Справа № 2-347/10  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2010 року         Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі:     головуючого –             судді     Семко Г.В.

при секретарі                     Клімочко С.В.

                                           
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Томашполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області про поновлення строку звернення до суду з заявою про захист порушеного права та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, –

ВСТАНОВИВ:

В червні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області (далі – УПФ) та попросила поновити строк звернення до суду з заявою про захист порушеного права за період з 1 липня 2007 року по 30 квітня 2010 року, і стягнути з управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області щомісячну доплату до пенсії в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком в Україні за період з 1 липня 2007 по 30 квітня 2010 року в розмірі 4863,60 грн. ОСОБА_1 позов обґрунтувала таким.

Позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закон) є дитиною війни. Зазначає, що згідно ст. 6 Закону з 1 липня 2007 року повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком. В 2007-2010 роках така допомога не виплачувалась.

Крім цього зазначає, що невиплата соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону є протиправною та такою, що суперечить Конституції та Законам України. Розмір соціальної допомоги становить тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком, яка згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вважає, що сума невиплаченої соціальної допомоги за 2007-2010 роки становить 4863,60 грн.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з»явилась, однак надіслала до суду заяву в якій позовні вимоги підтримала, а позов попросила розглянути за її відсутності.

Управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області позов не визнало, надавши суду письмові заперечення з яких убачається, що ст. 6 Закону, згідно якої пенсії підвищують на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком є такою, що діє, але як вбачається зі змісту не передбачає, яким органом, за рахунок яких коштів та джерел, в якому порядку здійснюється призначення та виплата підвищення до пенсії. Крім зазначеного законодавством не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком», як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону, так як мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відповідно реалізація ст. 6 Закону можлива лише шляхом внесення відповідних змін до нього.    

Представник відповідача управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області в судове засідання не з»явився, однак представник за довіреністю Пеньківський С.В. надіслав до суду заяву в якій заперечує щодо задоволення позовних вимог та попросив розгляд справи проводити за його відсутності.

Представник Державного казначейства України в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справу був повідомлений, про причину неявки не повідомив, письмових заперечень суду не надав.

За змістом ч. 2 ст. 5, ст. 58 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» обов’язки щодо нарахування та виплати пенсійних виплат покладаються на Пенсійний фонд України та його територіальні органи.

З огляду на вищенаведене Державне казначейство України у справі є неналежним відповідачем.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 3).

Згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закон) дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Тобто ОСОБА_1 є дитиною війни.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та  органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

    Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

    Згідно ст. 6 Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006, № 489-V  "Про Державний бюджет України на 2007 рік", з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону. Згідно ст. 111 Закону України від 19.12.2006, № 489-V  "Про Державний бюджет України на 2007 рік" установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Зупинення дії статті 6 Закону на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

    Відповідно підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  текст статті 6 Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів". Ці зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Також судом встановлено, що у 2007 році відповідачем управлінням Пенсійного фонду України у Томашпільському районі підвищення до пенсії позивачці ОСОБА_1 не виплачувалось у зв’язку з відсутністю для цього підстав (а. с. 24, 25). З 1 січня 2008 року по тепер позивачці виплачується підвищення до пенсії в розмірі десяти відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (а. с. 26, 27).

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для виплати сум пенсій, невиплачених з вини відповідача вчасно, обмежень строками не встановлено.

Таким чином, вимога позивачки ОСОБА_1 щодо поновлення строку для звернення до суду з заявою про захист порушеного права не підлягає задоволенню, так як такий строк позивачкою не пропущений.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Як судом вище зазначалось, згідно п. 12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006, № 489-V  "Про Державний бюджет України на 2007 рік", з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Таке зупинення дії статті 6 на 2007 рік визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007. Тобто враховуючи зміст ч. 2 ст. 152 Конституції України, а саме те, що правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, відповідно зазначені зміни до ст. 6 Закону, а саме зупинення її дії на 2007 рік втрачають чинність з 9 липня 2007 року, а саме з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Таким чином, саме з 22 травня 2008 року зміни внесені до ст. 6 Закону втратили чинність.

Надалі нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинно здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Вихідним критерієм розрахунку підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, згідно ст. 6 Закону є мінімальна пенсія за віком, розмір якої відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1058- ІУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»   встановлюється в розмірі визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При вирішенні спору суд виходить з пріоритетності законів над підзаконними актами, а тому вважає, що при визначенні розміру підвищення до пенсії дітям війни, необхідно керуватися ст. 6 Закону, а не Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», що істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Суд, не погоджується з твердженнями УПФ про те, що визначення розміру мінімальної пенсії, передбаченого ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, передбачених цим Законом, так як ч. 3 ст. 28 цього Закону не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір не видано.

Крім зазначеного суд вважає, що у справах із соціальних правовідносин, що носять публічний характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій – зобов’язати провести нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум, як просить ОСОБА_1

Таким чином дії управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, згідно ст. 6 Закону носять протиправний характер, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню. Також має бути враховано, що управлінням Пенсійного фонду України у Томашпільському районі проводилась доплата до пенсії позивачки на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 46, ч. 2 ст. 152 Конституції України,  статтями 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 2 ст. 5, ч. 1 ст. 28, ст. 58 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статтями 11, 15, 30, 60, 64, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області про поновлення строку звернення до суду з заявою про захист порушеного права та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги задовольнити частково

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком, яка встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 квітня 2010 року з урахуванням фактично отриманих сум, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: