У К Р А Ї Н А

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа №22ц–8978/10                                       Головуючий в 1-ій інстанції – Башмаков Є.А.

Категорія - 57                                             Доповідач  -  Демченко Е.Л.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

08 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

            головуючого - судді Басуєвої Т.А.

            суддів - Волошина М.П., Демченко Е.Л.

            при секретарі - Качур Л.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу  Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська на постанову  Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04 грудня 2009 року по справі  за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська (далі – Управління ПФУ в Жовтневому районі) про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни, –

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління ПФУ в Жовтневому районі та просила визнати відмову відповідача відносно виплати їй щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком неправомірними, зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та стягнути з них на її користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за 2006-2008 роки в сумі 4.471 грн.20 коп.

Постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов’язано управління ПФУ в Жовтневому районі провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення пенсії згідно із ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” розрахованої відповідно до ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати за період 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду скасувати та винести нову, якою відмовити позивачу в задоволенні її позовних вимог, оскільки суд при винесені постанови порушив норми матеріального й процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та є особою на яку поширюється дія ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та має статус «дитина війни».

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачка є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і відповідно до ст.6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог ст.110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” підвищення до пенсії дитині війни в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України у 2006 році так і не визначив порядок виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни, то судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення про те, що вимоги позивачки, які стосуються 2006 року задоволенню не підлягають.

Згідно з п.12 ч.1 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного суду України №6-рп від 09 липня 2007 року положення ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” про зупинення дії ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із Законів».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Зазначені рішення Конституційного Суду є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених Законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

Таким чином з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2007 року, а відтак позовні вимоги, щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію у вказаний період є обґрунтованими.

Наведені положення законодавства були правильно враховані судом першої інстанції при прийнятті рішення про часткове задоволення позову.

Також судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії визначався лише ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімуму застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Колегія суддів також звертає уваги на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язано з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань.

Суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував  права та обов’язки сторін, обставини справи та дав їм належну правову оцінку, ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не спростовують правильність висновків суду, тому постанову слід залишити без змін.

Керуючись Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами», ст.ст.303,3041,307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська відхилити.

Постанову Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: