Справа № 2-312/10  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2010 року         Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі:     головуючого –             судді     Семко Г.В.

при секретері                     Клімочко С.В.

                                           
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Томашполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області про поновлення строку звернення до суду з заявою про захист порушеного права, визнання дій неправомірними та зобов’язання до вчинення дій, –

ВСТАНОВИВ:

В червні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області (далі – УПФ) та попросив поновити строк звернення до суду з заявою про захист порушеного права, визнати дії управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області неправомірними та зобов’язати протягом п’яти календарних днів з дня набрання судовим рішенням законної сили нарахувати та виплатити у повному обсязі позивачу, як дитині війни недоплачену, щомісячну державну соціальну тридцяти відсоткову надбавку, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 5117,10 грн., а також нарахувати і виплатити тридцяти відсоткову надбавку до пенсії у повному обсязі в подальшому. ОСОБА_2 позов обґрунтував таким.

Позивач ОСОБА_2, 1941 року народження є пенсіонером та дитиною війни, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закон). Згідно ст. 6 Закону позивачу повинна виплачуватись щомісячна грошова допомога у виді надбавки до пенсії в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком.

Про те, що таку надбавку ОСОБА_2 не отримує дізнався з публікації статті в газеті «33 КАНАЛ», № 8 від 17 лютого 2010 року. Також звертався до УПФ з метою врегулювання спору, нащо позивачу було відмовлено.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з»явився, однак надіслав до суду заяву в якій попросив позовні вимоги задовольнити, а позов розглянути за його відсутності.

Управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області позов не визнало, надавши суду письмові заперечення з яких убачається, що ст. 6 Закону, згідно якої пенсії підвищують на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком є такою, що діє, але як вбачається зі змісту не передбачає, яким органом, за рахунок яких коштів та джерел, в якому порядку здійснюється призначення та виплата підвищення до пенсії. Крім зазначеного законодавством не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком», як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону, так як мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відповідно реалізація ст. 6 Закону можлива лише шляхом внесення відповідних змін до нього.    

Представник відповідача управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області в судове засідання не з»явився, однак представник за довіреністю Мордан Г.П. надіслала до суду заяву в якій заперечує щодо задоволення позовних вимог та попросила розгляд справи проводити за її відсутності.

Представник Державного казначейства України в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки не повідомив, письмових заперечень суду не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 5).

Згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закон) дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Тобто ОСОБА_2 є дитиною війни.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та  органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

    Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

    Згідно ст. 6 Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Відповідно до п. 17 ст. 77 Закону України від 20.12.2005, № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік", з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

    Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»», внесено до Закону України від 20 грудня 2005 року N 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" такі зміни: 1. Пункт 17 статті 77 виключено. 2. Статтю 110 викладено в такій редакції: "Стаття 110. Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету".

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006, № 489-V  "Про Державний бюджет України на 2007 рік", з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону. Згідно ст. 111 Закону України від 19.12.2006, № 489-V  "Про Державний бюджет України на 2007 рік" установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

    Відповідно підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  текст статті 6 викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів". Ці зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Також судом встановлено, що у 2006 та 2007 році відповідачем управлінням Пенсійного фонду України у Томашпільському районі підвищення до пенсії позивачу ОСОБА_2 не виплачувалось у зв’язку з відсутністю для цього підстав (а. с. 9). З 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року позивачу ОСОБА_2 не виплачувалось підвищення до пенсії, згідно п. 2 ст. 42 закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (а. с. 10). З 1 січня 2008 року по тепер позивачу виплачується підвищення до пенсії в розмірі десяти відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (а. с. 11).

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для виплати сум пенсій, невиплачених з вини відповідача вчасно, обмежень строками не встановлено.

Таким чином, вимога позивача ОСОБА_2 щодо поновлення строку для звернення до суду з заявою про захист порушеного права не підлягає задоволенню, так як такий строк позивачем не пропущений.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Як судом вище зазначалось Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»», внесено до Закону України від 20 грудня 2005 року N 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" такі зміни, як: 1. Пункт 17 статті 77 виключити. 2. Статтю 110 викласти в такій редакції: "Стаття 110. Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету". Таким чином підстав для виплати ОСОБА_2, як дитині війни у 2006 році підвищення до пенсії не було.

Згідно п. 12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006, № 489-V  "Про Державний бюджет України на 2007 рік", з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Таке зупинення дії статті 6 на 2007 рік визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007. Тобто враховуючи зміст ч. 2 ст. 152 Конституції України, а саме те, що правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, відповідно зазначені зміни до ст. 6 Закону, а саме зупинення її дії на 2007 рік втрачають чинність з 9 липня 2007 року, а саме з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Таким чином, саме з 22 травня 2008 року зміни внесені до ст. 6 Закону втратили чинність.

Надалі нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Вихідним критерієм розрахунку підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, згідно ст. 6 Закону є мінімальна пенсія за віком, розмір якої відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1058- ІУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»   встановлюється в розмірі визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При вирішенні спору суд виходить з пріоритетності законів над підзаконними актами, а тому вважає, що при визначенні розміру підвищення до пенсії дітям війни, необхідно керуватися ст. 6 Закону, а не Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», що істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Суд, не погоджується з твердженнями УПФ про те, що визначення розміру мінімальної пенсії, передбаченого ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, передбачених цим Законом, так як ч. 3 ст. 28 цього Закону не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір не видано.

Суд вважає, що не підлягає задоволенню вимога позивача ОСОБА_2 в частині зобов’язання відповідача управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі нараховувати та виплачувати надбавку до пенсії йому, як дитині війни в подальшому, так як таким чином судом будуть встановлені обов’язки відповідача на майбутнє без урахування можливих змін чинного законодавства.    

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню. Згідно цього має бути враховано, що управлінням Пенсійного фонду України у Томашпільському районі проводилась доплата до пенсії позивача на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 46, ч. 2 ст. 152 Конституції України, статтями 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статтями 11, 15, 30, 60, 64, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області про поновлення строку звернення до суду з заявою про захист порушеного права, визнання дій неправомірними та зобов’язання до вчинення дій задовольнити частково

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком, яка встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням фактично отриманих сум, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: