Справа № 22- 5174 \ 2006 р. Головуючий 1 інстанції Алекєєнко І.П.
Категорія 21 Доповідач Висоцька В.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 липня 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
в складі головуючого ВИСОЦЬКОЇ В.С.
суддів БІЛЯЄВОЇ О.М., ОСИПЧУК О.В.
при секретарі КЕЛЕМЕНІ І.І.
з участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) „ Галс" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 31 березня 2006 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ „Галс" : стягнуто на відшкодування матеріальної шкоди 11264 грн. та моральної шкоди 2500 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ТОВ „Галс" просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути на користь позивача ОСОБА_1 збитки в розмірі 6 190,25 грн., в решті позову відмовити , оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд першої інстанції порушив норми матеріального права. В судовому засіданні представники відповідача „Галс" ЮЩЕНКО Н.П. та СЕРГІЄНКО Ю.Р. підтримали скаргу.
Позивач ОСОБА_1 просив скаргу відхилити, рішення суду
залишити без зміни. Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального або процесуального права.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що факт укладення договору зберігання між позивачем та відповідачем доведений, найшов своє підтвердження, а тому позов про відшкодування вартості втраченого автомобілю, а також відшкодування моральної шкоди задоволений. Розглядаючи позов, суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази, дав їм належну правову оцінку та правильно дійшов до висновку про під ставність вимог позивача.
Судом правильно встановлені правовідносини, що виникли між сторонами,
які випливають з договору зберігання.
Відповідно до ч.І ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її відповідно до його умов у схоронності.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що була дотримана письмова форма договору відповідно до вимог Ч. 2 ст.937 ЦК України, оскільки прийняття автомобілю на зберігання посвідчене фіскальним чеком, виданим зберігачем.
З обставин справи вбачається, що відповідач 27 листопада 2004 року прийняв автомобіль позивача на зберігання. Ці обставини підтверджуються сукупністю доказів по справі, визнаються відповідачем. З пояснень охоронця ОСОБА_2 вбачається, що 27 листопада 2004 року о 2 годині після звернення особи, який назвався володільцем автомобілю, охоронець видав йому автомобіль. Цей факт підтверджено поясненнями свідка ОСОБА_3 Постановою про порушення кримінальної справи встановлено, що невстановлении злодій, на автостоянці, заволодів автомобілем позивача ОСОБА_1 П. 8, 22 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою КМУ від 22 січня 1996 року № 115 (далі Правил), які регламентують організацію та порядок надання послуг щодо зберігання транспортних засобів (автомобілів тощо), забороняють знаходитися стороннім особам на:території „ автостоянки. Відповідальність за охорону транспортних засобів несуть працівники автостоянки. Транспортний засіб може бути виданий іншій особі за умови пред"явлення оформленого відповідно до законодавства доручення власника та перепустки чи документа, що посвідчує особу одержувача транспортного засобу. З обставин справи вбачається, що працівники автостоянки, які видали автомобіль сторонній особі, діяли в порушення зазначених норм.
Доводи відповідача, що охоронець видавав автомобіль саме позивачу, про що повернув його квитанцію, спростовується вищезазначеними матеріалами справи, яким суд дав оцінку. Вимоги п. 21 Правил, на які посилається апелянт, зобов'язують при поверненні автомобіля встановити особу володільця автотранспорту.
Зі статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Галс" вбачається, що предметом діяльності товариства є надання послуг із зберігання транспортних засобів, організація автостоянок тощо (а.с.48-51). Таким чином, на стороні зберігача виступає особа, яка надає послуги по забезпеченню зберігання чужих речей, здійснюючи підприємницьку діяльність (професійний зберігач). Прийняття речі на зберігання визначається як його обов'язок (ст. 940 ЦК України).
Відповідно до ст. 950 ч.2 ЦК України професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили. Оскільки факту непереборної сили не встановлено, то суд першої інстанції правильно поклав відповідальність на відповідача.
Доводи відповідача про те, що автомобіль не було втрачено, а лише пошкоджено, тому суд першої інстанції повинен був стягнути лише розмір збитків, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля не ґрунтуються на законі.
Відповідно до ч 2 ст. 951 ЦК України якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості. З обставинсправи вбачається, що знайдений автомобіль позивача не придатний до експлуатації, ідентифікація його неможлива у зв'язку з відсутністю номерних знаків, свідоцтва про реєстрацію, відсутність бризговика переднього крила (номерної частини), відсутній двигун в зборі тощо. Зазначене свідчить, що автомобіль не може бути використаний за первісним призначенням, тому позивач має право відмовитися від речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості, яка становить відповідно до висновків експерта 11 264 грн.
Помилковим є твердження апелянта про те, що позивачу не було завдано моральної шкоди. Відповідно до ст. 22 «Про захист прав споживачів» позивач має право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоровая потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що у зв"язку з втратою майна, позивачу, окрім матеріальної шкоди, заподіяна моральна шкода. Вона викликана тим, що сам факт втрати автомобіля уже спричинив психологічне навантаження. Окрім того, позивач був позбавлений можливості користуватися автомобілем, через часті зайняття спортом йому важко було пересуватися без автомобілю, порушились звичні життєві зв"язки.
З урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння, обсягу спричинених позивачу моральних страждань, інших негативних наслідків, апеляційний суд вважає, що мав підстави для стягнення моральної шкоди в розмірі 2 500 грн.
Доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, рішення суду першої інстанції відповідає кормам матеріального і процесуального права, тому воно підлягає залишенню без змін. За таких підстав апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст.307- 315 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Галс" відхилити.
Рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від З і березня 2006 року залишити без зміни. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.