Справа № 22-2563/ 2007 р.                Головуючий у 1 інстанції- Пелеп Ю.К.

Категорія 21                                        Доповідач - Рецебуринський Ю .Й.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 березня 2007 р.                                              Апеляційний суд Донецької області

в складі:    головуючого - Бугрим Л.М.

суддів: Зінов'євої А.Г., Рецебуринського Ю.Й. при секретарі- Стефановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Красноармійську Донецької області

на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Красноармійську Донецької області про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 25 грудня 2006 року позов ОСОБА_1. задоволено частково, на користь позивача з відповідача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 19 000 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів скарги апелянт посилався на те, що позивач не довів факту моральних страждань, оскільки відсутній висновок МСЕК з цього приводу* пропущений строк позовної давності. Окрім того, судом не враховано, що дія закона, який передбачає стягнення моральної шкоди на 2006 р. зупинена.

У судовому засіданні представник відповідача- Пупченко А.В. підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник 3-ї особи - ДП ,Драснолиманська", належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не з'явився.

Позивач, належним! чином повідомлений про час та місце розгляду справи не з'явився, просить справу розглядати без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення змінити з наступних підстав.

Згідно зі ст.309 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд змінює рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Згідно з п. п. "є" п.1 ч. 1 ст. 21 та ч. З ст. 28 цього Закону, у разі настання страхового випадку, Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.

2

Судом першої інстанції по справі встановлено, що у зв'язку із шкідливими умовами праці на підприємстві вугільної промисловості позивач отримав професійне захворювання, що підтверджується актом розслідування професійного захворювання від 20.03.2002 р. (а.с.11-12).

Висновком МСЕК від 05.06.2002 року йому вперше встановлена втрата професійної працездатності 50% у зв'язку з професійним захворюванням- пневмоконіозом, ускладненний хронічним бронхітом, визнаний інвалідом 3-ї групи (а.с.13-14).

Із пояснень позивача вбачається, що внаслідок професійних захворювань йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його нормальні життєві зв'язки, та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що наслідки професійного захворювання змусили позивача змінити спосіб життя та докладати зусиль для організації життя. У зв'язку з цим у нього, відповідно до ст.ст.21,28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виникло право на відшкодування моральної шкоди.

Посилання відповідача на ст. 77 п.27 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинено дію статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", про відшкодування моральної шкоди, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки Фонд соціального страхування сплачує страхові внески потерпілим не за рахунок державного бюджету, а за рахунок страхових внесків підприємств, установ, організацій.

Окрім того, право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло у 2002 р. по професійному захворюванню.

Доводи апелянта про відсутність підстав, а саме- висновку МСЕК про наявність спричинення моральної шкоди позивачу для її відшкодування, не грунтуються на вказаному законі, оскільки в даному випадку витребування відповідного висновку не передбачено.

Також неспроможні доводи апелянта про пропуск строка позовної давності, передбачені ст.233 КЗпП, оскільки сторони не перебувають між собою у трудових відносинах. Крім того, згідно ст.268 ЦК України, на вимоги, які витікають з порушення особистих немайнових прав, позовна давність не розповсюджується.

У той же час, суд визначив розмір моральної шкоди в сумі 19 000 грн. При цьому, колегія суддів вважає, що місцевий суд не в повній мірі урахував ступінь втрати професійної працездатності, зв'язану з нею моральну шкоду, принципи розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з наявного відсотку втрати професійної працездатності та враховуючи конкретні обставини справи, апеляційний суд вважає необхідним змінити розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, до 15 тис. грн. Позивач отримав професійне захворювання, яке потягло за собою суттєві зміни в образі життя, необхідність пристосовуватись до нових, негативних обставин, неможливість вести звичне життя.

При встановлені зазначених фактів і постановлені рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права, тому підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.

Керуючись ст. 304, 307 ч. 1 п.З, 309, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Красноармійську Донецької області задовольнити частково.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду від 25 грудня 2006 року змінити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Красноармійську Донецької області на користь ОСОБА_1у відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий           Судді