РІШЕННЯ

                                            Іменем України

                 заочне рішення суду                           № 23041/10

20 липня 2010  р.                                            м. Донецька

Калінінський районний суд міста Донецька Донецької області у складі:

Головуючої судді         - Карпушової О.В.

при секретарі         - Глушко К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної м. Донецька Ради, про стягнення недорахованої щорічної грошової допомоги на оздоровлення, -

            В С Т А Н О В И В :

21.06.2010р. ОСОБА_1 подав до суду позов до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної м. Донецька Ради про визнання дій відповідача неправомірними в частині відмови провести виплату соціальної допомоги згідно ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідку Чорнобильської катастрофи” та про стягнення з відповідача недорахованої щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2002, 2003р.р. у розмірі 1517грн. Позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, визнаний інвалідом 3 групи. Відповідно до вищевказаної статті Закону йому передбачена щорічна грошова допомога на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплат, а відповідач у вказані роки провів виплату соціальної допомоги у неповному обсязі. Позивач зазначив, що відповідач користується Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р., яка суперечать Конституції України, ст. 48 вищевказаного Закону та Рішенням Конституційного Суду України, тому посилаючись на вказані норми закону, Рішення Конституційного Суду України, просить задовольнити його позовні вимоги.

У судове засідання позивач не з’явився, суду була подана заява позивача про підтримку позовних вимог, про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідач Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної м. Донецька Ради у судове засідання не з’явився, причину неявки суду не повідомив, заяву про відкладення слухання справи не подавав, про час, дату та місце слухання справи повідомлявся належним чином.  

Статтею 224 ЦПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином  повідомлений про час, дату та місце слухання справи, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

    У зв’язку з тим, що від відповідача не надійшло повідомлення про причини неявки, суд керуючись ст. 224 ЦПК України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи та ухвалення заочного рішення суду, на підставі наявних у справі доказів, приймаючи до уваги, що позивач не заперечував проти такого вирішення справи.    

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов обґрунтований, але підлягає частковому  задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджено посвідченням, визнаний інвалідом 3 групи.

 Відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідку Чорнобильської катастрофи”, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідам 3 групи сплачується щорічна грошова допомога на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплат. Згідно Закону розмір  мінімальної заробітної плати встановлюється на момент виплати компенсації на оздоровлення.

Судом встановлено, що позивачу за 2003 р. було сплачено 25.03.2004 р. сума 21грн.50коп. Мінімальна заробітна плата у вказаний період становила 205 грн., тому недоплата щорічної компенсації на оздоровлення становить  205 х 4 – 21.50 = 798грн.50коп., яка і підлягає стягненню.

За правилам ч.1 ст.268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я або смерті. Тому позовні вимоги в частині стягнення допомоги на оздоровлення за 2008 рік підлягає задоволенню, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплат.

Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права. Конституція має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові  акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Норми Конституції -  є нормами прямої дії. Відповідно до ст. 16 Конституції України подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов’язком держави. За ст.22 Конституції України – конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняття нових законів або внесення змін в діючі закони не допускається звуження змісту та об’єму існуючих прав та свобод. Згідно ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права та свободи та рівні перед законом.

Закон України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991р. визначає основні положення з реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя та здоров’я.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способами, які передбачені конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо виплат позивачу щорічної компенсації на оздоровлення менш ніж чотирьох мінімальних  заробітних плат,  є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ст.48 Закону України “Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Позиція відповідача ґрунтується виключно на постановах Кабінету Міністрів України, проте як Закон має вищу юридичну силу. Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України, у разі не відповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України,   суд застосовує правовий акт який має вищу юридичну силу.

Щодо решти позовних вимог про стягнення недоплати за 2002р., суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки виплату щорічної допомоги на оздоровлення хоча і здійснювали органи соціального захисту населення, але починаючи  тільки з 29.10.2003р., відповідно до п.2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою КМУ від 04.03.2002 р. № 256 зі змінами та доповненнями. Таким чином, позивач пред’явив позовні вимоги до неналежного відповідача, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, необхідно відмовити.

На підставі вказаного, керуючись ст.8, 16, 19, 22, 50, 55 Конституції України, ст.1, 13, 48, 70 Закону України “Про статус та соціальних захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст. 10,11, 60,208-209,211-215, 224-227, 294  ЦПК України, суд –

В И Р І Ш ИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної м. Донецька Ради, про стягнення недорахованої щорічної грошової допомоги на оздоровлення – задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної м.Донецька Ради за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2003 рік  у розмірі 798 грн.50коп.

У задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Заява про перегляд заочного рішення повинно відповідати вимогам ст. 229 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Калінінський районний суд м. Донецька.  Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя