Справа № 2- 1808/10/0408
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
01 вересня 2010 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу
в складі: головуючого - судді Грищенко Н.М.
при секретарі Желдак О.В.
за участі представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Ратушної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського райсуду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом: ОСОБА_3 до Відкритого Акціонерного Товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду 21.05.2010 р. з позовом до Відкритого Акціонерного Товариства «Криворізький залізорудний комбінат про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтуванні своїх позовних вимог, позивач зсилається на те, що в період з 2004 р. пропрацював підземним крипільщиком, поверхневим гірничим робітником на ш. «Родина» у відповідача Відкритого Акціонерного Товариства «Криворізький залізорудний комбінат». В 2009 р. звільнений за станом здоров’я.
Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини в 2006 р. йому було встановлено професійне захворювання за діагнозом: радикулопатія шийна і попереково – крижова на фоні полі сегментарної дископатії з вираженими статико – динамічними порушенням, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді дв. плечолопаткового періартрозугіпотрофією м’язів, деф. артрозу колінних суглобів
12.07.2006 р. було складено Акт № 18 розслідування професійного захворювання і встановлено, що згідно пункту 17 Акту… причиною профзахворювання явилась – фізичне перенавантаження, що перевищувало гранично допустимий рівень. В пункті 19 Акту... встановлено, що винними є керівництво ш. «Родина» ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат», яке порушило вимоги ст. 13 Закону України «Про охорону праці» та ст. 153 КЗпП України.
За висновком МСЕК від 28.08.2006 р. йому було встановлено первинно 50% втрати професійної працездатності. В зв’язку з погіршенням стану його здоров’я у 2009 р. йому було встановлено 60% втрати працездатності, крім того він являється інвалідом 3 групи.
Він вважає, що саме з вини підприємства – відповідача, він втратив працездатність, являється інвалідом, втратив роботу по причині вищезазначеного переносить фізичні страждання, а звідси і моральні переживання, які проявляються в наступному: його турбують болі в шийному та попереково – крижовому відділі хребта, він відчуває оніміння кінцівок, утруднена хода внаслідок больового синдрому. Так, для недопущення погіршення стану свого здоров’я він вимушений постійно лікуватися.
Він просить стягнути з відповідача Відкритого Акціонерного Товариства «Криворізький залізорудний комбінат» в рахунок відшкодування моральної шкоди компенсацію у розмірі 173000 грн.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 не був присутній, про час та місце розгляду справи сповіщений належно, що підтверджено матеріалами справи. Про причини неявки суд не сповіщено.
Представник позивача, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні зазначила, щодо можливості розгляду справи за відсутності її довірителя, оскільки останній, за станом свого здоров’я не має змоги бути присутнім у судовому засідання та надав їй, як представнику усі повноваження, що передбачені законодавством України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги до ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» підтримує у повному обсязі, зіслалася на обставини вказані в позовній заяві, просить при винесені рішення врахувати, що з вини підприємства – відповідача, позивачу заподіяна шкода здоров’ю. Він являється інвалідом 3 групи, втратив 60 відсотків професійної працездатності в працездатному віці, втратив роботу, бо за станом здоров’я змушений був звільнитися. Позивач постійно звертається за допомогою лікарів, що підтверджується виписними епікризами. Наслідки профзахворювання змінили рівень життєвої діяльності позивача. Позивач змушений прикладати багато зусиль для організації свого життя та постійного підтримання працездатності.
Також представник позивача п ояснив, що позивач знав про шкідливі умови праці, проте не знав і не повинен був знати про перевищення гранично - допустимих концентрацій шкідливих факторів, саме через допущення яких захворів, в результаті чого переносить моральні та фізичні страждання через отримане профзахворювання.
Вона просить суд стягнути на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 173000 грн.
Представник відповідача - Відкритого Акціонерного Товариства «Криворізький залізорудний комбінат» позов не визнала та суду пояснила, що позивач свідомо обрав даний фах та роботу на підприємстві відповідача, знав та повинен був знати про шкідливі фактори та умови праці, за це він мав певні пільги, а саме йому надавалося харчування, засоби індивідуального захисту. Також суду пояснив, що підприємство вважає, що позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди, не надано доказів які підтверджують глибину фізичних та моральних страждань, погіршення його здібностей, не надано доказів про перенесення позивачем моральних страждань та переживань, позивач не обґрунтував розмір моральних страждань та переживань.
Передбачене ст. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди відповідачем не застосовується до осіб, що підлягають обов’язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”. Саме такою особою і є позивач.
Відповідно до Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконання трудових обов’язків, встановлення факту спричинення моральної шкоди покладено на медико-соціальні експертні комісії. Такого висновку позивач суду не представив. З матеріалів, доданих до позовної заяви не вбачається, що позивач зазнав стресу, депресії чи інших негативних виявів свого стану в результаті отримання профзахворювання.
Таким чином, ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» не повинен виплачувати позивачеві моральну шкоду.
Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, за таких підстав.
При обговоренні питання про спричинення позивачеві ОСОБА_3 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його здоров'я, втрату професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках.
Із трудової книжки позивача ОСОБА_3 встановлено, що з 16.08.2004 р. він працював підземним крипільщиком, поверхневим гірничим робітником на ш. «Родина» Відкритого Акціонерного Товариства «Криворізький залізорудний комбінат». 03.08.2009 р. звільнений за станом здоров’я. ( в.с. 6-12) Комісією в складі представників: санітарно-епідеміологічної станції Саксаганського району, Фонду соціального страхування від нещасних випадків та профзахворювань…, відповідача ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат», клініки Українського НДІ промислової медицини, 5 – ї міської лікарні, проведено розслідування та складено Акт розслідування професійного захворювання № 18 від 12.07.2006 р. ( ас. 12-13).
Згідно пункту 17 Акту… встановлено, що причиною професійного захворювань є фізичне перенавантаження, що перевищувало гранично допустимий рівень. В пункті 19 Акту... встановлено вину керівництва ш. «Родина» ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат», яке порушило вимоги ст. 13 Закону України «Про охорону праці» та ст. 153 КЗпП України.
За висновком МСЕК від 28.08.2006 р. позивачеві встановлено первинно 50% втрати професійної працездатності. (а.с.14).
За висновком МСЕК 28.07.2009 р. йому повторно було встановлено 60% втрати працездатності та признано інвалідом 3 групи. Наступне переосвідчення призначено на 01.08.2011р. Лікарями протипоказано: важка фізична праця; довга ходьба. ( а.с. 16,17) Згідно наданих суду виписних епікризів, позивач в результаті отримання профзахворювання, неодноразово знаходилася на лікуванні в 1 – й та 2 – й міських лікарнях міста Кривого Рогу та в Українському науково-дослідному інституті промислової медицини міста Кривого Рогу, де тривалий час перебував на стаціонарному та проходив амбулаторно лікування. Відповідно медичних документів лікарями рекомендовано: спостереження лікарів, медикаментозне лікування, щорічні курси стаціонарного лікування, санаторно – курортне лікування. ( а.с. 18-22).
Відповідно до наданого Свідоцтва про народження, встановлено, що на утримання позивача є неповнолітня донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. ( а.с. 23).
Отже, в судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов’язків здоров’ю позивача була заподіяна шкода професійним захворюванням, винним в отриманні позивачем профзахворювання є підприємство - відповідач. В результаті позивач втратив працездатність в розмірі 60%, являється інвалідом 3 групи, постійно проходить стаціонарно лікування, переносить фізичний біль та моральні переживання. При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками профзахворювання порушено звичайний для нього спосіб життя, він вимушений витрачати додаткові сили для організації свого життя, а при таких обставинах переносить моральні страждання та переживання.
Суд вважає, що в даному випадку відповідач повинен виплатити позивачеві моральну шкоду. С уд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивач був ознайомлений із шкідливими умовами праці, погодився з ними, через те, що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов’язку забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники пилу, як одного із шкідливих факторів, що став причиною профзахворювання позивача, перевищували гранично - допустимі концентрації, і причиною цього було саме недосконалість робочих місць, як визначено висновками комісії при розслідуванні профзахворювання, і які не оспорило підприємство-відповідач.
Рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 р. встановлено, що обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.
Ст. 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що « Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган». Ст. 173 К одексу законів про працю України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяна каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.
Ст. 237-1 К одексу законів про працю України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законніх прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв,язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст. 268 ЦК України, строк позовної давності не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.
Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд виходить із суми, яку визначив позивач, тобто 173000 грн. Також суд враховує характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, тривалість лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін його життєвих зв'язків, а саме 60% втрати професійної працездатності, групу інвалідності. Вказані зміни потребують від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Також враховує вину підприємства у професійному захворюванні позивача.
Зважаючи на вищевикладене, а також ступінь втрати професійної працездатності позивача – 60%, інвалідність 3 групи , стан його здоров'я, наслідки які можуть наступити, тяжкість вимушених змін в житті, тривалість страждань і переживань, суд вважає, що компенсацію за заподіяні моральні страждання позивачеві ОСОБА_3 слід призначити у розмірі 20000 грн ., що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які він зазнає, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.
Згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» позивача у справі звільнено від державного мита.
Керуючись ст.4, 12,13 Закону України «Про охорону праці», ст. 237-1 КЗпП України , рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-рп/2004 р., № 20-рп/2008 від 08.10.2008 р., Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. ( з доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 р.), ст.ст. 10, 11, 27, 60, 213- 215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого Акціонерного Товариства « Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_3 20 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Відкритого Акціонерного Товариства « Криворізький залізорудний комбінат » на користь держави судовий сбір в сумі 8 грн. 50 коп.
Стягнути з Відкритого Акціонерного Товариства « Криворізький залізорудний комбінат » на користь держави витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 15 грн.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: Н.М.Грищенко