Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-3169/10 Головуючий у 1 інстанції: Новікова Н.В.
Суддя-доповідач: Бабак А.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Крилової О.В.
Суддів Бабак А.М.
Спас О.В.
При секретарі: Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
Токмацької міської ради Запорізької області на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 10 березня 2010 року
у справі за позовом Токмацького міжрайонного прокурора, що діє в інтересах громади м. Токмак до ОСОБА_3, Селянського (фермерського) господарства «Василько» (далі СФГ «Василько»), треті особи: державний нотаріус Токмацької державної нотаріальної контори ОСОБА_4, ОСОБА_5, Комунальне підприємство БТІ «Абріс» про визнання договорів недійсними та зобов’язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2009 року Токмацький міжрайонного прокурор, що діє в інтересах громади м. Токмак звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, СФГ «Василько», треті особи: державний нотаріус Токмацької державної нотаріальної контори ОСОБА_4, ОСОБА_5, КП БТІ «Абріс» про визнання договорів недійсними та зобов’язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що Токмацькою міжрайонною прокуратурою проведено перевірку щодо законності приватизації частини нежитлових приміщень будівлі по вул. Леніна, 8 м. Токмак, якою було встановлено, що в результаті проведення продажу шляхом конкурсу 11/20 частин приміщення нежитлової будівлі у АДРЕСА_1, 22.02.2008 року право власності на неї набула ОСОБА_3, однак оскільки дані рішення Токмацької міської ради та Управління комунальної власності Токмацької міської ради про визнання незаконними та скасування протоколів засідань комісії по проведенню продажу шляхом конкурсу 11/20 частин зазначеного приміщення оскаржував у суді ОСОБА_6, ухвалою Токмацького районного суду від 21.10.2008 року ОСОБА_3 заборонено вчиняти дії по відчуженню11/20 частин нежитлового будинку по АДРЕСА_1.
Про заборону вчиняти дії по відчуженню частини нежитлового будинку по АДРЕСА_1 були повідомлені Токмацька державна нотаріальна контора, Токмацька районна державна нотаріальна контора, приватний нотаріус м. Токмак Лопатюк Н.І На підставі зазначеної ухвали державним нотаріусом Токмацької державної нотаріальної контори до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено відомості про обтяження спірного майна.
27.12.2008 року Токмацьким міжрайонним прокурором до Токмацького районного суду пред'явлено адміністративний позов до Виконавчого комітету Токмацької міської ради про скасування рішення конкурсної комісії від 06.02.2008 року по проведенню продажу шляхом конкурсу частини приміщень нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1, розпорядження міського голови №52-р від 07.02.2008 року та розірвання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі.
Разом з тим, 04.09.2008 року та 05.09.2008 року ОСОБА_3, уклала з СФГ «Василько» фіктивні угоди.
Так, 04.09.2008 року між ними укладено нотаріально посвідчений договір позики на суму 200000,00 грн. зі строком повернення до 04.11.2008 року.
В забезпечення виконання договору позики 05.09.2008 року на підставі нотаріально посвідченого договору іпотеки ОСОБА_3 передала СФГ «Василько» в іпотеку спірні частини нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1.
Фактично укладені угоди носять характер фіктивних, оскільки укладалися без наміру одержати грошові кошти у позику, а з метою найскорішого переоформлення даного об'єкта нерухомості на третю заінтересовану особу.
Внаслідок нібито неповернення ОСОБА_3 в строк до 04.11.2008 року суми позики, яку вона навіть і не брала, між нею та СФГ «Василько» укладається нотаріальний договір про задоволення вимог від 02.06.2009 року, згідно якого СФГ «Василько» набув у власність спірні частини нежитлової будівлі. Даний договір був посвідчений державним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів.
Позивач вважає даний договір таким, що суперечить за своїм змістом вимогам цивільного законодавства, і він є недійсним.
Укладення та нотаріальне посвідчення такого договору є незаконним, оскільки суперечить встановленій ухвалою Токмацького районного суду від 21.10.2008 року забороні ОСОБА_3 вчиняти дії по відчуженню нерухомого майна - частин нежитлового будинку по АДРЕСА_1.
Заборона суду вчиняти дії по відчуженню нерухомості зареєстрована у відповідності з діючим законодавством, не змінена та не скасована до теперішнього часу.
Укладенням угоди про передачу відповідачкою у власність СФГ «Василько» заборонених до відчуження об'єктів до зняття обтяження порушено застосований судом захід забезпечення позову.
Посилаючись на зазначені обставини, просив суд визнати частково недійсним договір позики, укладений 04.09.2008 року між ОСОБА_3, ОСОБА_5 та СФГ «Василько» в частині одержання грошових коштів у позику ОСОБА_3;
визнати частково недійсним договір іпотеки, укладений 05.09.2008 року укладений 04.09.2008 року між ОСОБА_3, ОСОБА_5 та СФГ «Василько» в частині передачі ОСОБА_3 в іпотеку СФГ «Василько» 11/20 частин нежитлового будинку по АДРЕСА_1;
визнати частково недійсним договір про задоволення вимог, укладений 02.06.2009 року між ОСОБА_3, ОСОБА_5 та СФГ «Василько» в частині передачі ОСОБА_3 у власність СФГ «Василько» 11/20 частин нежитлового будинку по АДРЕСА_1.;
застосувати правові наслідки недійсності правочинів;
зобов’язати КП БТІ «Абріс» скасувати державну реєстрацію права власності СФГ «Василько» на нежитлову будівлю, що знаходиться по АДРЕСА_1.
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 10 березня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, Токмацька міська рада Запорізької області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що при ухваленні рішення судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, оскільки розгляд справи, яка ініціювалася в інтересах територіальної громади, повинен був відбутися за участі представницького органу цієї громади, однак такий орган до участі у справі залучений не був, а тому даним рішенням вирішено питання про права та обов’язки Токмацької міської ради, яка не брала участі у справі, оскільки Токмацька міська рада перебуває у договірних відносинах із відповідачем у справі - ОСОБА_3 шляхом укладення 20.02.2008 року приватизаційного договору купівлі-продажу даного приміщення, яким визначено проведення ремонту фасадної частини будівлі із збереженням архітектурних особливостей забудови 19 сторіччя та встановлено правило, згідно якого подальше відчуження, в період дії зобов’язань договору має відбуватися за погодженням органу приватизації, однак дане рішення суду позбавляє Токмацьку міську раду пред’явити вимоги до ОСОБА_3 щодо виконання взятих на себе зобов’язань. За цих підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом.
Такі випадки передбачені, зокрема, ст.ст. 20,33,36-1 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 45 ЦПК України, відповідно до якої прокурор може звертатися до суду із заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина або держави й може здійснювати представництво на будь-якій стадії процесу.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, у зв’язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов’язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про місцеве самоврядування" первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Таким чином, прокурор Токмацького райну Запорізької області пред’явив позов в інтересах територіальної громади в особі Токмацької міської ради, а тому доводи апелянта про те, що він не був залучений до участі у справі безпідставні та спростовані матеріалами справи.
Інші доводи апелянта про визнання недійними договорів позики, іпотеки та про задоволення вимог з тих підстав, що вони є фіктивними та укладені в період дії заборони на відчуження 1 1/20 частин нежитлового будинку по АДРЕСА_1 безпідставні та спростовуються висновками суду першої інстанції.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи на які посилалися сторони, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, та закон, що їх регулює.
Частиною першою ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Відповідно роз’яснень, що містяться в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що волевиявлення відповідачів щодо укладення договорів позики від 04.09.2008 року та іпотеки від 05.09.2008 року, та визначення умов договору було вільним.
На підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог, відповідачами доведено, що зазначені договори укладені з додержанням усіх істотних умов та волевиявлення їх було спрямоване на настання правових наслідків, визначених даними договорами.
На підтвердження зазначеного відповідачами доведена передача грошових коштів за договором позики, та передача в іпотеку нежитлової будівлі, про що свідчить ксерокопія витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (а.с.32,38).
За таких обставин, позивачем не доведено фіктивності зазначених договорів, на момент укладення договорів будь-якої заборони щодо об’єкту нерухомості не було, а тому висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Правильним є й висновок суду щодо правомірності укладення між ОСОБА_3 та СФГ «Василько» договору про задоволення вимог, оскільки, незважаючи на те, що він укладений в період дії заборони на відчуження нерухомого майна за ухвалою суду від 10.11.2008 року, в силу ст.. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель має пріоритетне право на стягнення, оскільки договір іпотеки був укладений 05.09.2008 року, тобто до постановлення ухвали про заборону на відчуження майна.
Посилання апелянта на те, що даним рішенням порушуються його права за договором купівлі-продажу приміщенням шляхом конкурсу від 20.02.2008 року, що позбавляє його пред’явити вимогу до ОСОБА_3 необґрунтовані та безпідставні, оскільки зобов’язання, що виплавить із даного договору не пов’язані із тими правовідносинами, які встановлені за даним рішенням суду, та не позбавляють Токмацьку міську раду пред’явити будь-яку вимогу до ОСОБА_3 у разі порушення нею умов договору від 20.02.2008 року.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Токмацької міської ради Запорізької області відхилити.
Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 10 березня 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: