Р І Ш Е Н Н Я

                І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И                     № 2-283/10

21 липня 2010 р.                                         м. Донецьк

Калінінський  районний  суд м. Донецька Донецької області у складі

головуючої  судді         Карпушової О.В.

при секретарі             Глушко К.А.

за участю сторін представник позивача     Коваль Ю.А.

відповідачка             ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Донецьку цивільну справу за позовом Колективного підприємства «Трест Донецькжитлобуд № 1» до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Калінінської районної м.Донецька Ради, про виселення,  стягнення суми, про визнання особи, такою, що втратила право користування, -

                    В С Т А Н О В И В :

    14.09.2009 р. до суду надійшов позов     Колективного підприємства «Трест Донецькжитлобуд № 1» до ОСОБА_2, про виселення її та її сина з гуртожитку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, про стягнення суми заборгованості по оплаті за проживання у гуртожитку, про визнання її особою, такою, що втратила право користування гуртожитком за адресою АДРЕСА_2 , який неодноразово змінювався та уточнювався.

      В остаточній редакції своїх позовних вимог позивач просив суд зобов’язати відповідачку звільнити кімнату в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1, стягнути з останньої заборгованість зі сплати за гуртожиток у розмірі 14430грн. 81 коп. та визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням у гуртожитку за адресою АДРЕСА_2.

    У судовому засіданні представники колективного підприємства «Трест Донецькжитлобуд № 1» ОСОБА_1, ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги, зазначили, що відповідачка не працювала і не працює на підприємстві, користується кімнатою у гуртожитку, оплату не проводить, у зв’язку з чим просять задовольнити позовні вимоги.

             Відповідачка позовні вимоги не визнала та зазначила, що не проводить оплату за проживання у гуртожитку по АДРЕСА_1, оскільки позивач завищує розмір оплати за проживання, крім того, вона користується два койко місце, так як мешкає разом з сином, розмір заборгованості визнає частково, але не може сплатити у зв’язку з тяжким матеріальним становищем.

    Представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Калінінської районної м.Донецька Ради зазначила, що позовні вимоги обґрунтовані, що сторони зобов’язані примиритися.

Судом встановлено, що колективному підприємству «Трест Донецькжитлобуд № 1» на праві власності належить гуртожиток за адресою АДРЕСА_2, що підтверджено свідоцтвом про право власності від 09.02.2000р. № 89/1 видане міським відділом комунального господарства Донецької міської ради (а.с.16).

Згідно свідоцтва та Реєстраційного посвідчення від 08.06.2001 р. за № 7840, приміщення за адресою АДРЕСА_2 також є гуртожитком, яке належить на праві власності позивачу Колективному підприємству «Трест Донецькжитлобуд № 1» (а.с.61).

Встановлено, що відповідачка не знаходилась і не знаходиться у трудових відносинах з КП «Трест Донецькжитлобуд № 1». Відповідно до реєстрації, відповідачка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2, гуртожиток, що підтверджено документально.

З’ясовано, що за протоколом зборів Ради підприємства від 15.02.2008 р. у зв’язку з непридатністю приміщення гуртожитку по АДРЕСА_2, припинено його експлуатація, мешканці підлягали переселенню в інший гуртожиток по вулиці Краснофлотська, 70 у м.Донецьку.

Згідно акту підприємства від 30.09.2008 р. і акту приймання-передачі від 30.09.2008 р.,  ОСОБА_2 зайняла в гуртожитку АДРЕСА_1.

Встановлено, що ОСОБА_2 проживає в кімнаті разом з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтвом про народження). Тобто, відповідачка займає два койко місця. Встановлено, що відповідачка відмовилась укладати з підприємством договір найму житла, який було їй запропоновано.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, у відповідності зі ст. 11 ЦПК України, вважає, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 Цивільно-процесуального Кодексу України, суди  розглядають  в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених,  невизнаних або оспорюваних прав,  свобод чи інтересів,   що   виникають  із  цивільних,  житлових,  земельних, сімейних,  трудових відносин,  а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Суди  розглядають справи,  визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

    Суд вважає доречним звернути увагу сторін на те, що порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається діючим законодавством та, безпосередньо, Житловим Кодексом України.

    Відносини, які складаються між мешканцем гуртожитку і його володільцем, є договірними і відносяться до різновиду договору найму жилого приміщення.

    Чинне законодавство України передбачає декілька різновидів договорів користування житлом: договір комерційного найму (оренди) житла (глава 59 Цивільного кодексу України), договір найму жилого приміщення у будинках державного і громадського житлового фонду (глава 2 Житлового кодексу УРСР), договір соціального найму (Закони України "Про житловий фонд соціального призначення" і "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"). Правове регулювання договорів оренди, найму та соціального найму житла має свої відмінності через належність права власності житлового фонду, межі нормативно-правового регулювання, суб'єктний склад, строки дії, коло прав і обов'язків, особливі підстави припинення, способи захисту тощо.. Регулювання відносин з користування гуртожитками "прив'язане" до спеціального правового статусу цього житла. Тому норми глави 4 Житлового кодексу УРСР, Примірного положення про гуртожитки, а також інші норми житлового законодавства стосовно гуртожитків є спеціальними по відношенню до норм цивільного законодавства. Якщо відносини не врегульовані спеціальним законодавством про гуртожитки, необхідно керуватися загальними нормами про договір найму житла як інституту житлового права. В силу ст. 62 Житлового кодексу УРСР, ч. 3 ст. 810 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення, у відповідних випадках застосовуються також правила цивільного законодавства.

    Суд зазначає, що до особливостей договору найму житла у гуртожитку можна віднести такі:

1) Підставою для укладення договору найму житла у гуртожитку незалежно від форми власності є спеціальний ордер, який видається в порядку, передбаченому ст. 129 Житлового кодексу УРСР.

2) Права і обов'язки сторін договору найму житла в гуртожитку визначені Примірним положенням про гуртожитки та положеннями про окремі види гуртожитків (Примірним положенням про студентський гуртожиток вищого навчального закладу, Інструкцією щодо організації надання житлової площі у гуртожитках Збройних Сил України тощо), правилами внутрішнього розпорядку у гуртожитку, Типовим договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. N 560, а також укладеним договором найму.

3) До договору найму житла у гуртожитку, що є об'єктом права приватної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України, якщо вони не суперечать нормам житлового законодавства.

4) Строки договору найму житла у гуртожитку визначаються тривалістю потреб, для яких воно надається: на період навчання або виконання роботи за строковим трудовим договором, безстроково, якщо гуртожиток наданий у зв'язку з укладенням трудового договору на невизначений строк.

5) Передбачені ст. 132 Житлового кодексу УРСР та ст. 825 ЦК України обмеження щодо розірвання договору найму житла в гуртожитку, яке перебуває у приватній власності, не суперечать положенням Цивільного кодексу України щодо здійснення права приватної власності.

3. Предметом договору найму у гуртожитку в залежності від його виду є кімната, її частина або ліжко-місце. Жила площа надається в розмірі не менше 6 кв. м на одну особу. Окрім житлової площі наймачу надаються меблі, постільні речі, інший інвентар. Отже, договір найму з мешканцем гуртожитку включає також елементи договорів про надання послуг, зберігання, виконання робіт тощо.

4. В силу спеціального правового режиму гуртожитків, їх користувачі обмежені в окремих правах у порівнянні з наймачами звичайної житлової площі в будинках державного та громадського житлового фонду. Окремі норми житлового законодавства або взагалі не застосовуються, або застосовуються з певними обмеженнями.

             Зокрема, відповідно до пунктів 2, 14 та 17 Примірного положення про гуртожитки, гуртожитки призначаються для проживання робітників у період роботи або навчання. Вселення в гуртожиток провадиться на підставі рішення адміністрації підприємства та відповідного профспілкового комітету, а також ордеру. Вселення інших членів сім'ї наймача (окрім неповнолітніх дітей) допускається лише з дозволу адміністрації підприємства та відповідного профспілкового комітету та письмової згоди членів сім'ї громадянина, які проживають разом з ним.

              Жила площа в гуртожитку не підлягає обміну, розділу, бронюванню і здачі в піднайом. Не застосовуються положення про зміну договору найму жилого приміщення (статті 103 - 106 Житлового кодексу УРСР).

5. Відповідно до п. 16 Примірного положення про гуртожитки громадяни, які проживають у гуртожитку, мають право: користуватися приміщеннями культурно-побутового призначення, обладнанням, інвентарем гуртожитку та комунально-побутовими послугами; вселяти інших членів сім'ї (крім неповнолітніх дітей) з дозволу адміністрації підприємства, відповідного профспілкового комітету та письмової згоди членів сім'ї громадянина, які проживають разом з ним; обирати раду гуртожитку і бути обраними до її складу, брати участь у культурно-масовій та фізкультурно-оздоровчій роботі, в обговоренні питань організації побуту в гуртожитку і вносити свої пропозиції щодо поліпшення цієї роботи; вимагати своєчасної заміни обладнання, меблів, постільних речей та іншого інвентарю, що стали непридатними, а також усунення недоліків у культурно-побутовому обслуговуванні.

            Права мешканців гуртожитків як споживачів житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про електроенергетику", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630, Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. N 1357, Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 р. N 1070, та іншими законами та нормативними актами з питань надання окремих видів таких послуг.

6. Громадяни, які проживають у гуртожитку, зобов'язані: використовувати надану жилу площу відповідно до її призначення; забезпечувати схоронність приміщень, обладнання й інвентарю; додержувати правил співжиття і правил внутрішнього розпорядку гуртожитку; зберігати чистоту й порядок у жилих приміщеннях, кабінах ліфтів, на сходових клітках та в інших місцях загального користування; ощадливо витрачати теплову й електричну енергію, воду і газ; суворо додержувати правил пожежної безпеки при користуванні електричними, газовими та іншими приладами й обладнанням; брати участь у благоустрої й озелененні прилеглої до гуртожитку території, охороні зелених насаджень, обладнанні, ремонті і належному утриманні спортивних та дитячих майданчиків; своєчасно вносити плату за користування жилою площею і за комунальні послуги. Особи, які вибувають з гуртожитку, зобов'язані здати все майно, що рахується за ними. При не здачі указаного майна або його псуванні той, хто вибуває з гуртожитку, відшкодовує заподіяні збитки. Ремонт пошкоджених з вини мешканців приміщень гуртожитку, а також меблів, обладнання й інвентарю провадиться винними особами або за їх рахунок. Повнолітні члени сім'ї наймача несуть солідарну з ним майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з договору найму житла у гуртожитку.

    Відповідно до п. 38 Примірного положення про гуртожитки плата за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках (за ліжко-місце), провадиться за встановленими ставками. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується. Граничний розмір плати за проживання в гуртожитках (крім студентських гуртожитків) громадян України, осіб без громадянства та іноземців, які займають приміщення, що знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних відносинах (тобто плата за ліжко-місце), встановлюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київська та Севастопольська міськими державними адміністраціями. Громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду. Про виділення жилого приміщення у відособлене користування свідчить відповідний запис в ордері про номер кімнати та її розмір. Статтею 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої групи (п. 1 та 2 ч. 1 ст. 14 Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року N 560 затверджений Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, який поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають зазначені послуги.

    Крім того, суд зазначає, що стаття 132  ЖК України  забезпечує охорону житлових прав мешканців гуртожитків від одностороннього розірвання договору найму і виселення без законних підстав. Оскільки норми законодавства в частині захисту житлових прав мешканців гуртожитків поширюються на останні незалежно від форми їх власності, питання виселення з гуртожитку регулюється ст. 132 Житлового кодексу Української РСР, розділом VII Примірного положення про гуртожитки і Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

            Виселення проводиться виключно в судовому порядку.

    Відповідно до ст. ст. 1, 19 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" мешканці гуртожитків не можуть бути виселені, переселені та відселені без попереднього надання їм (їх сім'ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей, за сукупності таких умов:

- період часу, протягом якого мешканці офіційно зареєстровані і фактично проживають у гуртожитку, складає не менше п'яти років;

- мешканці не мають іншого власного житла;

- гуртожитки призначені для проживання одиноких громадян або для проживання сімей;

- гуртожитки перебувають в державній, комунальній власності або у повному господарському віданні чи в оперативному управлінні підприємств, установ, організацій з управління житловим фондом (перебувають на балансі таких підприємств);

- гуртожиток не визнаний аварійним чи непридатним для проживання.

           Як вбачається з матеріалів справи (а.с.14), відповідачка за адресою АДРЕСА_2 не мешкає з вересня 2008 року.

    Тому, позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення заборгованості, суд враховуючи вартість одного койка-місця на відповідні періоди, аналізуючи дані щодо періодичних оплат за гуртожиток, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 14430грн.81коп. станом на 01.07.2010р. підлягають частковому задоволенню, оскільки суд приймає до уваги фактичну кількість місць – два, якими користується відповідачка.

Щодо решти позовних вимог, зокрема, стосовно визнання ОСОБА_2 особою, що втратила право користування жилим приміщенням у гуртожитку за адресою м.Донецьк, вул. Університетська, 84, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки дані позовні вимоги  не ґрунтуються на вимогах статті  71 ЖК України для  жилої площі зі статусом гуртожитку.

На підставі ст..ст. 127, 128,132 ЖК України, керуючись ст. ст. 10,11, 60, 208-209,212-215, 79, 88, 218, 223,  ЦПК України, суд, –

             В И Р І Ш И В :

    Позовні вимоги Колективного підприємства «Трест Донецькжитлобуд № 1» до ОСОБА_2 про виселення,  стягнення суми, про визнання особи, такою що втратила право користування – задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1,  з АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

       Стягнути з ОСОБА_2 на користь Колективного підприємства «Трест Донецькжитлобуд № 1» суму боргу у розмірі 7030грн.81коп.

    У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Калінінський районний суд м. Донецька.  Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

    Суддя                                                           Карпушова О.В.