ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
30.06.10 Справа № 6/58-92
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді Городечної М.І.
суддів Юркевича М.В.
Кузя В.Л.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Зіа Фруттіс», б/н від 06.04.2010 року (вх. № місцевого суду - 01-34/228 від 07.04.2010 року, вх. № апеляційного суду - 258 від 15.04.2010 року) на рішення Господарського суду Волинської області від 23.03.2010 року у справі № 6/58-92 (суддя –В.Пахолюк)
за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств, м.Луцьк
до 1: Приватного підприємства «Ліон», м.Ківерці
до 2: Приватного підприємства «Зіа Фруттіс», м.Луцьк
треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів –1) ОСОБА_2, 2) ОСОБА_3, 3) Третейський суд при товарній біржі «Західноукраїнська», 4) Комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», 5) Луцька заготівельно-збутова база Волинської облспоживспілки
про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення лінії шокової заморозки та складу холодильника для м»ясопродуктів, укладеного між відповідачами від 25.12.2008 року; про визнання права власності на приміщення лінії шокової заморозки, площею 325,2 кв.м. та приміщення складу холодильника для м»ясопродуктів, площею 389,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; про витребування з чужого незаконного володіння Приватного підприємства «Зіа Фруттіс»лінії шокової заморозки, площею 325,2 кв.м. та приміщення складу холодильника для м»ясопродуктів, площею 389,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1
За участі представників: позивача та третьої особи 5 - ОСОБА_4, відповідача 1 –Василюка І.М., відповідача 2 та третьої особи 2 - ОСОБА_6 Судом роз»яснено права та обов»язки передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). Відводів складу суду від сторін відповідно до ст. 20 ГПК України не поступало.
Встановив, що рішенням Господарського суду Волинської області від 23.03.2010 року у справі № 6/58-92 задоволено позов Волинської обласної спілки споживчих товариств до Приватного підприємства «Ліон»та Приватного підприємства «Зіа Фруттіс»: визнано недійсним договір купівлі-продажу приміщення лінії шокової заморозки та складу холодильника для м»ясопродуктів, укладеного між відповідачами від 25.12.2008 року; визнано за Волинською обласною спілкою споживчих товариств право власності на приміщення лінії шокової заморозки, площею 325,2 кв.м. та приміщення складу холодильника для м»ясопродуктів, площею 389,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; витребувано у Приватного підприємства «Зіа Фруттіс»з чужого незаконного володіння лінії шокової заморозки, площею 325,2 кв.м. та приміщення складу холодильника для м»ясопродуктів, площею 389,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 Також даним рішенням відшкодовано позивачу за рахунок відповідача-2 судові витрати по справі: 3085 грн. державного мита та 312,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду, відповідач 2 - Приватне підприємство «Зіа Фруттіс»(надалі –ПП) оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає про те, що при прийнятті оскарженого рішення, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме : ч. 4 ст. 22, ст. 82-85 ГПК України, оскільки вийшов за межі позовних вимог позивача, визнавши недійсним договір купівлі-продажу приміщення лінії шокової заморозки та складу холодильника для м»ясопродуктів від 25.12.2008 року та право власності Волинської обласної спілки споживчих товариств на приміщення лінії шокової заморозки, площею 325,2 кв.м. та приміщення складу холодильника для м»ясопродуктів, площею 389,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, без врахування того, що заявою від 11.12.2009 року позивач просив лише витребувати від ПП «Зіа Фруттіс»з чужого незаконного володіння вказане майно. Також посилається на те, що суд першої інстанції вирішив спір не за підставами позову, вказаними позивачем, а саме визнавши право власності за позивачем на спірне майно як на самочинно збудоване відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, хоча позивач на вказані обставини не посилався, мотивуючи свій позов тим, що він є власником вказаного майна і таке право має бути підтверджено за ним на підставі ст. 392 вказаного Кодексу. Зроблений судом першої інстанції висновок про те, що з копії інвестиційного договору від 01.06.2006 року, вбачається що він є підробленим, не відповідає обставинам справи, оскільки не ґрунтується на належних та допустимих доказах, а факт укладення даного Договору підтверджується самим фактом добудови приміщення лінії шокової заморозки площею 325,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 При чому така добудова на виконання вказаного інвестиційного Договору була здійснена ПП «Ліон», що стверджується поданими ним доказами, тоді як висновок суду про те, що таку добудову при реконструкції складу –фруктосховища, було здійснено позивачем за власні кошти, не підтверджується жодними доказами, та спростовується самим позивачем, який в довідці № 6/421 від 18.12.2009 року зазначив про те, що такі роботи проводились ПП «Ліон». Також апелянт посилається на те, що висновки суду першої інстанції про те, що Волинською обласною спілкою споживчих товариств при зверненні з даним позовом було доведено факт порушення його прав і охоронюваних законом інтересів зі сторони відповідачів, є вчиненими передчасно, в результаті неналежного дослідження всіх обставин справи, зокрема, за не доведення позивачем належними та допустимими доказами свого права власності на спірне майно. За наведеного, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 23.03.2010 року у справі № 6/58-92 та прийняти нове рішення, яким в поданому до нього позові відмовити.
Відповідач 1 : Приватне підприємство «Ліон»в особі ліквідатора даного підприємства згідно постанови Господарського суду Волинської області від 15.09.2009 року Василюка І.М., в письмовому додатковому поясненні на апеляційну скаргу від 30.05.2010 року (вх. № 7364 від 30.06.2010 року) погоджується з рішенням Господарського суду Волинської області від 23.03.2010 року у справі № 6/58-92 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.12.2008 року, однак не погоджується з рішенням суду в частині визнання за Облспоживспілкою права власності на приміщення лінії шокової заморозки, площею 325,2 кв.м. та приміщення складу холодильника для м»ясопродуктів, площею 389,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 При цьому, посилається на те, що судом безпідставно не було взято до уваги інвестиційний договір від 01.06.2006 року, на виконання якого ПП «Ліон»здійснило реконструкцію з добудовою складу-фруктосховища за власні кошти та придбані підприємством будівельні матеріали, про що свідчать відповідні накладні та довідки про вартість будівельних робіт, та зроблено помилковий висновок про те, що вказану реконструкцію позивач провів за власні кошти. За наведеного, ПП «Ліон»належить право власності на приміщення шокової заморозки площею 325,2 кв.м. та приміщення складу холодильника для м»ясопродуктів, загальною площею 389,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Луцьк, вулиця Лідавська, 4. Просить частково задоволити апеляційну скаргу ПП «Зіа Фруттіс»та скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 23.03.2010 року у справі № 6/58-92 в частині визнання за Облспоживспілкою права власності на приміщення лінії шокової заморозки, площею 325,2 кв.м. та приміщення складу холодильника для м»ясопродуктів, площею 389,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а в решті рішення залишити без змін.
Позивач: Волинська обласна спілка споживчих товариств апеляційну скаргу заперечила з підстав, викладених в письмових запереченнях № 6/191 від 12.05.2010 року (вх. № 6417 від 20.05.2010 року). Зокрема, зазначає про те, що Луцька заготівельно-збутова база є підприємством облспоживспілки, яке є власником майна, і не мала права відчужувати приміщення холодильника згідно договору від 25.12.2008 року. Також посилається на те, що ПП «Зіа Фрутіс»як набувач знав про наявність перешкод до вчинення правочину від 25.12.2008 року, а тому відповідно до ст.ст. 12, 388 Цивільного кодексу є недобросовісним набувачем і зобов»язаний повернути за вимогою власника –Облспоживспілки спірне майно. Судом першої інстанції вірно застосовано норму ст. 376 Цивільного кодексу України та визнано за позивачем право власності на реконструйоване ним за власні кошти майно складу-фруктосховища із технологічною лінією по заморожуванню ягід по АДРЕСА_1. За наведеного, просить залишити без змін рішення Господарського суду Волинської області від 23.03.2010 року у справі № 6/58-92.
Від третіх осіб : ОСОБА_2, Третейського суду при товарній біржі «Західноукраїнська», Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації»представники в судове засідання не з»явились. Заяв про бажання взяти участь в судовому засіданні не надходило. Колегія суддів апеляційного суду, враховуючи повідомлення даних осіб належним чином про час та місце слухання справи, необов»язковість їх явки в судове засідання згідно ухвали від 19.05.2010 року, враховуючи положення ст. 101 ГПК України, вважає, що судом забезпечено право даних третіх осіб на участь в судовому засіданні, та, відповідно, й судовий захист.
Апеляційний суд, заслухавши в судових засіданнях пояснення присутніх представників сторін, третіх осіб, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, та дослідивши наявні докази у справі, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. При цьому апеляційний суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
15.06.2009 року Волинська обласна спілка споживчих товариств звернулась в господарський суд Волинської області з позовом до Приватного підприємства «Ліон»та Приватного підприємства «Зіа Фруттіс»про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення лінії шокової заморозки та складу –холодильника м»ясопродуктів від 25.12.2008 року, укладеного між відповідачами, та про визнання за позивачем права власності на приміщення лінії шокової заморозки, площею 325,2 кв.м. та приміщення складу холодильника для м»ясопродуктів, площею 389,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1
Підставою для подання позову, як вбачається з позовної заяви, є те, що позивач будучи єдиним власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 ніколи не укладав жодних договорів на його відчуження, не надавалось Луцькій заготівельно-збутовій базі дозволу на його відчуження, а тому договір купівлі-продажу приміщення лінії шокової заморозки та складу –холодильника м’ясопродуктів від 25.12.2008 року слід визнати недійсним як такий, що суперечить положенням ЦК України, та іншим положенням законодавства України відповідно до ст. 203, 215 ЦК України. Оскільки оформлене на законних підставах право власності Волинської облспоживспілки оспорюється ПП «Ліон» та ПП «Зіа Фруттіс», то відповідно до ст. 392 ЦК України слід визнати за позивачем право власності на спірне майно.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 17.06.2009 року порушено провадження у справі № 6/58-92 та розгляд справи призначено до слухання на 03.08.2009 року.
24.09.2009 року позивачем було подано в господарський суд Івано-Франківської області заяву № 6/399 від 21.09.2009 року про збільшення позовних вимог, зокрема, доповнено позов вимогою про витребування з чужого незаконного володіння ПП «Зіа Фруттіс»лінії шокової заморозки, площею 325,2 кв.м. та приміщення складу холодильника для м»ясопродуктів, площею 389,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1
Ухвалою господарського суду Волинської області від 12.10.2009 року № 01-14/297 вказану заяву Облспоживспілки повернуто позивачу без розгляду.
21.12.2009 року Волинською облспоживспілкою подано в господарський суд Івано-Франківської області заяву № 6/410 від 11.12.2009 року, в якій позивач змінив предмет позову та просить витребувати з чужого незаконного володіння ПП «Зіа Фруттіс»лінії шокової заморозки, площею 325,2 кв.м. та приміщення складу холодильника для м»ясопродуктів, площею 389,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1
Як вбачається зі змісту ухвал господарського суду Волинської області від 21.12.2009 року та 02.02.2010 року, судом було прийнято до розгляду заяву позивача № 6/410 від 11.12.2009 року про зміну предмету позову.
В матеріалах справи відсутня ухвала суду про неприйняття до розгляду змінених позивачем позовних вимог.
В судовому засіданні 23.03.2010 року, місцевий суд прийняв рішення, яким задоволив позов Волинської облспоживспілки : визнав недійсним договір купівлі-продажу приміщення лінії шокової заморозки та складу холодильника для м»ясопродуктів, укладеного між відповідачами від 25.12.2008 року; визнав за Волинською обласною спілкою споживчих товариств право власності на приміщення лінії шокової заморозки, площею 325,2 кв.м. та приміщення складу холодильника для м»ясопродуктів, площею 389,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; витребував у Приватного підприємства «Зіа Фруттіс»з чужого незаконного володіння лінії шокової заморозки, площею 325,2 кв.м. та приміщення складу холодильника для м»ясопродуктів, площею 389,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1
Однак апеляційний суд не може погодитись з таким висновком місцевого суду, оскільки він базується на недоведеності обставин справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та неправильному застосуванні норм матеріального права і порушенні норм процесуального права, а тому апеляційний суд вважає, що рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Відповідно до змісту норм п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-1, 4-3, 22, 54-58, 61, 82-85 ГПК України, господарський суд вирішує спір лише відповідно до поданих на його розгляд позовних вимог позивача, і не вправі при прийнятті рішення, в порушенні принципу диспозитивності господарського процесу, виходити за межі позовних вимог позивача.
В даному випадку, при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не було враховано, що заявою № 6/410 від 11.12.2009 року позивачем було змінено предмет позову, а саме: замінено позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення лінії шокової заморозки та складу холодильника для м»ясопродуктів, укладеного між відповідачами від 25.12.2008 року та про визнання права власності на приміщення лінії шокової заморозки, площею 325,2 кв.м. та приміщення складу холодильника для м»ясопродуктів, площею 389,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на позовну вимогу про витребування з чужого незаконного володіння ПП «Зіа Фруттіс»лінії шокової заморозки, площею 325,2 кв.м. та приміщення складу холодильника для м»ясопродуктів, площею 389,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та розглянуто позовні вимоги, які не були предметом заявленого позову в редакції заяви № 6/410 від 11.12.2009 року. Вказані порушення вищенаведених норм ГПК України є відповідно до ст. 104 ГПК України підставою для скасування оскарженого рішення від 23.03.2010 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення лінії шокової заморозки та складу холодильника для м»ясопродуктів, укладеного між відповідачами від 25.12.2008 року та визнання за Волинською обласною спілкою споживчих товариств право власності на приміщення лінії шокової заморозки, площею 325,2 кв.м. та приміщення складу холодильника для м»ясопродуктів, площею 389,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1
Щодо позовної вимоги про витребування з чужого незаконного володіння ПП «Зіа Фруттіс»лінії шокової заморозки, площею 325,2 кв.м. та приміщення складу холодильника для м»ясопродуктів, площею 389,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, то на думку колегії суддів апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про її задоволення.
Так, відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно з ст. 388 цього ж Кодексу, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, спірне майно перейшло у власність ПП «Зіа Фруттіс»на підставі відплатних право чинів.
Так, 01.08.2008 року між Луцькою заготівельно-збутовою базою в особі директора ОСОБА_7 як продавцем та ПП “Ліон” в особі директора ОСОБА_3 як покупцем та поручителем - ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ПП “Ліон” було продано склад-холодильника м’ясопродуктів загальною площею 389,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
01.08.2008 року між Продавцем та Покупцем було підписано акт прийому-передачі до Договору купівлі-продажу від 1.08.2008 року, з фактом підписання якого пов»язано момент переходу права власності по даному Договору.
26.08.2008 року рішенням третейського суду при товарній біржі “Західноукраїнська” у справі № 09/11/08 за позовом ПП “Ліон” до Луцької заготівельно-збутової бази Волинської облспоживспілки, ОСОБА_2: визнати дійсним договір купівлі-продажу від 01.08.2008 року, укладений між Луцької заготівельно-збутовою базою Волинської облспоживспілки, ПП “Ліон” та ОСОБА_2; визнано за ПП “Ліон” право власності на склад-холодильник м’ясопродуктів загальною площею 389,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
28.08.2008 року на підставі ухвали Рівненського міського суду Рівненської області, ПП “Ліон” було видано виконавчий лист.
03.10.2008 року КП “Волинське ОБТІ” зареєстровало за ПП “Ліон” право власності на склад-холодильник м’ясопродуктів загальною площею 389,6 кв.м.
01.06.2006 року між ПП “Ліон” як інвестором та Волинською обласною спілкою споживчих товариств як замовником було укладено інвестиційний договір, відповідно до якого, ПП “Ліон” зобов’язується за власні кошти відповідно до умов цього договору провести ремонт, реконструкцію, модернізацію приміщення складу–фруктосховища ємкістю 500 тонн, а також здійснити добудову об’єкту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 зі встановленням технологічної лінії заморожування ягід. При цьому, згідно п. 1.3 цього інвестиційного договору, закінчений ремонтом, модернізацією та реконструкцією об’єкт, введений в дію за рахунок інвестиційних коштів є власністю учасника –замовника, крім здійсненної добудови об’єкта –площею 400 м. кв., що лишається власністю інвестора.
Відповідно до технічного паспорта, виготовленого КП “Волинське ОБТІ” здійснена ПП “Ліон” добудова з приміщенням лінії шокової заморозки складає 325,2 м. кв. за адресою: АДРЕСА_1
Рішенням третейського суду при товарній біржі “Західноукраїнська” від 18.08.2008 року у справі № 01/10/08: визнано за ПП “Ліон” право власності на приміщення лінії шокової заморозки площею 325,2 м. кв. за адресою: АДРЕСА_1
22.08.2008 року на підставі ухвали Рівненського міського суду Рівненської області, ПП “Ліон” було видано виконавчий лист.
25.12.2008 року між ПП “Ліон” та ПП «Зіа Фруттіс»було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого останнє придбало приміщення лінії шокової заморозки та склад–холодильник для м’ясопродуктів за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 370000 грн.
17.02.2009 року КП «Рівненське ОБТІ»було зареєстровано за ПП «Зіа Фруттіс»право власності на приміщення лінії шокової заморозки, площею 325,2 кв.м. та приміщення складу холодильника для м»ясопродуктів, площею 389,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1
Таким чином, на час укладення з ПП «Зіа Фруттіс»договору купівлі-продажу від 25.12.2008 року, ПП “Ліон” мало оформлене та зареєстроване за собою право власності на спірне майно.
Як вбачається з матеріалів справи, на думку апеляційного суду відсутні підстави для висновку про неправомірність вищевказаних договорів, враховуючи положення ст. 204 ЦК України, оскільки в матеріалах справи відсутні судові рішення, якими б вони були визнані недійсними та не встановлено факту їх нікчемності. Висновок суду першої інстанції про те, що інвестиційний договір від 01.06.2006 року є підробленим, на думку колегії суддів апеляційного суду є зробленим в порушення норм ст.ст. 32, 33 ГПК України за відсутності належних та допустимих доказів в підтвердження даної обставини, яку суд визнав встановленою. Також в суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для неприйняття як доказів добросовісності набуття ПП «Зіа Фруттіс»право власності на спірні приміщення, й рішень третейського суду при товарній біржі “Західноукраїнська” від 18.08.2008 року у справі № 01/10/08 та від 26.08.2008 року у справі № 09/11/08, оскільки вказані рішення на час прийняття рішення не є скасованими в установленому Законом України «Про третейські суди» та ГПК України порядку.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що в разі визнання недійсними зазначених договорів, скасування вказаних рішень третейського суду, позивач не позбавлений можливості переглянути постанову в даній справі за нововиявленими обставинами відповідно до розділу ХІІІ ГПК України.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, виходячи з положень ст.ст. 387, 388 ЦК України, вважає, що позивачем не доведено суду наявності правових підстав, передбачених даними нормами, для витребування від ПП «Зіа Фруттіс»як добросовісного набувача лінії шокової заморозки, площею 325,2 кв.м. та приміщення складу холодильника для м»ясопродуктів, площею 389,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1
Окрім цього, слід зазначити, що відповідно до норм ст.ст. 15, 16, 387, 388 ЦК України, право звернення до суду з позовом про витребування майна належить власнику цього майна чи його законному володільцю.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не подано суду доказів про те, що він є власником приміщення складу холодильника для м»ясопродуктів, площею 389,6 кв.м., лінії шокової заморозки, площею 325,2 кв.м. що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 З поданого позивачем свідоцтва про право власності від 02.04.2003 року, технічного паспорта станом на 08.02.2003 року, вбачається що він є власником складу-фруктосховища площею 1038,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 Не є таким доказом й державний акт на право постійного користування землею І-ВЛ № 001042 від 22.12.1998 року в АДРЕСА_1, площею 2,7297 га. В той же час відповідачем -2 - ПП «Зіа Фруттіс»подано суду копії витягів з Реєстру від 17.02.2009 року, про те, що йому належить на праві власності спірне майно. Окрім того, вказаним відповідачем подано суду копію договору оренди землі від 17.02.2010 року, згідно якого на час прийняття оскарженого рішення, він є орендарем земельної ділянки по вул.Лідавській, 4 в м.Луцьку, площею 3259 кв.м., на якій знаходяться спірні приміщення.
Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Волинської області від 23.03.2010 року у справі № 6/58-92 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові обласної спілки споживчих товариств до Приватного підприємства «Ліон»та Приватного підприємства «Зіа Фруттіс»про витребування з чужого незаконного володіння Приватного підприємства «Зіа Фруттіс»лінії шокової заморозки, площею 325,2 кв.м. та приміщення складу холодильника для м»ясопродуктів, площею 389,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, - відмовити.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції у відповідності до ст. 49, 105 ГПК України віднести на рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України,
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Зіа Фруттіс»задоволити.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 23.03.2010 року у справі № 6/58-92 скасувати. Прийняти нове рішення, яким в позові Волинської обласної спілки споживчих товариств до Приватного підприємства «Ліон»та Приватного підприємства «Зіа Фруттіс»про витребування з чужого незаконного володіння Приватного підприємства «Зіа Фруттіс»лінії шокової заморозки, площею 325,2 кв.м. та приміщення складу холодильника для м»ясопродуктів, площею 389,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, - відмовити.
3. Стягнути з Волинської обласної спілки споживчих товариств на користь Приватного підприємства «Зіа Фруттіс»42 грн. 50 коп. в відшкодування витрат по сплаті державного мита.
4. Доручити Господарському суду Волинської області видати наказ на виконання даної постанови.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.
6. Справу повернути в Господарський суд Волинської області.
Головуючий - суддя М.І.Городечна
Судді М.В.Юркевич
В.Л.Кузь