Справа № 22ц-20911/10 Головуючий в першій
Категорія № 34 (4) інстанції – Джерелейко О.С.
Доповідач - Савіна Г.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 серпня 2010 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого – судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Євтодій К.С.,
за участю – позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 (третя особа – Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2007 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до відповідачів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 12 березня 2007 року з вини відповідача ОСОБА_8, який під час керування належним ОСОБА_6 автомобілем «ВАЗ-21213» реєстраційний номер НОМЕР_5, виїжджаючи з другорядної дороги на головну дорогу не надав переваги в русі автомобілю, що рухався по головній дорозі, в результаті чого допустив зіткнення з належним позивачу ОСОБА_2 автомобілем ВАЗ «21013» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_5 В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю позивача завдані значні механічні ушкодження. Відповідач ОСОБА_3 за вчинену майнову шкоду сплатив позивачу у добровільному порядку 4200 грн. Відшкодовувати збитки в повному обсязі відповідач відмовився, тому позивачі просили стягнути з ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди на користь позивача ОСОБА_2 - 8636 грн. 85 коп., на користь позивача ОСОБА_5 – 225 грн., та по 10000 грн. кожному у відшкодування моральної шкоди. А також судові витрати пов’язані з розглядом справи.
Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 2704 грн. 36 коп., моральну шкоду в розмірі 1500 грн. та судові витрати в сумі 4 грн. 65 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави в сумі 24 грн. 31 коп. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відмовлено.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_6 відмовлено.
Стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 1000 грн. та судові витрати в сумі 8 грн. 50 коп. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 відмовлено, як необґрунтованих.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 відмовлено.
В задоволенні вимог ОСОБА_3 щодо повернення йому позивачем ОСОБА_2 автомобіля ВАЗ 21013, державний номер НОМЕР_2 відмовлено.
В задоволенні вимог експерта ОСОБА_9 щодо стягнення на його користь витрат, пов’язаних із явкою до суду в розмірі 396 грн. 20 коп. відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 478 грн. 17 коп.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 143 грн.
В задоволенні решти вимог ОСОБА_3 щодо стягнення судових витрат з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 матеріальної шкоди в сумі 2704 грн. 36 коп. та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог. Вважає, що суд стягуючи з ОСОБА_3 залишок матеріальної шкоди в розмірі 2492 грн., 51 коп., не взяв до уваги той факт, що позивач здійснив продаж деталей пошкодженого автомобіля і отримав за це кошти, а також безпідставно стягнув з нього на користь ОСОБА_2 вартість робіт на виконання дослідження транспортного засобу спеціалістом в сумі 211 грн. 85 коп., оскільки це дослідження, було спростоване висновком експерта та визнане таким, що не відповідає нормам чинного законодавства та не було прийняте судом в якості доказів, тому ці витрати є судовими витратами, які не підлягають стягненню з ОСОБА_3 в якості відшкодування матеріальної шкоди.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце о 17 год. 35 хв. 12 березня 2007 року було механічно пошкоджено автомобіль ВАЗ 21013, державний номер НОМЕР_2, який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 Винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_3, якого було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 124 КУпАП.
Згідно висновку судового експерта № 1429 від 03.08.2009 року матеріальна шкода спричинена власнику автомобіля ВАЗ 21013 ОСОБА_2 складає 6692 грн. 51 коп.
Суд першої інстанції обґрунтовано та у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України, дійшов висновку про те, що ця матеріальна шкода підлягає відшкодуванню ОСОБА_2 відповідачем ОСОБА_3, який на правовій підставі в момент дорожньо-транспортної пригоди володів транспортним засобом, належним на праві власності ОСОБА_6
З урахуванням того, що ОСОБА_3 добровільно відшкодовано позивачу ОСОБА_2 матеріальну шкоду за пошкоджений транспортний засіб у розмірі 4200 грн., розмір матеріальної шкоди, який підлягав відшкодуванню становить 2492 грн. 51 коп., однак суд безпідставно стягнув матеріальну шкоду в сумі 2704 грн. 36 коп., включивши в цю суму 211 грн. 85 коп. – вартість дослідження транспортного засобу спеціалістом за зверненням позивача, зазначивши, що цю суму ОСОБА_2 віднесено до матеріальної шкоди.
Однак колегія суддів вважає, що 211 грн. 85 коп. підлягають виключенню із розміру матеріальної шкоди, стягнутої рішенням суду, оскільки витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведення судових експертиз є одним із видів судових витрат (п. 4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України), вирішення питання щодо компенсації яких передбачено положеннями ст. 86 ЦПК України, а тому рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в сумі 2704 грн. 36 коп. слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок механічного пошкодження транспортного засобу у розмірі 2492 грн. 51 грн.
Підлягає скасуванню рішення в частині відмови ОСОБА_3 після відшкодування матеріальних збитків пошкоджений транспортний засіб – автомобіль ВАЗ 21013, державний номер НОМЕР_2 з ухваленням в цій частині нового рішення щодо зобов’язання ОСОБА_2 після відшкодування йому матеріальних збитків ОСОБА_3 у розмірі 2492 грн. 51 коп. передати останньому пошкоджений транспортний засіб, оскільки відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» суди, ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, повинні одночасно обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Доводи суду щодо підстав відмови у передачі відповідачу пошкодженого транспортного засобу, як то: розібрання позивачем транспортного засобу, неможливість визначення та врахування утилізаційної вартості транспортного засобу, відмова відповідача від отримання деталей від автомобіля безпідставні, оскільки суперечать п. 9 вказаної постанови та нормам матеріального закону, згідно якого ОСОБА_3 надано право після відшкодування шкоди позивачу, у разі невиконання останнім обов’язку передати пошкоджений транспортний засіб у добровільному порядку, звернутись до державної виконавчої служби за примусовим виконанням рішення суду, а у разі відсутності майна в натурі – з позовом до суду про стягнення вартості переданого майна.
Вимоги ОСОБА_2 щодо відшкодування витрат, пов’язаних із проведенням автотоварознавчого дослідження транспортного засобу спеціалістом 12 квітня 2007 року у розмірі 211 грн. 85 коп. задоволенню не підлягають, оскільки акт дослідження судом не прийнято до уваги, як належний письмовий доказ, так як він не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів і спростований висновком судової автотоварознавчої експертизи, який судом визнано належним письмовим доказом. Даний висновок суду сторонами не оспорюється.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2704 грн. 36 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та відмови ОСОБА_3 у задоволенні вимог щодо зобов’язання ОСОБА_2 передати пошкоджений автомобіль підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.
В іншій частині рішення сторонами не оскаржено.
Керуючись ст. 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, 313-315, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2704 грн. 36 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та відмови ОСОБА_3 у задоволенні вимог щодо зобов’язання ОСОБА_2 передати пошкоджений автомобіль ВАЗ 21013 реєстраційний номер НОМЕР_2 скасувати, і ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2492 грн. 51 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.
Зобов’язати ОСОБА_2 після відшкодування йому матеріальної шкоди, передати ОСОБА_3 пошкоджений транспортний засіб – автомобіль ВАЗ-21013, 1983 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_4.
Відмовити ОСОБА_2 у стягненні з ОСОБА_3 211 грн. 85 коп. на відшкодування витрат за проведення дослідження транспортного засобу спеціалістом.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева