Справа № 2-1854/10/0408
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 серпня 2010 року.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:
головуючого – судді: Грищенко Н.М.
при секретарі: Желдак О.В.
за участі представника позивача: ОСОБА_1
відповідачки: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання заповіту, посвідченого Приватнім нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 № 9791 від 02.12.2008 року та свідоцтва про спадщину за заповітом № 300, виданого 09.02.2010 року державним нотаріусом Третьої Криворізької нотаріальної контори Ситник О.О. недійсним; визнання права власності за заповітом, посвідченого державним нотаріусом П’ятої державної нотаріальної контори Грабчук Г.Н. № 3361 від 29.12.19814 року, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_3 31 травня 2010 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту, посвідченого Приватнім нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 № 9791 від 02.12.2008 року та свідоцтва про спадщину за заповітом № 300, виданого 09.02.2010 року державним нотаріусом Третьої Криворізької нотаріальної контори Ситник О.О. недійсним; визнання права власності за заповітом, посвідченого державним нотаріусом П’ятої державної нотаріальної контори Грабчук Г.Н. № 3361 від 29.12.19814 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_3 посилається на те, що 16.12.2008 року померла його мати ОСОБА_7, яка постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1.
На випадок своєї смерті, його мати склала заповіт, посвідчений 02.12.2008 року, яким заповіла все належне її майно у рівних частинах на його ім'я і та на ім'я його сестри ОСОБА_2
Після смерті матері відкрилась спадщина: житловий будинок з господарчими побудовами, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_1.
У встановлений Законом термін він звернувся до Третьої державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. 09.02.2010 року при отриманні свідоцтва про право на спадщину за заповітом він дізнався, що йому належить 3/8 частини житлового будинку з господарчими побудовами за адресою: АДРЕСА_1, а не 1/2 частини даного домоволодіння.
Укладаючи заповіт, його мати бажала порівну поділити після своєї смерті належне їй майно між своїми дітьми, виходила з того, що їй у повному обсязі належить право власності на домоволодіння за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Смольна, буд. 19, залишилось після смерті її чоловіка.
Йому було не відомо про належність його сестрі ОСОБА_2 1/4 вищезгаданого домоволодіння, так як його сестра зареєструвала своє право власності на ту частину домоволодіння вже після смерті матері, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1. До цього домоволодіння належало ОСОБА_7 та її померлому чоловікові ОСОБА_8
Укладаючи заповіт 02.12.2008 р. його мати ОСОБА_7 помилково вважала, що після її смерті домоволодіння у рівних частинах буде розподілено між ним та сестрою.
ОСОБА_7 була впевнена, що вона є єдиним спадкоємцем, що прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_8
Він вважає, що вищеописана помилка мала істотне значення і, якби його мати ОСОБА_7 усвідомлювала, що вона не є єдиним власником домоволодіння, текст заповіту був би іншим.
Текст заповіту, внаслідок помилкового сприйняття ОСОБА_7 фактичних обставин щодо права власності на домоволодіння, не відповідає внутрішній волі померлої ОСОБА_7
На момент складання останнього заповіту його мати була тяжко хворою людиною, не пересувалась та, в силу свого похилого віку, мала можливість не згадати про вже існуючий заповіт.
Раптом з'ясувалося, що 29.12.1981 року було видано свідоцтво про право на спадщину за Законом державним нотаріусом П'ятої державної нотаріальної контори Грабчук Г.Н., де зазначено: « що 1/4 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 належить його сестрі, ОСОБА_2
Того ж дня, 29.12.1981 року, державним нотаріусом П'ятої державної нотаріальної контори Грабчук Г.Н. був складений заповіт згідно якого 3/4 частини житлового будинку з господарчими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 заповіщено йому, а дочці, ОСОБА_2, ј частини жилого будинку Тобто, даний заповіт, з урахуванням вищезазначеної ј частини домоволодіння, яка належить сестрі ОСОБА_2, давав їм право на рівні частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.
Але про існування заповіту від 29.12.1981 року він не знав, і не міг допустити, що через 27 років при певних обставинах він дізнався про належність вищезазначених документів.
Даний факт з'ясувався, коли він отримав свідоцтво про спадщину за заповітом.
Тому, він вважає, що рідна сестра, ОСОБА_2, як ніхто інший знала, про існування та належність цих правовстановлюючих документів. Вона приховала та не попередила його в тім, що вчинений правочин позбавляє його права на спадкування за заповітом в рівних долях. При цьому, вона переслідувала свою вигоду щодо збільшення часток в спадкуванні жилого будинку.
З урахуванням вищевикладеного він просить суд визнати заповіт, посвідчений Приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 № 9791 від 02.12.2008 року та свідоцтво про спадщину за заповітом № 300, видане 09.02.2010 року державним нотаріусом Третьої Криворізької нотаріальної контори Ситник О.О. недійсними; в також просить визнати право власності за заповітом, посвідченим державним нотаріусом П’ятої державної нотаріальної контори Грабчук Г.Н. № 3361 від 29.12.19814 року
Позивач ОСОБА_3 присутнім в судовому засіданні не був.
Представник позивача ОСОБА_1, яка була присутня в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала в повному обсязі та просила суд задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідачка, яка була присутня в судовому засіданні суду пояснила, що дійсно мати при житті забула, про те що вона за законом після померлого батька оформила на своє ім’я частину спірного будинку. До того ж зазначила, що при житті мати дійсно бажала щоб батьківське майно залишилося двом дітям тобто їй та її брату в рівних частинах, кожному окремо по Ѕ будинку 19 по вулиці Смольній м. Кривого Рогу. У зв’язку з тим, що мати тяжко хворіла та не змогла з’ясувати деякі обставини щодо спадщини, тому вона не заперечує проти задоволення позову, щодо визнання заповіту, посвідченого Приватним нотаріусом Криворізького міського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за № 9791 від 02.12.2008 року та свідоцтва про спадщину за заповітом видане Державним нотаріусом Третьої Криворізької нотаріальної контори ОСОБА_9 за 300 від 09.02.2010 року недійсними. Вона згодна з тим, щоб залишився заповіт від 1981 року
Вислухавши сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, 29 грудня 1981 року ОСОБА_7, заповіла АДРЕСА_1 сину ОСОБА_3 2/4 частини квартири, та донці ОСОБА_2 ј частину будинку, заповіт посвідчено Державним нотаріусом П’ятої Криворізької державної нотаріальної контори Грабчук Г.М, зареєстрованого в реєстрі за № 3361 (а.с. ).
02 грудня 2008 року ОСОБА_7, в заповіті, зареєстрованному в реєстровій книзі за № 9791, заповіла все майно, що їй належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках, заповіт посвідчено Приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 (а.с. ).
12 грудня 2008 року померла ОСОБА_7. Державним нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори на ім’я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 09.02.2010 року зареєстрованого в реєстрі 300.
Взявши до уваги матеріали справи, пояснення представника позивача та відповідачки, суд застосовую ст. 229 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо особа, яка вчинила правочин, помилялась щодо обставин, що мають істотне значення, такий правочин може бути визнано судом недійсним.
Заповіт у розумінні ст. 202 та ст. 1233 ЦКУ є правочином. Отже у разі визнання заповіту недійсним наслідком його недійсності є наслідки, передбачені ст. 216, тобто недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Отже свідоцтва про спадщину, видані на підставі недійсного заповіту є недійсними, та такими, що підлягають скасуванню, а все отримане особами, відповідно до таких свідоцтв, має бути повернене у первісний стан.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст. 3, 10-11, 60, 130, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 202,216,1233 ЦК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_3 - задовольнити повністю.
Визнати заповіт ОСОБА_7 зареєстрований в реєстрі № 9791 від 02 грудня 2008 року, посвідчений Приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, у присутності ОСОБА_10, свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 -недійсним.
Визнати свідоцтва про спадщину за заповітом, зареєстрованим в реєстрі № 300 від 09.02.2010 року, видані державним нотаріусом Третьої Криворізької державної контори Ситник О.О. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - недійсними.
Визнати право власності за заповітом, зареєстрованим, в реєстрі № 3361 від 29.12.1981 року, посвідченим державним нотаріусом П'ятої державної нотаріальної контори Грабчук Г.Н.: за ОСОБА_3 – на дві четверті частини жилого будинку з господарчими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1; за ОСОБА_13 – на одну четверту частину за заповітом, зареєстрованим, в реєстрі № 3361 від 29.12.1981 року, посвідченим державним нотаріусом П'ятої державної нотаріальної контори Грабчук Г.Н.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: Грищенко Н.М.