Справа 22ц-8707

Категорія 57

Головуючий у 1 інстанції Бібік М.М.

Доповідач Басуєва Т.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року вересня 01 дня апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Басуєвої Т.А.

суддів Волошина М.П., Демченко Е.Л.

при секретарі Качур Л.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання неправомірною бездіяльність державного органу і відшкодування шкоди, заподіяної бездіяльністю, –

В С Т А Н О В И В:

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2010 року відмовлено в задоволені позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та винести нову постанову, якою задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи свої заперечення проти постанови тим, що судом при винесенні постанови порушено норми матеріального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про без поважність пропущення строку звернення позивачки до суду є правильним та таким, що ґрунтується на встановлених судом обставинах та доказах.

Постанова суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, зокрема Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та є особою  на яку поширюється дія  статті  1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та має статус «дитина війни».

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що вона є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і відповідно до статті 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) підвищення до пенсії дитині війни в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядок виплати 30 % надбавки до пенсії дітям війни, то судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення проте, що вимоги позивачки, які стосуються 2006 року задоволенню не підлягають.

Згідно з пунктом 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року положення ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” про зупинення дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із Законів».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Зазначені рішення Конституційного Суду є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених Законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

Таким чином з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2007 року, а відтак позовні вимоги, щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію у вказаний період є обґрунтованими.

Але судом першої інстанції вірно визначено, що позивачка без поважних причин пропустила строк на звернення до суду за захистом її прав, передбачений ст. 99 КАС України, і тому в позові слід відмовити у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

 Суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував  права та обов’язки сторін, обставини справи та дав їм належну правову оцінку, ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону і тому постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.

Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2010 року – залишити без змін.

Ухвала не оскаржується.

        Судді: