Справа № 22- 5495                                                               Г оловуючий в 1 інстанції- Стиран В.В.

Категорія-21                                                                                              Доповідач- Бабенко П.М.

УХВАЛА Іменем України

07       липня 2006 року   Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого- судді Пономарьової О.М..

суддів- Бабенка П.М. .Бондаренко Л.І.

при секретарі - Вершковій С.М.

за участю позивача ОСОБА_1,представника відповідача Колихової О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Калінінському районі м.Горлівки Донецької області на рішення Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 20 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1  до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Калінінському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 20 березня 2006 року частково задоволені вказані позовні вимоги  ОСОБА_1., стягнуто на його користь на відшкодування моральної шкоди, спричиненої  втратою професійної працездатності , 10 000 грн., в решті позову відмовлено.

8  апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення суду та повернути справу на новий розгляд ,посилаючись на те, що це рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права,   що рішення суду першої інстанції суперечить діючому законодавству, суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права, не врахував, що відповідно до п.27 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на  2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхувіання від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Також суд не врахував , що моральна шкода позивачеві може бути відшкодована лише на підставі висновку МСЕК, що відповідач не надав судові доказів про заподіяння йому моральної шкоди, судом не встановлено які саме негативні наслідки спричинили позивачеві моральну шкоду .

.В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Позивач просив апеляцію відхилити, а рішення суду залишити без змін зазначивши, що вказане рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач тривалий час працював в підземних умовах на шахті «ІНФОРМАЦІЯ_1», де в результаті шкідливих умов праці захворів на хронічний обструктивний бронхіт, пневмоконіоз, кохлоневріт.

Згідно висновку МСЕК від 22.03.03 року через вказане профзахворювання позивачеві встановлено 55 % втрати професійної працездатності, за сукупністю профзахворювань безстроково, йому також встановлена  3 група інвалідності безстроково. Позивачеві  заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому ,що він переніс і зносить фізичні та душевні страждання через втрату здоров'я. Він вимушений постійно лікуватись в умовах стаціонару , приймати ліки, що призвело до порушення його звичного укладу життя та вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.

Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи ,перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає ,що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення та ухвали суду слід залишити без змін , наступних підстав:

Ухвалюючи рішення в частковому задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з вимог ст.ст. 1,21,28,34 Закону України „Про загадьнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду, у зв"язку з ушкодженням здоров"я, заподіяну умовами виробництва..  

Відповідно до сі..23 ЦК України, п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди ,якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Встановлені судом обставини про втрату професійної працездатності позивача та спричинення йому моральної шкоди підтверджені як письмовими доказами ( даними трудової книжки, актом розслідування профзахворювання , висновками Донецької ОКБП та МСЕК,виписками з лікарняних карток), так і поясненнями сторін.

За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт заподіяння потерпілому моральної шкоди.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив на його душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, наявність інвалідності, ступеню втрати працездатності й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначив таке відшкодування в сумі 10 000 грн.

При встановленні зазначених фактів і постановленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та . правильно ..застосовано норми матеріального права. Суд всебічно,повно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та правильно дійшов до висновку про підставність вимог позивача,та щодо розміру відшкодування.

Доводи представника відповідача про те ,що оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності",тому судові слід було відмовити в задоволенні позову , не заслуговують на увагу, оскільки спірні правовідносини і право позивача на відшкодування виникли до набрання чинності вказаним законом і цей закон зворотної сили не має. .

Крім того, до Закону, який передбачає право потерпілого на відшкодування моральної шкоди, не внесено відповідні зміни і не скасована відповідальність відповідача перед позивачем в частині відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Виходячи з вказаного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляції та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.303, п.1 ч1 ст.307 , ч.І ст.308.-313-315 ЦПК України, апеляційний

суд

УХВАЛ ИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м.Горлівки Донецької області відхилити.

Рішення Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 20 березня 2005 року залишити без зміни.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: