Справа № 22ц-1704/2007р. Головуючий у 1 інстанції Хомченко Л.І.
Категорія 21 Доповідач Звягінцева О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 березня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Резникової Л.В. суддів Звягінцевої О.М., Молчанова СІ. при секретарі Алексєєвій Г.Є. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до відділення ФСС в Калінінському районі м. Горлівки та відділення ФСС в Микитівському районі м. Горлівки про відшкодування шкоди і
встановив:
в апеляційній скарзі відділення ФСС в Калінінському районі м. Горлівки оспорює обгрунтованість судового рішення, яким частково задоволено позов, і ставить питання про його скасування та направлення справи на новий розгляд, оскільки судом не враховано вимоги ст. 71 ЦК України, правила п. 6 Заключних та перехідних положень ЦК України ( в редакції з 1.01.2004р.), роз'яснення, що містяться в п.п. 1, 1-1, 1-2, 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", а також те, що помилку при нарахуванні страхових виплат було допущено відділенням ФСС в Микитівському районі м. Горлівки.
В засіданні апеляційного суду представник відділення ФСС в Калінінському районі м. Горлівки за довіреністю Коліхова О.С. підтримала доводи своєї апеляційної скарги, просила про її задоволення, скасування судового рішення, направлення справи на новий розгляд, представник відділення ФСС в Микитівському районі м. Горлівки за довіреністю Шестерніна Н.П. частково підтримала апеляційну скаргу, оскільки не згодна з рішенням суду в частині стягнення недоплати страхових виплат позивачеві за весь оскаржуваний період без урахування строку загальної позовної давності, а позивач заперечував проти доводів скарги, просив про її відхилення, залишення рішення суду без зміни.
2
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
14.08.2006 р.ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача- відділення ФСС в Калінінському районі м. Горлівки і зазначав, що з 1983р. до травня 2002р. він працював на різних гірничих підприємствах на підземних роботах, стаж його роботи складає 19 років.
За висновком МСЕК від 29.05.2002 р. у нього вперше з 4.04.2002р. встановлено 60% втрати працездатності за сукупністю професійних захворювань: 25% - за вібраційною хворобою, 35%- за хронічним бронхітом з 2003р. -безстроково, його визнано інвалідом 3-ї групи.
У зв'язку зі стійкою втратою працездатності відповідач відшкодовує йому втрачений заробіток, але він вважає, що середній заробіток слід обчислювати не його особистий, тому що на цей час він працював на легкій роботі, а за професією- забійник по шахті.
Згідно з довідкою за 6 місяців 2001-2002р.р. середня заробітна плата визначається в сумі 829,42 грн., таким чином, втрачений заробіток складе 6 829,42 грн. х 60%=497,65 грн.
За період з квітня 2002р. до грудня 2005р., червня 2006р. утворилася
недоплата в сумі 18016,71 грн.
Тому він просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь вказану суму недоплати, а також по 1100,38 грн. з червня 2006р.-безстроково з подальшим коригуванням виплат.
Ухвалою Калінінського районного суду м. Горлівки від 20 жовтня 2006р. залучено до участі у справі у якості другого відповідача- відділення ФСС у Микитівському районі м. Горлівки (а.с. 30).
Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 10 листопада 2006 року з відділення ФСС в Калінінському районі м. Горлівки на користьОСОБА_1 стягнуто недоплату із страхових виплат у зв'язку із заподіянням ушкодження здоров'я в сумі 18016 грн. 70 коп., а також щомісячно з червня 2006 року - по 1100 грн. 38 коп. безстроково, в іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Апеляційний суд вважає, що скарга відділення ФСС в Калінінському районі м. Горлівки не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює
3
подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду,, про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до вимог п. 12 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним срахуванням, затвердженого постановою КМ України № 1266 від 26 вересня 2001 року ( в редакції від 26.09.2001р.) (далі- Порядку), якщо на дату звернення за страховою виплатою особа, яка має у зв'язку з ушкодженням здоров'я право на отримання страхових виплат, вже не працює на виробництві, з яким пов'язана втрата працездатності, середня заробітна плата обчислюється виходячи з середньої заробітної плати відповідного працівника ( на дату подання потерпілим документів медико-соціальній експертній комісії для встановлення йому ступеня втрати професійної працездатності) за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві ( в цеху, на дільниці, ділянці), де працювала зазначена особа до моменту ушкодження здоров'я. У цьому разі за бажанням потерпілого середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат може обчислюватися відповідно до положення, затвердженого правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків за погодженням з Мінпраці.
При розгляді цієї справи судом було встановлено, що внаслідок шкідливих умов праці позивачеві було завдано стійку втрату працездатності і його визнано інвалідом 3-ї групи.
За висновком МСЕК від 29.05.2002 р. у нього вперше з 4.04.2002р. встановлено 60% втрати працездатності за сукупністю професійних захворювань: 25% - за вібраційною хворобою, 35%- за хронічним бронхітом з 2003р. -безстроково ( а.с. 6-7).
Згідно з актом розслідування професійного захворювання останнє позивач отримав у зв'язку з роботою забійником (а.с. 25).
Згідно з копією трудової книжки позивача 29.05.2002 року було звільнено
за п. 2 ст. 40 КЗпП України згідно з наказом 216-к від 27.08.2002 року з
роботи за професією „забійник" (а.с. 20).
Згідно з випискою з журналу реєстрації заяв позивач звернувся до ФСС в Микитівському районі м. Горлівки із заявою про призначення страхових к/ виплат 14.06.2002 року (а.с. 34-35).
Апеляційний суд вважає, що, задовольняючи частково позовні вимоги
ОСОБА_1. та стягуючи на його користь суму недоплати із страхових
виплат у розмірі 18016,70 грн., суд першої інстанції обгрунтовано виходив з
вимог п. 12 вказаного Порядку та правильно обчислив їх розмір, виходячи з
середньої заробітної плати за професією „забійника" (а.с. 43).
В засіданні суду апеляційної інстанції представники відповідачів не і заперечували наявність самого факту утворення у позивача недоплати із
4
страхових виплат за оскаржуваний період через неправильне обчислення його середньої заробітної плати.
Довод скарги щодо необхідності стягнення суми недоплати із страхових виплат в межах загального трирічного строку позовної давності апеляційний суд визнає неспроможним, оскільки відповідно до вимог ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я.
Апеляційний суд визнає неспроможним і довод скарги щодо необгрунтованого покладання на відділення ФСС в Калінінському районі м. Горлівки обов'язку щодо сплати позивачеві суми недоплати, оскільки позивач перебуває на обліку саме у цьому відділенні ФСС, і саме ним проводиться виплата позивачеві страхових виплат.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
апеляційну скаргу відділення ФСС в Калінінському районі м. Горлівки відхилити, рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 10 листопада 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.