Справа № 2-240/010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ  

 04 серпня 2010 року Турківський районний  суд  Львівської області у складі:

головуючого - судді Федитник І.Д.

при секретарі – Бучак М.О.      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Турка цивільну  справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України у Турківському районі Львівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів і визнання протиправною бездіяльність  та зобов'язання нарахувати і виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з даним позовом до управління Пенсійного Фонду України у Турківському районі Львівської області  (далі-Управління) в якому просить суд поновити пропущений термін звернення до суду та зобов'язати відповідача нарахувати недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу  в розмірі  30 % мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2009 року , та з 22 травня 2008 року по день виплати  відповідно до закону . Обґрунтовує позов тим, що вона відповідно до ст.1 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни" належить до соціальної групи ,,діти війни", так як народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і на 02.09.1945 року, час закінчення Другої світової війни, їй не виповнилося 18 років. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що згідно ст. 6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсія підвищується на 30 % мінімального розміру пенсії за віком. Вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року. Однак, у 2006-2009 роках така допомога не виплачувалась у повному обсязі .Просить поновити строк на оскарження , оскільки їй стало відомо після висвітлення у засобах масової інформації .

У судовому  засіданні позивачка не з"явилася  хоч була належним чином повідомлена , що підтверджується розпискою про вручення , однак просить справу розглянути без її участі підтримуючи  позовні вимоги .

 Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав і пояснив , що законодавством України не визначено поняття  мінімальної пенсії за віком, а тому  вимоги позивачки є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві. Крім того останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, вважає, що законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону ,,Про соціальний захист дітей війни", не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким  чином обчислювати вказаний розмір, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, вважає, що позивачем було пропущено строк звернення  суду, що  є підставою для відмови у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача , дослідивши матеріали справи, суд вважає , що позов  підлягає до часткового  задоволення.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України ,,Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року №2195-ІV з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2195), рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року  № 10-рп/2008.

В судовому засіданні  встановлено, що  позивачка відноситься до соціальної групи ,,діти війни" відповідно до вимог ст.1 Закону ,,Про соціальний захист дітей війни", що підтверджується довідкою яка підтверджує наявність у неї статусу ,, діти війни". Позивачка є пенсіонером за віком , пенсію отримує у відповідача . Цей статус позивачки відповідачем не заперечено, крім того статус ,, діти війни" визначається автоматично по даті народження пенсіонера в діапазоні від  03.09.1927 року по  02.09.1945 року.

Відповідно до ст. 6 Закону ,,Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна  допомога,  що  виплачується

 замість  пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вказана норма діє з 01 січня  2006 року. А у відповідності  до ст.7 вищезгаданого закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і доплату до пенсії здійснює управління, яке є відповідачем  у даній справі.

Пунктом 12 статті 71 Закону України ,,Про Державний бюджет України 2007 рік"  №489 від 19.12.2006 року зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього закону в якій встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії вiдповiдно до статті 6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни", виплачується особам, які є iнвалiдами  (крім тих, на яких поширюється дія Закону України ,,Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмiрi 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

09 липня  2007 року Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007  були визнані такими, що не відповідають Конституції України  (є неконституційними), такі положення Закону України ,,Про  державний бюджет України на 2007 рік" зокрема пункту 12 ст.71, яким зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням  ст.111 цього закону. У відповідності до цього Рішення ст.6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни"   про підвищення пенсії дітям війни на 30 % підлягає виконанню. В пункті 5 Рішення, Конституційний Суд України додатково зазначив, що його рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей Закону України ,,Про державний бюджет України на 2007 рік", що визнані неконституційними.

 Пунктом 41 розділу ІІ Закону України ,,Про Державний бюджет на 2008 рік" та про внесення  змін до деяких законодавчих актів України" №107- VІ від 28.12.2007 року (далі-Закон  №107- VІ) встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України ,,Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

22 травня 2008 року Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 були визнані такими, що не відповідають Конституції України  (є неконституційними), деякі положення Закону  №107- VІ,  зокрема  пункт 41 розділу ІІ.

Відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Приймаючи рішення Конституційний Суд України виходив з того, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті Закону ,,Про Державний бюджет України" включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, та будь-яким чином змінювати визначене іншими законами правове регулювання суспільних відносин.

Судом встановлено, що позивачці виплачується  надбавка до пенсії як дитині війни з  01 січня 2008 року.

Розмір мінімальної пенсії за віком, згідно  ч.3 ст.46 Конституції України, ст.ст.1, 2 Закону України ,,Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966 повинен бути не нижче прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Частиною 3 ст.46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого законом.

На  даний час розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність. Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком для осіб пенсійного віку повинен дорівнювати прожитковому мінімуму для осіб, що втратили працездатність.      

Розмір прожиткового мінімуму в період з 2007 по 2008 роки затверджувався законами

про Державний бюджет України на відповідний рік: згідно ст. 62 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік" № 489 від 19.12.2006, яка змінена Законом України від

15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 28 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з  1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1%; згідно ст. 58 Закону України ,,Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення  змін до деяких законодавчих актів України" №107- VІ від 28.12.2007 року  встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність.

       Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

        Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачці, як дитині війни , відповідач протиправно з 09 липня 2007 року  дня набрання чинності Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 не нараховував та не виплачував, а з 22 травня 2008 року дня набрання чинності Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 не  донараховував та не виплачував підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” -  чим порушив її конституційне право, передбачене ст. 46 Конституції України визнавши дії протиправною бездіяльністю.

       Суд вважає, що на спірні правовідносини слід поновити позовну давність, оскільки невиплата позивачці як дитині війни щомісячного  підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком пояснюється триваючим характером порушення, це порушення постійно повторюється і наслідки його залишаються не припиненими врахувавши вік та стан здоров"я позивачки.

Виходячи  з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і доведені у судовому засіданні частково,а  тому необхідно зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Турківському районі Львівської області  провести позивачці нарахування та виплату з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно , донарахування та виплату з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року  підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України ,, Про соціальний захист дітей війни” з врахуванням виплачених сум , а  в  задоволенні решти позовних вимог  відмовити.

      Керуючись ст. ст. 8, 22, 64, 95 Конституції України, Законом України ,,Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , ст. 62  Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік",  ст. 58 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2008 рік",  Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, ст.ст.10,60,88,212 ЦПК  України , суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Турківському районі Львівської

області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, донарахування та виплату з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008

року  підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6

 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з врахуванням виплачених сум визнавши дії протиправною бездіяльністю.

     Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Турківському районі Львівської

області витрати на інформаційно – технічне забезпечення  розгляду справи на користь Турківського райсуду  Львівської області  в розмірі  120 грн.

     Управлінню Державного казначейства у Турківському районі Львівської області  повернути ОСОБА_1  судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.  

      В задоволенні решти позовних вимог  відмовити.

         Рішення може бути оскаржено  до Львівського апеляційного  суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення , а вразі складення рішення  в повному обсязі – з дня складення в повному обсязі,  а апеляційну скаргу пртягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження .

                     Повний текст рішення виготовлений  05.08.2010 року.

    Головуючий: