Справа № 2-1263/10

З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

 „02” вересня 2010 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді     – Гуревського В.К.,

за секретаря         – Тимофеєнко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Одеської міської ради про визнання права власності на спадщину, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про визнання за нею право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, що складається із житлового будинку під літ. „А”, літньої кухні під літ. „Б”, навісів під літ. „Г”, „Д”, вбиральні літ. „Е”, душу „Ж”, погрібу „К”, огорожі № 1-№ 5, 8, 9, мостіння І, розташоване на земельній ділянці площею 332,0 кв. м., після ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, посилаючись на такі обставини. Позивач та її мати - ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги усього майна, що належало на день смерті спадкодавцю, втім через відсутність правовстановлюючих документів на домоволодіння АДРЕСА_1, позивач не може оформити на нього право власності, що призвело до звернення до суду. Позивач фактично вступила у володіння спадковим майном, оскільки постійно проживала та продовжує проживати за адресою спірного будинку, тому вважає себе такою, яка прийняла спадщину.

ОСОБА_2 у попередньому судовому засіданні позов визнала у повному обсязі, вважала обґрунтованими вимоги про визнання право власності за дочкою на спірне домоволодіння.

Представник Одеської міської ради у судове засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, поважних причин неявки в судове засідання суду не повідомив. Суд у зв’язку з його неявкою та неповідомлення про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, який не з’явився, у порядку заочного розгляду справи.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову. Судом установлені наступні фактичні обставини на підставі пояснень сторін, представлених ними письмових доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 02 серпня 1961 року перебували у шлюбі, про що свідчить свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 від 02.08.1961 року, запис №1388. Від цього шлюбу народилась дочка – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджує свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 01.03.1963 року, запис № 441, де батьками зазначені: мати – ОСОБА_2, батько –  ОСОБА_3.  ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище на „ОСОБА_1”, про що свідчить свідоцтво про одруження серії НОМЕР_3 від 03.11.1984 року, запис №1537. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть НОМЕР_4 від 04.12.2008 року, запис №9372.

Згідно договору купівлі-продажу від 19 квітня 1960 року за своє життя ОСОБА_3 придбав будинок АДРЕСА_1, який складається із кімнати житловою площею 20 кв. м., кухні та коридору, який розташований на земельній ділянці 332,0 кв. м. та у 1964 році рішенням Виконкому Іллічівської райради депутатів трудящих вирішено визнати за ОСОБА_3 визнано право власності на спірне домоволодіння в судовому порядку.

На підставі рішення Виконкому Іллічівської райради депутатів трудящих від 03.12.1964 року №1518 м. Одеси ОСОБА_3 надали дозвіл про видачу будинкової книги на домоволодіння АДРЕСА_1 та реєстрацію його сім’ї. За вказаною адресою ОСОБА_3 постійно проживав зі своєю сім'єю та були зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_1 – його дочка та його онуки – ОСОБА_7, ОСОБА_8, відповідно до довідки (виписка із будинкової книги про склад сім’ї та прописці) № 870 від 12.03.2009 року та довідок № 798, № 869 від 12.03.2009 року.  

Користуючись своїм правом на володіння, користування та розпорядження належним йому майном, з метою поліпшення житлових умов своєї сім’ї, за власні кошти батько позивача здійснив реконструкцію будинку АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці 332,0 кв. м. Після проведення реконструкції домоволодіння АДРЕСА_1 складається із житлового будинку під літ. „А”, літньої кухні під літ. „Б”, навісів під літ. „Г”, „Д”, вбиральні літ. „Е”, душу „Ж”, погрібу „К”, огорожі № 1-№ 5, 8, 9, мостіння І, про свідчить технічний паспорт від 06.12.2007 року.

Розташування цієї житлової споруди визначено технічним висновком про можливість вводу в експлуатацію житлового будинку під літ. „А” з надвірними прибудовами АДРЕСА_1, визначено, що технічний стан житлового приміщення на момент обстеження, згідно класифікації чинних норм, може бути охарактеризований як задовільний, що дозволяє зберегти його для подальшої експлуатації; цим висновком не встановлено порушень у питання архітектури, обраних конструктивних рішень, протипожежної безпеки та охорони навколишнього середовища. Таким чином суд вважає виконаними вимоги ч. 3 ст. 375 ЦК України, відповідно до якої право на забудову здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил. При спорудженні зазначеної прибудови дотримано будівельних, санітарних, протипожежних та інших норм та правил, але враховуючи, що будівництво проведено без належним чином затвердженого проекту, ввести його в експлуатацію є неможливим. При цьому в результаті проведеного будівництва ОСОБА_3 створено споруду, яке відповідає певним, що висуваються до подібного роду будівель, нормам, та може бути самостійним об’єктом права власності, перебуває в особистому користуванні сторін та членів їх сім’ї.

Відповідно до п. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди та т.п.) виникає з моменту завершення будівництва (збудування майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію).

Таким чином суд вважає встановленим, що за життя ОСОБА_3 звів житловий будинок, який було збережено для проживання його сім’ї з правом прописки в ньому; питання права власності забудовник не вирішив, помер у 2008 році, у зв’язку з чим відкрилась спадщина. Суд визнає, що до складу спадкового майна входить зведений померлим житловий будинок з господарськими спорудами, оскільки за будь-яких умов у спадкодавця виникло право власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи, які складають спірне домобудівництво.

Істотне значення для вирішення справи мають у 1964 роках рішення Виконкому Іллічівської райради депутатів трудящих, згідно зі змістом яких було дозволено вирішення питання про визнання права власності за ОСОБА_3, про видачу будинкової книги та реєстрації членів сім’ї, дозволено виготовляти технічної документації.

Відповідно до рішення Одеської міської ради за №1400 від 30.11.2007 року „Про Генеральний план м. Одеси” та згідно з даним проектом земельна ділянка АДРЕСА_1 розташована в зоні збереження індивідуальної житлової забудови.

У відповідності із висновком №138/08 –М від 01.09.2008 року Управління архітектури та містобудівництва Одеської міської ради „Про можливість вводу в експлуатацію будівель, розташованих АДРЕСА_1” зазначено, що питання вводу в експлуатацію необхідно розглянути у встановленому порядку та звернути увагу на наявність усіх необхідних узгоджень та згоди суміжних землекористувачів. 13 травня 2008 року, 24 червня 2008 року від сусідів ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до Одеської міської ради подана заява про згоду суміжних землекористувачів на введення в експлуатацію спірного домоволодіння.

Судом встановлено, що при здійсненні забудови не порушено вимог стосовно санітарних норм (лист Державної санітарно-епідеміологічної служби м. Одеси № 3/1204 від 05.06.2008 року), протипожежної безпеки (лист Відділення з питань оглядово-профілактичної діяльності Малиновського РВ м. Одеси ГУ МНС України в Одеській області № 370 від 17.06.2008 року), архітектурних вимог (висновок № 138/08-М, виготовлений Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради від 01.09.2008 року за № 01-10/2462/0), з питань благоустрою (лист Інспекції з благоустрою міста Одеської міської ради № 01-01/4573 від 17.10.2008 року), захисту території міста (лист Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради № 528 від 18.06.2008 року).

Як вбачається з витягу протоколу № 4 засідання постійно діючої державної приймальної комісії від 06.11.2008 року будинок, що належав батькові позивача, був прийнятий в експлуатацію після оформлення документів на землекористування. Позивач тривалий час користується цим будинком, що знаходиться на земельній ділянці, яка іншим особам не відводилась та перешкод у передачі позивачу не встановлено, вчасно сплачує послуги водопостачання, електропостачання та земельний податок.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу,  а відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач є спадкоємцем після смерті свого батька, тому вправі звернутися до суду як особа, що вимагає захисту свого законного інтересу. Отже, у зв’язку зі смертю ОСОБА_14 відкрилась спадщина, враховуючи, що позивач заявив у суді про прийняття спадщини, на час смерті спадкодавця проживав з ним, за правилами ч. 1 ст. 1269 ЦК України вона вважається такою, що прийняла спадщину, тому суд вважає доведеним, що позивач вступила у спадщину, набувши на неї право. Заявивши в суді про прийняття спадщини після смерті свого батька, враховуючи визнання позову іншим спадкоємцем за законом ОСОБА_2, яка також є спадкоємцем першої черги, що оцінюється судом в якості відмови від спадщини на її користь від відповідача, позивач отримав право власності на успадковуване домоволодіння.

Оскільки сторони є єдиними встановленими судом спадкоємцями після смерті ОСОБА_14, позивач за ч. 1 ст. 1269 ЦК України прийняла спадщину після смерті свого батька, до неї у порядку спадкування перейшло право на спадщину. Інші спадкоємці, зокрема, відповідачка, від претензій на спадщину відмовилася, визнавши позов. Таким чином суд має вимоги позивача задовольнити, визнавши за нею право власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом.

Враховуючи обставини справи, зокрема, той факт, що особа, за якою був збережений з правом користування спірний будинок, на момент розгляду справи є померлою, за життя ця особа не здала зведені споруди до експлуатації, хоча тривалий час до цього використовувала їх під житло, зведені споруди фактично є домоволодінням, що складається з житлового будинку та господарських споруд, враховуючи неможливість вирішення цього питання в іншому порядку, ніж судовому, суд повинен обрати дієвий спосіб захисту цивільних прав позивача, визнавши за ним право на спірний будинок у порядку спадкування за законом.

Керуючись ст. ст. 16, 319, 331, 376, 392, 1268, 1269, 1270 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 61, 174, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, СУД –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, що складається із житлового будинку під літ. „А”, літньої кухні під літ. „Б”, навісів під літ. „Г”, „Д”, вбиральні літ. „Е”, душу „Ж”, погрібу „К”, огорожі № 1-№ 5, 8, 9, мостіння І, розташоване на земельній ділянці площею 332,0 кв. м., після ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ                                       Гуревський В.К.