№ 2-258/10

Р І Ш Е Н Н Я  

            І М Е Н Е М      У К Р А І Н И

22 липня 2010 р.                                         м. Донецьк

Калінінський районний суд міста Донецька Донецької області у складі

головуючої судді             Карпушової  О.В.

при секретарі                 Глушко К.А.

за участю сторін

позивач                   ОСОБА_1

представник відповідача         ОСОБА_2

представник третьої особи Донецька товарна біржа

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в місті Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркетинг, ЛТД Ко”,  третя особи “Донецька товарна біржа ”, ОСОБА_3, про визнання право власності, -

            В С Т А Н О В И В :

16.03.2009 р. ОСОБА_1 подав до суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко»,  про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1, яку він придбав 14.02.1997 р. за договором купівлі-продажу у ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко», складено договір купівлі-продажу,  який посвідчений на «Донецькій товарній біржі», біржовий контракт № 011-Н.

Остаточно позивач уточнив позовні вимоги 04.11.2009р. (а.с.109). Заявник зазначив, що відповідно до вказаного біржового контракту та діючого на той час законодавства, угода, яка була зареєстрована на біржі не потребували нотаріальної реєстрації. Крім того, були здійснені всі дії щодо  здійснення правочину, були обговорені всі істотні умови договору. Позивач пояснив, що він з 1997 р. проживає у вказаній квартирі, оплачує комунальні послуги, тощо. На теперішній час заявник бажає скористатися своїм правом щодо відчуження квартири, але у зв’язку з тим, що договір не зареєстрований в БТІ, йому було відмовлено в оформлені необхідних документів відповідно до теперішнього законодавства. Позивач просить визнати за ним право власності на підставі вищевказаного договору купівлі продажу, який визнати як дійсний.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги,  вважає, що він набув права власності, тому просить задовольнити його позовні вимоги.

Представник позивача ОСОБА_4 у попередньому судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначив, що вказана квартира не могла буди продана ОСОБА_1, оскільки наказ № 105 від 18.01.1997р. про оформлення договору купівлі-продажу квартири  підписаний виконуючим обов’язки директора ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко» Сурніним А.С., тобто особою яка не мала на це право без відповідного наказу. Крім того, представник відповідача зазначив, що ОСОБА_3 відповідно до довіреності не мав повноважень щодо продажу квартири, довіреність підписана не Болдиревим О.В., кошти від продажу квартири ні товариство, ні ОСОБА_3 не отримували, договір купівлі-продажу підписаний не Вишневським П.А., а іншою особою, яка не мала відповідних повноважень, тобто, майно ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко» незаконно було продано працівниками «Донецької товарної біржи» і ОСОБА_1

Представник третьої особи “Донецької товарної біржи ” Нечитайленко О.В. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, зазначив, що згідно ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, які зареєстровані на товарній біржі не підлягають  нотаріальному посвідченню, угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі, в наслідок чого, позивач на законних підставах, згідно договору купівлі-продажу, що посвідчений на Донецькій товарній біржі, набув права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Третя особа ОСОБА_3 у попередньому судовому засіданні зазначив, що був представником ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко» при укладенні 14.02.1997р. договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, згідно якого ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко» продало, а ОСОБА_1 купив зазначену квартиру, а біржовий контракт у вказаний день, був посвідчений на «Донецькій товарній біржі».

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, показання свідків, дослідивши матеріали справи, у відповідності з вимогами ст. 11 ЦПК України, у межах заявлених вимог, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Судом встановлено, що згідно протоколу № 24 від 15.12.1996р., збори учасників ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко» вирішило продати квартиру № 18 по вулиці Калузькій в м. Донецьку (а.с.77).

За наказом  № 105 від 18.01.1997р. ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко», бухгалтеру підприємства було наказано зняти квартиру № 18 по вулиці Калузькій с основних засобів, та було наказано оформити договір купівлі-продажу зазначеної квартири ОСОБА_1 (а.с.78). Вказаний наказ підписаний виконуючим обов’язки директора ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко» Сурнин А.С.

14.02.1997р. за № 17 директором ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко» Болдиревим А.В. була видана довіреність на ім’я ОСОБА_3 про його право проводити всі нотаріальні дії, що пов’язані з переоформленням документів на АДРЕСА_1 (а.с.79).

Судом встановлено, що Донецькою товарною біржею 14.02.1997 р. за біржовим контрактом № 011-Н була посвідчена угода - договір купівлі-продажу квартири, а саме продавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» в особі Немлихера Йосифа Ананьевича, на підставі довіреності № 17 від 14.02.1997 р., продало ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.11).

Згідно ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, які зареєстровані на товарній біржі не підлягають  нотаріальному посвідченню, угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Як було встановлено, договір купівлі-продажу був зареєстрований на товарній біржі. Згідно «Журналу реєстрації біржових контрактів по нерухомості» за 1997 р., вказана угода була зареєстрована на товарній біржі 14.02.1997 р. за № 011-Н. Оригінал журналу був досліджений в залі суду.

Крім того, встановлено, що вказаний договір посвідчений печаткою Донецької товарної біржі та підписаний повноважним  представником біржи Крижко Ю.І., який згідно наказу Донецької товарної біржі №18 від 01.07.1995р., має право підписувати документи по оформленню біржових угод (а.с.193).    

Таким чином, суд встановив, що угода була укладена відповідно до чинного законодавства.

Згідно ст. 220 ЦК України у разі   недодержання   сторонами   вимоги   закону   про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що  якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов  договору, що  підтверджується  письмовими  доказами,  і  відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У  цьому  разі  наступне  нотаріальне  посвідчення   договору   не вимагається.

Встановлено, що сторони при укладені угоди представлені необхідні документи для оформлення договору купівлі-продажу, а саме: свідоцтво про право власності – рішення Донецької міської Ради № 50 від 14.05.1996р., посвідчене в БТІ за № 5791, технічний паспорт від 20.06.1996 р., довідка-характеристика БТІ від 24.01.1997р., довідка про відсутність арешту, яка була видана Першою Донецькою державною нотаріальною конторою, довіреність № 17 від 14.02.1997 р., яка видана від імені директора, протокол зборів засновників № 24 від 15.12.1996 р., наказ по ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко» № 105 від 18.01.1997 р. о продажі квартири.

Крім того, судом встановлено, що угода були коштовною, продавець отримав грошові кошти за продане майно, що підтверджено п. 2.1 вказаного біржового контракту. Вказані обставини відповідачем не спростовані, оскільки договір купівлі-продажу був підписаний, тобто сторони були згодні з усіма пунктами договору. Вартість квартири за контрактом становила 19907грн.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1997 р. користується вказаною квартирою. Зазначена квартира не знаходиться на балансі ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко».

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони при укладенні угоди дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, представили всі необхідні документи для оформлення договору купівлі-продажу, а в подальшому позивач  понад десяти років користувався спірною квартирою, а відповідач не пред’являв до позивача позовні вимоги про витребування майна.

Даний договір не був посвідчений нотаріально, але згідно ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, які зареєстровані на товарній біржі нотаріальному посвідченню не підлягають .

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна  може пред’явити позов про визнання його прав власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою

Приймаючи до уваги вказане, вимоги ст. 392 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, угода була укладена згідно чинного законодавства, право власності оспорюється відповідачем.

Суд вважає, що відповідач не надав докази щодо спростування зазначених обставин – укладення договору купівлі-продажу спірного майна, як того вимагає ст. 60 ЦПК України, що сторони зобов’язані подати докази щодо спірних питань, які виникають в ході слухання справи.

Доводи відповідача, які були зазначені в ході слухання справи, суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються вище встановленими судом обставинами і доказами.

    На підставі вказаного, приймаючи до уваги, що право власності виникає на підставі не заборонених законом, й судом не встановлено незаконність набуття права власності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки, в судовому засіданні не надано доказів, що позивач набув право власності незаконним шляхом.

Відповідно до ст. ст. 220, 316, 319, 320, 328, 331, 376, 392 ЦК України,

керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208-210, 212-215, 218, 223, 294  ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркетинг, ЛТД Ко”, про визнання право власності – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 відповідно до біржового контракту № 011-Н від 14 лютого 1997 р., укладеного на Донецькій товарній біржі.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Калінінський районний суд м. Донецька. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя