Справа № 2- 2228/10/0408
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
25 серпня 2010 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу
в складі: головуючого - судді Грищенко Н.М.
при секретарі Желдак О.В.
за участы представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Ратушної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського райсуду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом: ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - про відшкодування моральної шкоди, суд
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 звернувся до суду 28.07.2010 р. з позовом до Відкритого Акціонерного Товариства «Криворізький залізорудний комбінат про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач зсилається на те, що в період з 1994 р. він працював прохідником на ш. «Октябрська» на підприємстві – відповідача Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат». В 2010 р. звільнений в зв'язку з виходом на пенсію.
В зв’язку із порушеннями охорони праці йому було Українським науково – дослідним інститутом промислової медицини встановлено професійні захворювання:1) радикулопатія шийна та попереково – крижова з вираженим статико – динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами. 2) дв. плечолопатковий періартроз, деф. артроз ліктьових та колінних суглобів; стійким больовим синдромом. 3) хронічне обструктивне захворювання легень.
02.02.2010 року було складено Акт розслідування профзахворювання № 5, в якому встановлено, що згідно пункту 17 Акту… причиною професійних захворювань явилось перевищення гранично допустимих норм праці - фізичного навантаження та запиленості повітря робочої зони. В пункті 19 Акту встановлено, що винними є керівництво ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат», який порушив вимоги ст. 13 Закону України «Про охорону праці» та ст. 153 КЗпП України.
За висновком МСЕК йому первинно в 2010 р. встановлено 60% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 3 групи. Наступне пере освідчення призначено йому 01.04.2011 р.
Він вважає, що саме з вини підприємства – відповідача, в працездатному віці він втратив значний відсоток професійної працездатності, являється інвалідом. По причині вищезазначеного на теперішній час він змушений переносить фізичні страждання, а звідси і моральні переживання, які проявляються в наступному: його турбують болі в шийному та попереково – крижовому відділі хребта, він відчуває оніміння кінцівок, утруднена хода, внаслідок больового синдрому; його турбує головний біль; має підвищену температуру; постійно турбують приступи кашлю.
Він просить суд стягнути з відповідача Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» в рахунок відшкодування моральної шкоди компенсацію у розмірі 173000 грн.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 не був присутній. Про час та місце розгляду справи сповіщений належно, що підтверджено матеріалами справи. Про причини неявки суд не сповіщено.
Представник позивача, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні зазначила, щодо можливості розгляду справи за відсутності її довірителя, оскільки останній, за станом свого здоров’я не має змоги бути присутнім у судовому засідання та надав їй, як представнику усі повноваження, що передбачені законодавством України.
В судовому засіданні представник зіслалася на обставини вказані в позовній заяві, просить при винесені рішення врахувати – що з вини підприємства – відповідача, позивачу заподіяна шкода здоров’ю, він являється інвалідом 3 групи, втратив 60 відсотків професійної працездатності в працездатному віці, постійно звертається за допомогою лікарів, що підтверджується виписними епікризами.
Також вказала , що наслідки профзахворювання змінили рівень життєвої діяльності позивача. Він змушений прикладати багато зусиль для організації свого життя та постійного підтримання працездатності. Пояснила, що позивач знав про шкідливі умови праці, проте не знав і не повинен був знати про перевищення гранично - допустимих концентрацій шкідливих факторів, саме через допущення яких захворів, в результаті чого переносить моральні та фізичні страждання через отримані профзахворювання.
Вона просить суд стягнути на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 173000 грн.
Представник відповідача - Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» позов не визнала та суду пояснила, що позивач свідомо обрав даний фах та роботу на підприємстві відповідача, знав та повинен був знати про шкідливі фактори та умови праці, за це він мав певні пільги, а саме йому надавалося харчування, засоби індивідуального захисту.
Також суду пояснив, що підприємство вважає, що позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди, не надано доказів, які підтверджують глибину фізичних та моральних страждань, погіршення його здібностей, не надано доказів про перенесення позивачем моральних страждань та переживань. Позивач не обґрунтував розмір моральних страждань та переживань.
Передбачене ст. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди відповідачем не застосовується до осіб, що підлягають обов’язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”. Саме такою особою і є позивач.
Відповідно до Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконання трудових обов’язків, встановлення факту спричинення моральної шкоди покладено на медико-соціальні експертні комісії. Такого висновку позивач суду не представив. З матеріалів, доданих до позовної заяви не вбачається, що позивач зазнав стресу, депресії чи інших негативних виявів свого стану в результаті отримання профзахворювання.
Таким чином, ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» не повинен виплачувати позивачеві моральну шкоду.
Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, за таких підстав.
При обговоренні питання про спричинення позивачеві ОСОБА_5 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його здоров'я, втрату професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках.
Із трудової книжки позивача встановлено, що з 01.02.1994 р. він працював підземним прохідником на ш. «Родіна», з 17.12.2001 р. - прохідником на ш. «Октябрська» на підприємстві – відповідача Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат». Від 26.04.2010 р. звільнений в зв'язку з виходом на пенсію. ( копія трудової книжки а.с. ).
Згідно інформаційної довідки про умови праці санітарно – епідеміологічної станції Жовтневого району № 203 від 10.11.2008 року встановлено, що на робочому місці позивача було перевищення гранично допустимих норм праці, а саме: причина отримання професійного захворювання - на робочому місці позивача було перевищення гранично допустимих норм - фізичного навантаження: піднімання та переміщення вантажів до 43 кг при нормі 30 кг, нахили тулубу до 146 разів при допустимій нормі 100, статичне навантаження 100000 Кгс при нормі 70000 Кгс; запиленість повітря робочої зони - пил з вмістом вільного кремнію діоксиду кристалічного від 10 до 70% - від 6.8 мг/м3 до 27.3 мг/м3 при гранично допустимій нормі 2,0 мг/м3. ( а.с. ).
Комісією в складі представників: санітарно-епідеміологічної станції Жовтневого району, Фонду соціального страхування від нещасних випадків та профзахворювань…, відповідача ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат», клініки Українського НДІ промислової медицини, 9 - ї міської лікарні, проведено розслідування та складено Акт розслідування професійного захворювання № 5 від 02.02.2010 р., згідно пункту 17 Акту… встановлено, що причиною професійних захворювань є фізичне перенавантаження та запиленість повітря робочої зони, що перевищувало гранично допустимий рівень. В пункті 19 Акту встановлено вину керівництва ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат», порушення вимог ст. 13 Закону України «Про охорону праці» та ст. 153 КЗпП України.( а.с.
).
За висновком МСЕК від 21.04.2010 р. позивачеві первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності та визнано його інвалідом 3 групи. Наступне переосвідчення призначено на 01.04.2011р. ( а.с. ). Згідно висновку МСЕК йому лікарями протипоказано: важка фізична праця, довга ходьба, пил.
Відповідно наданих суду виписних епікризів, позивач в результаті отримання профзахворювання, неодноразово (17 разів) знаходилася на лікуванні в 1 – й, 2 – й а 11- й міських лікарнях міста Кривого Рогу та в Українському науково-дослідному інституті промислової медицини міста Кривого Рогу, де тривалий час перебував на стаціонарному та проходив амбулаторно лікування. Відповідно медичних документів лікарями рекомендовано: спостереження лікарів (невролога, терапевта), медикаментозне лікування, санаторно – курортне лікування неврологічного та пуль монологічного профілю (Саки, Бердянськ, Солоний Лиман, Хмільник). ( а.с. ).
Отже, в судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов’язків здоров’ю позивача була заподіяна шкода професійними захворюваннями, винним в отриманні позивачем профзахворювання є підприємство - відповідач. В результаті позивач втратив працездатність в розмірі 60%, являється інвалідом 3 групи, постійно проходить стаціонарно лікування, переносить фізичний біль та моральні переживання. При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками профзахворювань порушено звичайний для нього спосіб життя, він вимушений витрачати додаткові сили для організації свого життя, а при таких обставинах переносить моральні страждання та переживання.
Суд вважає, що в даному випадку відповідач повинен виплатити позивачеві моральну шкоду. С уд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивач був ознайомлений із шкідливими умовами праці, погодився з ними, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов’язку забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники пилу як одного із шкідливих факторів, що став причиною профзахворювання позивача, перевищували гранично - допустимі концентрації, і причиною цього було саме недосконалість робочих місць, як визначено висновками комісії при розслідуванні профзахворювання, і які не оспорило підприємство-відповідач.
Рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 р. встановлено, що обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.
Ст. 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що « Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган».
Ст. 173 К одексу законів про працю України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяна каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.
Ст. 237-1 К одексу законів про працю України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законніх прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв,язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 268 ЦК України, строк позовної давності не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.
Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд виходить із суми, яку визначив позивач, тобто – 173000 грн., також, суд враховує, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, тривалість лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін його життєвих зв'язків, а саме 60% втрати професійної працездатності в працездатному віці, групу інвалідності, вказані зміни потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя. А також вину підприємства у професійних захворюваннях позивача.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що компенсацію за заподіяні моральні страждання позивачеві ОСОБА_3 слід призначити у розмірі 40000 грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач зазнає, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.
Згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» позивача у справі звільнено від державного мита.
Керуючись ст.4, 12,13 Закону України «Про охорону праці», ст. 237-1 КЗпП України , рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-рп/2004 р., № 20-рп/2008 від 08.10.2008 р., Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. ( з доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 р.), ст.ст. 10, 11, 27, 60, 213- 215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого Акціонерного Товариства « Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_3 40 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Відкритого Акціонерного Товариства « Криворізький залізорудний комбінат » на користь держави судовий сбір в сумі 8 грн. 50 коп.
Стягнути з Відкритого Акціонерного Товариства « Криворізький залізорудний комбінат » на користь держави витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 15 грн.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: Н.М.Грищенко