Справа №22- 6340 Головуючий 1 інстанції Попов В.В.
Категорія 21 Доповідач Круглікова К.С.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючої Круглікової К.С.
Суддів Новосядлої В.М.
Прокопчук Л.М.
При секретарі Андра О.А.
За участю позивача ОСОБА_1 представника відповідача Шестерніної Н.П.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки суду від 22 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди ,-
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з позовом про стягнення моральної шкоди в сумі 50 000 грн., яку йому спричинено внаслідок професійного захворювання в період роботи на шахті „Комсомолець" .При цьому посилався на те, що висновком МСЕК від 07.07.2005 року йому було встановлено 30 % втрати професійної працездатності безстроково з визнанням інвалідності третьої групи.
Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 22 травня 2006 року з відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто моральну шкоду в сумі 14 000 грн. В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки ставить питання про скасування рішення , посилаючись на те, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди , оскільки висновок МСЕК про втрату професійної працездатності та інвалідність сам по собі не є доказом спричинення потерпілому моральної шкоди, крім того посилались на те, що Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію абзацу 4 ст. 1( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей) , підпункту „є" п.1, ч.1,ст. 21, ч.З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Заслухавши суддю-доповідача , пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає , що апеляційна скарга відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки підлягає частковому задоволенню , а рішення суду зміні з таких підстав. Судом першої інстанції встановлені як факт втрати позивачем ЗО % професійної працездатності та встановлення йому третьої групи інвалідності, так і факт спричинення ОСОБА_1 цим моральної шкоди у зазначеному розмірі.
З урахуванням зазначених обставин апеляційний суд вважає, що скарга-підлягає-частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 21 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний відшкодувати потерпілому моральну шкоду , до чого і зобов'язав його суд.
Однак з висновком суду щодо визнання розміру стягнутої моральної шкоди апеляційний суд не може погодитися. Відповідно до роз'яснень викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань , з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема , враховуються характер і тривалість страждань , стан здоров'я потерпілого , тяжкість завданої травми , наслідки тілесних ушкоджень , істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Визначивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди , суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.
Ухвалюючи рішення про стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки на користь ОСОБА_1 14 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд не навів мотивів саме такого розміру відшкодування , а тому апеляційний суд вважає за можливе зменшити розмір стягнутої моральної шкоди до 9 000 грн.
Оскільки судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи в частині розміру відшкодування моральної шкоди , рішення суду в цій частині підлягає зміні на підставі п.1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України. Крім того , апеляційний суд вважає безпідставними посилання відповідача у апеляційній скарзі на ст. 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 р. №3235 -IV, оскільки правовідносини між сторонами по
відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди склались до набрання чинності вказаним Законом , і таким чином його положення на ці правовідносини не поширюються.
Інші доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не спростовують висновків суду. Рішення суду в іншій частині постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись статтями 309,307, 308 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м Горлівки задовольнити частково
Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 22 травня 2006 року змінити, розмір моральної шкоди , що підлягає стягненню з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки на користь ОСОБА_1, зменшити до 9 000 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.