Справа №22ц -   14156 / 2010 р.                              Головуючий у 1 інстанції: Карякін О.О.

Категорія:    57                                                                       Доповідач:  Краснощокова Н.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25  серпня   2010 р.                                    Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Краснощокової Н.С.

суддів:   Никифоряка Л.П.,Хейло  Я.В.

при секретарі:  Опря Ю.Л.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку    апеляційну скаргу  Управління Пенсійного фонду України  в  м. Єнакієве Донецької області   на постанову Єнакіївського  міського  суду  Донецької області  від  18 серпня  2009р. у справі за позовом   ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України  в м. Єнакієве Донецької області  про зобов’язання  вчинити певні дії,

                                                               ВСТАНОВИВ:

Постановою Єнакіївського  міського  суду  Донецької області  від  22 липня   2009р.  позов задоволено частково.  

Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України  у м. Єнакієве Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії у  розмірі  30%   мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 9 липня  2007р. по 31 грудня 2007р.,  з 22 травня 2008р.  протиправною.

  Зобов’язано   Управління Пенсійного фонду України  у м. Єнакієве Донецької області  провести ОСОБА_2 нарахування      щомісячної доплати до пенсії       у  розмірі  30%   мінімальної пенсії за віком   відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-р/2007,  рішення Конституційного Суду України №10-рп-2008 від 22 травня 2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством  прожиткового мінімуму для осіб,  які втратили працездатність з 9 липня  2007р. по 31 грудня 2007р. та з 22 травня 2008р.  з урахуванням фактично  отриманих сум.  

 В  решті позовних вимог  відмовлено.

У апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.  

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню  частково з наступних підстав.

Вирішуючи спір і задовольняючи частково позов, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що Управління Пенсійного фонду України  в  м. Єнакієве Донецької області, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування ( за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводило.

Зазначений висновок відповідає вимогам закону та наданим доказам по справі.

З обставин справи вбачається, що позивач  відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до соціальної групи «діти війни», що підтверджується копією паспорта.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла на момент звернення позивача, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-р/2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.

Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

Положення пункту 41 розділу II вказаного Закону втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Таким чином, з 9 липня 2007 року  та з 22 травня 2008 року  спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції закону, яка діяла до 1 січня 2007 року.

Вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни був мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обчислювався виходячи з визначеного законом  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стосовно застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першої цієї статті, тільки щодо визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути взяті до уваги.

Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність. Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог  за період з 9.07.2007р. по 31.12. 2007 рік.

В частині  визнання  протиправною  бездіяльності відповідача щодо не нарахування доплати до пенсії з 22 травня 2008р. та  зобов’язання відповідача  провести нарахування позивачці доплати  до пенсії з 22 травня 2008р. постанову слід скасувати, оскільки  суд вийшов за межі позовних вимог. Із позовної заяви вбачається, що позивачка звернулась із позовом  про зобов’язання відповідача нарахувати  на її користь  недоплачену  державну соціальну допомогу за 2006 – 2007 роки,  позов не уточняла  та  вимог за 2008 рік не заявляла. Тому постанову в частині  покладення зобов’язань  на відповідача за 2008рік  слід скасувати, частково задовольнивши апеляційну скаргу.

Доводи апеляційної скарги про відсутність бюджетного фінансування не можуть бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується  на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно – правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідно до ч.1. ст.303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 309, 313, 316 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов’язаних із соціальними виплатами» апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в  м. Єнакієве Донецької області  задовольнити частково .

Постанову Єнакіївського міського суду   Донецької області    від  22  липня   2009р.    скасувати в частині визнання  протиправною  бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в  м. Єнакієве Донецької області    щодо не нарахування доплати до пенсії з 22 травня 2008р. та в частині  зобов’язання   провести нарахування  доплати  до пенсії з 22 травня 2008р.

У іншій частині постанову Єнакіївського міського суду   Донецької області    від  22 липня   2009р.    з алишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.

 Судді: