Справа № 22-6575/2006 р. Головуючий в 1 інстанції - Демидова В.К.
Категорія - 21 Доповідач - Могутова Н.Г.
УХВАЛА іменем України
6 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області
в складі:
головуючого Гурової О.М.
суддів Голубинського А.М.,
Могутової Н.Г.
при секретарі Миснянко М.П.
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Гірман С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу апеляційні скарги ОСОБА_1, відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизську на рішення Харцизського міського суду Донецької області від 10 травня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизську Донецької області про стягнення моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 і відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизську звернулись до апеляційного суду із апеляційними скаргами на рішення Харцизського міського суду від 10 травня 2006 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизську про стягнення моральної шкоди були задоволені частково: з відповідача на користь позивача було стягнуто відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить змінити рішення суду, збільшивши суму відшкодування моральної шкоди до 70000 грн., посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки вважає, що суд першої інстанції неповно з"ясував обставини по справі, що мають значення для визначення розміру завданої позивачу моральної шкоди, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Харцизську просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача, скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким позивачу відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права..
В судовому засіданні позивач і представник відповідача доводи своїх апеляційних скарг підтримали, заперечували проти задоволення апеляційної скарги іншої сторони.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено, що позивач працював на підприємствах вугільної промисловості. 28 травня 2004 року з ним під час виконання трудових обов"язків стався нещасний випадок. Висновком МСЕК від 16 лютого 2005 року йому вперше встановлена втрата працездатності ЗО % в зв"язку з трудовим каліцтвом на 3 рік. Висновком МСЕК від 21.03.2006 року йому встановлена втрата працездатності 25 % на два роки, третя група інвалідності. Позивачу у зв"язку з отриманим трудовим каліцтвом завдано моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги позивача і відповідача підлягає відхиленню з таких підстав.
За змістом ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов"язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять яких-небудь інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.
В п.4.3 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. №1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров"я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов"язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Доводи апеляційної скарги про відсутність наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди спростовуються матеріалами справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебував у трудових відносинах з підприємствами вугільної промисловості, 28 травня 2004 року з ним під час виконання трудових. обов'язків стався нещасний випадок. Висновком МСЕК від 16 лютого 2005 року йому вперше встановлена втрата працездатності 30 % в зв"язку з трудовим каліцтвом на 1 рік. Висновком МСЕК від 21.03.2006 року йому встановлена втрата працездатності 25 % на два роки, третя група інвалідності.
Факт заподіяння шкоди здоров"ю позивача підтверджений висновком МСЕК про встановлення ступеня втрати професійної працездатності, поясненнями позивача, медичними документами.
Апеляційний суд не приймає довід відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу. Такий висновок МСЕК відповідно до вимог ст.ст. 34 п. З Закону необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував, що професійним захворюванням позивачу завданий фізичний біль, він був звільнений з роботи в зв"язку із захворюванням, не може вести звичайний спосіб життя, потребує постійного лікування, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв"язків, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя й з дотриманням вимог ч. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначив таке відшкодування в розмірі 10000 грн.
Визначена судом сума відповідає характеру та ступеню моральних страждань позивача, конкретним обставинам справи, підстав для її зменшення не вбачається.
Наведені в апеляційній скарзі відповідача доводи не дають підстав для висновку, що неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального закону призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору. Наведені в апеляційній скарзі позивача доводи не дають підстав для збільшення стягнутої суми відшкодування моральної шкоди.
Судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані усі обставини по справі, зібрані докази, дана належна правова оцінка і суд обгрунтовано частково задовольнив позов ОСОБА_1.
Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
За таких обставин рішення суду відповідає встановленим обставинам, нормам матеріального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України з відповідача на користь держави згідно з вимогами п. 10 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258, слід стягнути суму витрат в розмірі 1 грн. 50 коп.
Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Харцизську і відхилити.
Рішення Харцизського міського суду Донецької області від 10 травня 2006 року залишити без змін.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Харцизську Донецької області на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі І грн. 50 коп.
Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України, протягом двох місяців з дня набрання законної сили, ухвалою апеляційного суду.
Головуючи
Судді: