Справа № 22ц-20931/2010 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 57 (І) Соловйова Л.Я.
Доповідач – Турік В.П.
У Х В А Л А
Іменем України
01 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Савіної Г.О.
суддів: Турік В.П., Соколан Н.О.
при секретарі: Євтодій К.С.
Розгляд справи здійснювався згідно вимог ч.2 ст. 197, ч.1 ст. 304-1 ЦПК України без фіксації судового засідання технічними засобами і виклику осіб, які беруть участь у справі.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 03 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про поновлення строку звернення до суду, визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити пенсію, додаткову пенсію, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (надалі – УПФУ в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу) про поновлення строку звернення до суду, визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити пенсію, додаткову пенсію, посилаючись на те, що йому, як ліквідатору аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інваліду 3-ї групи, не проводився перерахунок пенсії, у відповідності до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Уточнивши та доповнивши свої позовні вимоги, просив суд поновити йому строк звернення до суду з позовом з 24.05.2006 року, визнати протиправними дії відповідача стосовно відмови в перерахунку пенсії та додаткової пенсії за період з 24.05.2006 року по 31.07.2009 року у розмірі, передбаченому ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також зобов’язати відповідача здійснити перерахунок її розміру у відповідності до вимог вказаного закону в зазначений період.
Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 03 лютого 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправними дії УПФУ в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу стосовно відмови ОСОБА_2 в перерахунку державної та додаткової пенсії відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 04.09.2008 року по 31.07.2009 року.
Зобов’язано УПФУ в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» державну пенсію за період з 04.09.2008 року по 31.07.2009 року в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» із врахуванням сум, які були виплачені за вказаний період.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що судом не виконано повного аналізу діючого законодавства, неповно та не всебічно з’ясовано обставини справи, й не враховано його право на отримання державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірах, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 24.05.2006 року по 31.07.2009 року, а також відсутність обмеження такого права будь-яким строком, що передбачено ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В апеляційній скарзі відповідач УПФУ в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу ставить питання про скасування постанови суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Вважає, що судом помилково застосовано до спірних правовідносин показник мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» й не враховано, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок ЧАЕС визначається Кабінетом Міністрів України, у зв’язку з чим УПФУ в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу правомірно виплачує на користь позивача пенсію в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду за наявними у справі матеріалами, в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог колегія суддів, вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та УПФУ в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу підлягають відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до 1-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок ЧАЕС.
З 24.05.2006 року ОСОБА_2 є інвалідом 3-ї групи захворювання, яке пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв’язку з чим йому призначено державну пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, які виплачуються йому УПФУ в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу, починаючи з 24.05.2006 року.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 99, 100 КАС України та виходив з факту порушення відповідачем вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» при обчисленні на користь позивача розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, й нарахування останніх в розмірі меншому ніж передбаченому діючим Законом в період з 04.09.2008 року по 31.07.2009 року, й обов'язку відповідача у зв'язку з цим здійснити її перерахунок у відповідності до вищевказаного Закону.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч.4 ст. 54 цього Закону в редакції до 01.01.2008 року, розмір пенсії для інвалідів Ш групи щодо яких встановлений зв’язок з Чорнобильською катастрофою не міг бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1-ї, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам Ш групи – у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 Закону виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2008 року, внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та встановлено інші розміри пенсій, а саме: для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження по 3-й групі інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою розмір основної пенсії не повинен був бути нижчими 140% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю – 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення п. 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тобто з 22.05.2008 року редакція ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була поновлена, положення цих статей в подальшому не змінювалися.
Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 24.05.2006 року по 01.01.2008 року розрахунок пенсії позивачу проводився відповідачем, виходячи із встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» розміру 19,91 грн. а з 28.05.2008 року по 31.07.2009 року - у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про питання соціального захисту окремих категорій громадян» (а.с. 7).
Враховуючи вищенаведене та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, а також з того, що звернувшись до суду з позовом 04.09.2009 року, позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України, доказів поважності пропуску такого строку не надав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про право позивача на призначення пенсії у відповідності до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком за період з 04.09.2008 року по 31.07.2009 року.
Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 щодо відсутності підстав для обмеження його права на отримання пенсії в законом встановленому розмірі будь-яким строком безпідставні, оскільки положення ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на яку посилається позивач, не можуть бути застосовані до врегулювання спірних правовідносин, оскільки виплата пенсії без обмеження будь-яким строком стосується тільки тих її сум, які вже нараховані, але не виплачені. У зв’язку з чим підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання протиправними дій відповідача в частині відмови в перерахунку пенсії та зобов’язання останнього здійснити перерахунок та виплату пенсії з 24.05.2006 року по 03.09.2009 року необґрунтовані.
Спростовуються й доводи апеляційної скарги відповідача щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати державної (основної) пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про питання соціального захисту окремих категорій громадян», оскільки вказаний нормативний акт суперечать діючим положенням ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які мають пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
Не приймає до уваги колегія суддів доводи відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин показника розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки у відповідності до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» при визначенні розміру пенсії за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком, а іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, окрім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», немає. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційні скарги підлягають відхиленню, а постанова суду – залишенню без змін відповідно до ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 304-1, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу - відхилити.
Постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 03 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: