Справа № 2-5786/10
РІШЕННЯ
ІМ’ЯМ УКРАЇНИ
17 серпня 2010 року , Приморський районний суд міста Одеси, в складі:
головуючого - судді Терьохіна С.Є.,
при секретарі - Лашпинської Н.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом громадянки ОСОБА_1 до Одеської залізниці, третя особа – управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі міста Одеси, про зобов’язання провести перерахунок розміру заробітної плати для нарахування пенсійних виплат,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1, звернулася із позовом до Одеської залізниці, третя особа – управління Пенсійного фонду України (далі УПФУ) в Суворовському районі міста Одеси, в яком просила суд, зобов’язати Одеську залізницю, провести перерахунок сум її (позивачки) заробітної плати поданих до УПФУ в Суворовському районі м. Одеси для призначення та нарахування пенсійних виплат за період роботи на Одеській залізниці за 2002, 2003 та 2005 роки.
Також, позивачка просила суд, стягнути на свою користь із Одеської залізниці моральну шкоду в сумі 7000 гривень.
Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що вона біля 30 років незмінно пропрацювала на Одеській залізниці та маючи статус Ветерана Праці, була звільнена у зв’язку із виходом на пенсію.
При цьому позивачка вважає, що Одеська залізниця, надаючи територіальної установі Пенсійного Фонду України відомості відносно заробітної платні для призначення та нарахування пенсійних виплат за період роботи в 2002, 2003 та 2005 роках, занизило суми її (позивачки) заробітку, що в свою чергу призвело до суттєвого зменшення розміру нарахованої пенсії.
Так, позивачка зокрема звернула увагу на той факт, що 03 серпня 2005 року, набравшим законної сили рішенням Суворовського райсуду м. Одеси, її було поновлено на роботі в Одеській залізниці та стягнуто із відповідача суму заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 55200 гривень та 71 копійки. При тому Одеська залізниця, перерахувала до УПФУ відповідний збір лише із суми 38 947 гривень та 13 копійок, чим була занижена сума з якої сплачується пенсійний збір на 16 253 гривні та 58 копійок. Також, у грудні 2002 року, Одеська залізниця до ПУПФУ, відрахувала з її (позивачки) заробітку суму в 20 гривень та 63 копійки, виходячи із розміру зарплатні в 1031 гривню та 50 копійок, проте в розрахунок пенсії відповідачем була включена сума заробітку 811 гривень та 29 копійок. Крім того, в лютому 2003 року, Одеська залізниця відрахувала з її заробітку до УПФУ суму збору в розмірі 44 гривень, що відповідає сумі заробітку в 2200 гривень, проте для розрахунку пенсії відповідачем була заявлена сума в 2165 гривень.
Також, позивачка звернула увагу і на факт того, що в 2005 році, з її заробітку до УПФУ в Приморському районі м. Одеси, було надмірно відраховано 778 гривень та 94 копійки.
Відносно вимоги, щодо стягнення моральної шкоди, позивачка вказала на те, що за багаторічну та самовіддану працю на Одеській залізниці, вона розраховувала на відповідне гідне ставлення до неї і з боку підприємства. Проте з боку відповідача, вона не отримала навіть належного виконання своїх обов’язків з правильного оформлення документів для нарахування майбутньої пенсії. В суді позивачка також вказала, що на її звернення до відповідальних осіб Одеської залізниці для вирішення вище вказаних питань, вона отримала лише заухвалі відмови та знущання. Загалом, не належне виконання відповідачем обов’язків з надання відомостей для нарахування майбутньої пенсії, відмова добровільно виправити вказані в позові недоліки та недоотримання коштів внаслідок дій відповідача, завдали її позивачки суттєвих моральних переживань та страждань, які вона оцінила в 7000 гривень.
В суді позивачка свої вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача позов гром. ОСОБА_1 – не визнав, категорично заперечуючи проти його задоволення. Заперечуючи проти позову представник Одеської залізниці, зокрема послався на те, що позивачці всі виплати та нарахування були здійснені належним чином. Кошти, присуджені позивачці рішенням Суворовського райсуду, були сплачені її в повному обсязі і Одеська залізниця не вважає що повинна здійснювати ще якісь платежі. Будь-які додаткові платежі, позивачка в своїх інтересах повинна була здійснити самостійною. Крім того, представник відповідача вказав на пропущений позивачкою строк позовної давності для звернення з даним позовом.
Третя особа – УПФУ в Суворовському районі м. Одеси, що неодноразово викликалася до суду, свого представника в засідання з розгляду справи – не направляло, заяв та повідомлень про свою згоду брати участь в розгляд справи в порядку ч.3, ст. 36 Цивільно-процесуального кодексу (ЦПК) України – не направляло.
Суд, заслухавши пояснення та оцінивши доводи сторін, дослідивши наявні в справі докази, дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позову виходячи із нижче наступних обставин.
Так, в суді не викликав заперечень з боку сторін факт того, що позивачка дійсно тривалий час пропрацювала на Одеській залізниці та звільнилася в 2005 році з посади провідного інженера управління Одеської залізниці у зв’язку із виходом на пенсію.
Суд погодився із доводами позивачки про те, що Одеська залізниця, надаючи територіальної установі Пенсійного Фонду України відомості відносно заробітної платні для призначення та нарахування пенсійних виплат за період роботи в 2002, 2003 та 2005 роках, занизило суми її (позивачки) заробітку. Такі дані підтверджуються: довідкою про заробіток для обчислення пенсії ОСОБА_1 № 09/854, від 30.09.2005 року, виданою господарською службою Одеської залізниці; розрахунку № 1, заробітної плати для обчислення пенсії ОСОБА_1 УПФУ в Суворовському районі м. Одеси, станом на 18.07.2005 року; довідкою з відомостями по пенсійному страхуванню УПФУ в Приморському районі м. Одеси із 1998 по 2005 роки, відносно ОСОБА_1; розрахунковими листами із заробітної плати позивачки. З вище наведених документів вбачається, що дійсно мають місце наведені в позові розходження між сумами нарахованого та виплаченого заробітку позивачки та розміру сум заробітку наданих до УПФУ для нарахування пенсії, зокрема – стягнутої із відповідача суми заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 55200 гривень та 71 копійки, де Одеська залізниця, перерахувала до УПФУ відповідний збір лише із суми 38 947 гривень та 13 копійок, чим була занижена сума з якої сплачується пенсійний збір на 16 253 гривні та 58 копійок. За грудень 2002 року, де Одеська залізниця до ПУПФУ, відрахувала з її (позивачки) заробітку суму в 20 гривень та 63 копійки, виходячи із розміру зарплатні в 1031 гривню та 50 копійок, проте в розрахунок пенсії відповідачем була включена сума заробітку 811 гривень та 29 копійок. Та за лютий 2003 року, де Одеська залізниця відрахувала з її заробітку до УПФУ суму збору в розмірі 44 гривень, що відповідає сумі заробітку в 2200 гривень, проте для розрахунку пенсії відповідачем була заявлена сума в 2165 гривень.
У відповідності до ст. 64 Закону України „Про пенсійне забезпечення” – пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до ст. ст. 65-67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.
Частиною 1, ст. 66 вказаного вище Закону, зокрема зазначено, що „До заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” нараховується зір на обов’язкове державне пенсійне страхування...”
Згідно до ч. 34, ст. 1, Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” – страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п. п. 4) та 6), ч. 2, ст. 17 зазначеного вище Закону – страхувальник зобов’язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; Нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Також, відповідно до п.1), ч.1 Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” – Одеська залізниця є платником вказаного збору, який згідно до ч.1, ст. 3 того ж Закону, пилники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку визначеному законодавством України.
За зазначених вище обставин, відповідач – Одеська залізниця, була зобов’язана у встановленому законом порядку, надати УПФУ в Суворовському районі м. Одеси, повний обсяг відомостей, щодо заробітку позивачки для подальшого призначення її відповідної пенсії, з урахуванням всіх нарахованих та виплачених позивачці грошових сум.
Проте, як було зазначено вище, відповідач не в повному обсязі надав інформацію , стосовно грошових виплат отриманих позивачкою, занизивши певні виплати в тому числі, надавши суттєво занижену інформацію, щодо виплаченого позивачці середнього заробітку за рішенням Суворовського райсуду м. Одеси, від 03 серпня 2005 року.
Задовольняючи вимоги позивачки, відносно стягнення на її користь моральної шкоди, суд, окрім загальної норми ч.1, ст. 1167 Цивільного кодексу України, також виходив із норми ч.2, ст. 101 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, якою встановлено, що підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
За зазначених вище обставин, суд вважає, що подані Одеської залізницею до УПФУ не в повному обсязі суми грошових нарахувань позивачки, дійсно призвели до призначення ОСОБА_1 меншого розміру щомісячної пенсії, ніж вона могла отримати, що в свою чергу було здатне завдати позивачці моральних переживань, пов’язаних із недоотриманням відповідних грошових сум на одержання яких вона, як особа похилого віку, ветеран праці, мала законні підстави розраховувати. Разом із тим, суд вважає зазначений позивачкою розмір моральною шкоди де що завищеним, та вважає за необхідне зменшити його до 3000 гривень.
керуючись ст. ст. 1, 3, 10, 57, 60, 208-213 Цивільно-процесуального кодексу (ЦПК) України, суд –
РІШИВ:
Позов громадянки ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Зобов’язати Одеську залізницю, провести перерахунок сум заробітної плати поданих для призначення та нарахування пенсійних виплат громадянці ОСОБА_1 за період її роботи на Одеській залізниці за 2002, 2003 та 2005 роки.
Стягнути з Одеської залізниці на користь громадянки ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 3000 гривень.
Заява про апеляційне оскарження даного рішення та апеляційна скарга на нього, можуть бути подані сторонами до Апеляційного суду Одеської області, через Приморський райсуд м. Одеси.
Суддя Терьохін С.Є.