Справа 22-2620/2007 р.                                                                 Головуючий у 1 інстанції

Полтавець Н.З.

Категорія 21      Доповідач Прокопчук Л.М .

РІШЕННЯ

Іменем     України

06 березня    2007 р.                                                                          м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі :

Головуючого: судді   Голубинського А.М.

Суддів Прокопчук Л.М., Жданової В.С.

При секретарі Пометун С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівка на рішення Микитівського районного суду м. Горлівка від 28 грудня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_1до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівка   про відшкодування моральної шкоди , -

В С Т АНО ВИВ:

У грудні 2006 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що під час виконання трудових обов'язків на вугільному підприємстві у 2004 році з ним стався нещасний випадок, внаслідок чого отримана травма. Висновком МСЕК від 24.12.2004 року йому встановлено 40% втрати працездатності, а під час повторного переогляду 22.12.2005 р. - 45% та третя група інвалідності. Втрата здоров'я спричиняє йому моральну шкоду, тому просив стягнути на його користь на відшкодування моральної шкоди 70000 грн.

Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 28 грудня 2006 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, на відшкодування моральної шкоди на його користь з відповідача стягнуто 23000 грн. Розглядаючи спір, суд встановив, що з позивачем під час виконання трудових обов'язків 27 липня 2004 року стався нещасний випадок. Висновком МСЕК від 24.12.2004 р. йому вперше встановлена стійка втрата працездатності 40% у зв'язку з трудовим каліцтвом та третя група інвалідності. Через рік встановлено 45% втрати працездатності безстроково. Внаслідок травми стан здоров'я позивача погіршився, що спричиняє йому моральні страждання.

Відповідач приніс апеляційну скаргу на вказане рішення. Посилається на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального права, оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" призупинено дію статей Закону „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"(далі - Закон , що регулюють право на відшкодування моральної шкоди. Просив рішення суду скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги. Просив рішення суду скасувати.

Позивач та його представник просили рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу відхилити.

2

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що рішення суду слід змінити, задовольнивши апеляційну скаргу частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Задовольняючи позов, суд правильно встановив обставини справи, прийшов до висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди. При цьому виходив з того, що факт нещасного випадку підтверджено актом розслідування від 30.07.2004 р. (а.с.9-10), висновком МСЕК від 24.12.2004 р., яким вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом та третя група інвалідності (а.с. 5), а з 22.12.2005 року - 45% втрати працездатності безстроково (а.с. 4). Втрата працездатності спричиняє позивачу моральні страждання, оскільки він відчував і відчуває фізичні страждання, частково втратив здоров'я, змушуй був звільнитися з роботи.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам незалежно від відшкодування майнової втрати передбачено ст. 1 Закону і є одним із засобів захисту особистих немайнових прав працівника. Обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим, як це передбачено підпунктом „є" пункту 1 частини першої статті 21, частиною третьою статті 28 Закону, покладена на відповідача.

В п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня страти професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. Факт заподіяння шкоди здоров'ю позивача підтверджений висновком МСЕК.

Доводи скарги відповідача про те, що позивач не має права на відшкодування моральної шкоди, тому що дія статей Закону, що передбачають право на відшкодування моральної шкоди, призупинена, не заслуговують на увагу, оскільки права позивача на відшкодування зазначеної шкоди виникло у 2004 році, суд першої інстанції виносив рішення у 2006 році. Таким чином правовідносини між сторонам по відшкодуванню моральної шкоди виникли до прийняття закону „Про Державний бюджет України на 2006 рік", тому у відповідності зі ст. 58 Конституції України зазначений нормативно-правовий акт не має зворотної дії у часі.

Позивач та відповідач не перебувають між собою в трудових відносинах, тому строк позовної давності три місяця, який передбачено ст. 233 КЗпП України на правовідносини, що виникли між сторонами по відшкодуванню моральної шкоди, не поширюється. Відповідно до п.З ч.І ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, тому довід апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строк позовної давності є безпідставним.

Разом з тим, при визначенні розміру суми на відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції не враховано, що після нещасного випадку позивач продовжував працювати на тій самій роботі, після встановлення втрати працездатності звільнилася з роботи за власним бажанням (а.с.13), у зв'язку з чим апеляційний суд зменшує розмір відшкодування моральної шкоди до 15000 грн. З зазначених вище підстав у відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції слід змінити.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-316 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівка задовольнити частково.

Рішення Микитівського районного суду м. Горлівка від 28 грудня 2006 р. змінити, стягнувши з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівка   на користь ОСОБА_1на відшкодування моральної шкоди 15000 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, касаційна скарга на нього може бути подана до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий       Судді