Справа № 22-1004 ас  Головуючий 1 інстанції - Блохін. А.А.

Категорія 13                                                                         Доповідач-Бабенко П.М.

УХВАЛА іменем      України

07        липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - Пономарьової О.М. суддів: Бабенка П.М., Бондаренко Л.І. при секретарі -Вершковій С.М.

За участю: позивача ОСОБА_1 , представника відповідача -Лубкіної О.В., представника третьої особи- Вербицького І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 25 січня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Горлівського міського управління УМВС України в Донецькій області, відділення Державного казначейства України в м.Горлівка Донецької області' про визнання права на відшкодування шкоди; завданої здоров'ю , відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2005 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача -Горлівського міську правління УМВС України в Донецькій області про визнання права на відшкодування шкоди, завданої здоров'ю , стягнення не його користь з відповідача 23465 грн. за період з листопада 2000 року по квітень 2005 року суму відшкодування шкоди, завданої його здоров'ю , також стягнути 2400 грн. додаткових витрат на протезування, визначити щомісячну суму на відшкодування шкоди, завданої його здоров'ю, починаючи з 01.05.05 року та зобов'язати третю особу- відділення державного казначейства України у м.Горлівці списати на його користь з розрахункового рахунку відповідача 23465 грн.

23.12.05 року позивач свої вимоги уточнив, просив стягнути з відповідача на його користь одноразово 28951 грн. на відшкодування шкоди, завданої його здоров'ю за період з листопада 2000 року по листопад 2005 року , визначити щомісячну суму на відшкодування шкоди в сумі 830 грн. з 01.12. 05 року з коригуванням у разі підвищення мінімальної заробітної плати , зобов'язати третю особу списати з рахунку відповідача 28951 грн.

На обгрунтування своїх вимог зазначив, що він проходив службу в органах внутрішніх справ України з грудня 1982 року по жовтень 2000 року, де отримав ушкодження здоров'я -захворювання, пов'язане з проходження служби в органах внутрішніх справ України, втратив 50% професійної працездатності ,має право на відшкодування шкоди, але відповідач своїм рішенням відмовив йому у цьому.

Постановою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 25 січня 2006 в задоволенні позову відмовлено.

8  апеляційній скарзі позивач оскаржує вказану постанову суду посилаючись на те,

що постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального права.

Зазначив, що суд не застосував положення п.5 ст.8, ст 17 Конституції України та ст. 1195 ЦК України , не врахував ,що відповідачем не надані докази, які б спростовували його вимоги, суд, не дивлячись на його вимогу  суд не фіксував      судовий процес технічними засобами.

В судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримав.

Представники відповідача та третьої особи просили апеляційну скаргу відхилити ,постанову суду залишити без змін, посилаючись на те, що це рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України з грудня 1982 року по жовтень 2000 року, де отримав ушкодження здоров'я -захворювання, пов'язане з проходження служби в органах внутрішніх справ України за висновком МСЕК від 27.10.04 року йому встановлено 50% втрати професійної працездатності та 2 група інвалідності.  Позивачеві у відповідності до вимог Положення про порядок та умови державного особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів й підрозділів органів внутрішніх справ України сплачена страхова виплата через ушкодження здоров'я.

На відшкодування шкоди, завданої його здоров'ю у зв'язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ у відповідності до вимог Закону України „Про охорону праці" та Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" позивач права не має.

Заслухавши суддю-доповідача ,пояснення сторін , дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін, з таких підстав:

При розгляді справи встановлено і це не оспорюється сторонами, що позивач з грудня 1982 року по жовтень 2000 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, при цьому він отримав ушкодження здоров'я - хронічний обструктивний бронхіт 2 ступеню, емфізема легень другого ступеню. Вказане захворювання пов'язане з проходження служби в органах внутрішніх справ України, за висновком МСЄК йому встановлено 50% втрати професійної працездатності та 2 група інвалідності.

У відповідності до вимог ст.23 Закону України „Про міліцію" працівник міліції підлягає обов'язковому державному страхуванню на суму десятилітнього грошового утримання по останній посаді за рахунок коштів відповідних бюджетів, в тому числі і на випадок інвалідності

Позивачеві у відповідності до вимог Положення про порядок та умови державного особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів й підрозділів органів внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.1998 року № 627 сплачена ВАТ „Страхова компанія „Оранта-Донбас" страхова виплата в сумі 2300 грн. ,через вказане ушкодження здоров'я.

Суд надійшов до обґрунтованого висновку про те ,що позивач не має права на відшкодування шкоди, завданої здоров'ю в порядку, встановленому нормами Закону України „Про охорону праці" та Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", оскільки він отримав ушкодження здоров'я при проходженні служби в органах внутрішніх справ України і відшкодування шкоди провадиться у відповідності до норм вище вказаного спеціального законодавства.

Судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини, надана належна оцінка доказам у справі. Рішення суду відповідач нормам матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи, в тому числі з протоколу судового засідання не убачається, що позивач заявляв клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами. Зауваження на протокол судового засідання відсутні. Тому доводи позивача про те, що суд першої інстанції ігнорував його клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами апеляційний суд до уваги не приймає.

Виходячи з вказаного апеляційну скаргу слід відхилити, а постанову суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 199,200, п.1 ч.І ст.205,206  КАС України, апеляційний суд ,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 25 січня  2006 залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом одного місяця з моменту набрання нею чинності безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Головуючий: