підвищення виплачується у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, і становить 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак, знову Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. вищевказані зміни, зокрема, викладення в новій редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що були внесені Законом України від 28.12.2007 p. № 107-VI "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Цим же Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. зазначено, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зворотної дії в часі не має, а відтак на період до 22.05.08р. не поширюється.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
А щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, то суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, ч.3 ст.28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України № 2195 -IV «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме мінімальну пенсію за віком, що на думку суду не суперечить вимогам статті 28 частини 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі. Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що саме управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі є належним відповідачем по даній справі.
Щодо розрахунку суми невиплаченої допомоги позивачам, то суд приходить до наступних висновків.
Так, розмір прожиткового мінімуму на 2007рік для осіб, які втратили працездатність встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2007рік» становить на місяць, зокрема, з 01.04.2007року по 30.09.2007 року 406 грн., а з 01.10.2007р. по 31.12.2007р. - 411 грн. Відтак, 30% від прожиткового мінімуму за липень (з 09 липня по 31 липня) місяць становить відповідно за 22 дні становить 89,31грн. (406грн. х 22 : 30 = 297,73 грн. х 30%=89,31грн.) 30%) від прожиткового мінімуму за серпень становить 121,80грн. та за вересень 2007р. також 121,80 грн. (406грн. х 30%» = 121,80грн), а за два ці місяці 243,60грн. 30% від прожиткового мінімуму за жовтень, листопад та грудень 2007р. за кожний місяць становить 123,30 грн. (411грн. х 30% = 123,30грн.), а за ці 3 місяці - 369,90грн. (123,30 х 3= 369.90грнЛ Отже, позивачам недоплачено за 2007рік - 702,81грн. (89,31+243,60+369,90=702,81грн.)
Розмір прожиткового мінімуму на 2008 рік для осіб, які втратили працездатність встановлений ЗУ «Про державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і становить на місяць, зокрема, з 01.04.2008року по 30.06.20087 року - 481грн., а з 01.07.2008р. по 30.09.2008р. - 482грн., а з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. - 498 грн. Відтак, 30% від прожиткового мінімуму за травень 2008р.(з 22 травня по 31 травня) місяць становить відповідно за 9 днів становить 43.29грн. (481грн. х 9 : 30 = 144,30грн. х 30%=43,29грн.) 30% від прожиткового мінімуму за червень 2008р. становить 144,30грн. (481грн. х 30% = 144,30грн). 30% від прожиткового мінімуму за липень, серпень і вересень 2008р. за кожний місяць становить 144,60 грн. (482грн. х 30% = 144,60грн.), а за ці 3 місяці - 433,80грн. (144,60 х 3= 433.80грнЛ 30%) від прожиткового мінімуму за жовтень, листопад і грудень 2008р. за кожний місяць становить 149,40 грн. (498грн. х 30% = 149,40грн.), а за ці 3 місяці - 448,20грн. (149,40 х 3= 448.20грнЛ Отже, позивачам за 2008 рік повинно було виплачено - 1069,59 грн. (43,29+144,30+433,80+448,20=1069,59грн.) та з урахуванням того, що позивачам виплачено 579,30 грн., що ними вказується у позові, виплачена суму підлягає відрахування від 1069,59 грн., що дорівнює 490,20 грн. і цю суму слід стягнути з відповідача на користь кожного позивача.
Таким чином за періоди 2007 та 2008 років кожному з позивачів через бездіяльність управління пенсійного фонду у Виноградівському районі невиплачено 1193,01 грн. щомісячної державної соціальної допомоги, як Дитині війни. ( 702,81грн. + 490,20грн.)
Суд також констатує, що відсутність механізму реалізації статті 6 Закону України № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни» не може бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Зазначене положення КАС зобов'язує суд для усунення прогалини у правовому регулюванні відносин застосувати інститут аналогії закону і права.
Відповідно до ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Зазначена норма Кодексу зобов'язує суд для усунення прогалини у правовому регулюванні відносин застосувати інститут аналогії закону і права. Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону 1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Однак, вимога позивачів щодо зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі провести перерахунок пенсії з 01.01.2009 року з врахуванням соціальної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком не підлягають задоволенню, оскільки положення ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", за якими позивачі мають право на отриманні такої допомоги є, з огляду на положення вищенаведених рішень Конституційного Суду України, не скасовані і є чинними та обов'язковими до виконання відповідними державними органами.
Крім цього не підлягає до задоволення і вимога позивачів про стягнення з відповідача на їх користь недоплачену соціальну допомогу за 2006 рік у розмірі 1290 грн., оскільки дію ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік було зупинено п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» №3235 від 20.12.2005 року.
Крім того відповідачем, яким позовні вимоги заперечуються, жодним чином так і не доведено правомірність його бездіяльності щодо вимог позивачів по нарахуванню і виплаті, як дітям війни, щомісячної державної соціальної допомоги у визначеному чинним законодавством розмірі, хоча відповідно до ч.2 ст.71 КАС України саме на відповідача покладається обов'язок доказування правомірності його рішення чи дії.
За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що заявлені вимоги підлягають до часткового задоволення.
Згідно вимог частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.64 Конституції України, ст.ст.3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.7,8,9,10,11,71,122,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області по не нарахуванню та невиплаті ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період 2006-2008 роки - протиправною.
Стягнути із управління Пенсійного Фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області, на користь кожного з позивачів - громадян : ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не нараховану та не виплачену їм
щомісячну соціальну допомогу, як «Дитині війні» за період 2007-2008 роки у розмірі 1193,01 грн. (одну тисячу сто дев'яносто три грн. 01 коп.)
Стягнути з державного бюджету України на користь кожного з позивачів - громадян: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 судові витрати в розмірі по 25 грн. 50 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.