Справа № 22ц-22156/2010 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія – 26 (І) Прасолов В.М.
Доповідач – Михайлів Л. В.
У Х В А Л А
Іменем України
03 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Митрофанової Л.В.
суддів: Михайлів Л.В., Карнаух В.В.
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: позивача - ОСОБА_2 та його представника – ОСОБА_3,
представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Династія Україна» - Чигриної Олени Вікторівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Династія Україна» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 16 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Династія Україна» про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Династія Україна» (надалі – ТОВ «Династія України»), в обґрунтування якого зазначив, що 02.06.2009 року під час виконання трудових обов’язків він отримав травму, у зв’язку з чим висновком МСЕК від 24.11.2009 року йому було встановлено 20% втрати професійної працездатності. За таких обставин позивач просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди на свою користь 14733 грн.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 16 квітня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Династія України» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 10000 грн., а також - на користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору та 15 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «Династія України» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Так, судом не застосовано терміну позовної давності та не з’ясовано, що позивач сам винен у нещасному випадку; до суду не надано доказів встановлення інвалідності; травма позивача є легкою, він не потребує додаткових видів допомоги, тому доводи про наявність моральної шкоди безпідставні.
Позивач ОСОБА_2 заперечує проти доводів апеляційної скарги відповідача.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Династія України» підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював на посаді фахівця з формовки з 23 квітня 2009 року по 09 вересня 2009 року. 02 червня 2009 року з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму – відкритий косий перелом середньої фаланги другого пальця лівої кісті з пошкодженням судин та сухожилків.
Актом форми Н-1 від 05 червня 2009 року встановлено, що винними у нещасному випадку є потерпілий ОСОБА_2 та майстер виробничої дільниці формовки ТОВ «Династія України» ОСОБА_7, який порушив п. 9 своєї Посадової інструкції.
Висновком МСЕК від 24.11.2009 р. ОСОБА_2 було встановлено 20 % втрати професійної працездатності без призначення групи інвалідності.
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв’язку з отриманим ним на виробництві трудовим каліцтвом моральної шкоди відповідачем, з вини, якого її й заподіяно.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
З Акту форми Н-1 від 05.06.2008 року (а.с. 11-14) вбачається, що винними у нещасному випадку є позивач ОСОБА_2 та представник підприємства – майстер дільниці ОСОБА_7 Таким чином, доводи ТОВ «Династія України» про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу з тих підстав, що останній сам винен у нещасному випадку спростовуються матеріалами зазначеного Акту.
Також, спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманими ним трудовим каліцтвом встановлений в судовому засіданні.
Факт спричинення позивачу моральної шкоди підтверджується показаннями свідка ОСОБА_8 та матеріалами справи. Позивач переносить біль, періодично проходить лікування (а.с. 38) та не має можливості у повному обсязі працювати.
Посилання відповідача про відсутність трудового каліцтва у позивача спростовуються матеріалами акту огляду МСЕК від 24.11.2009 року, яким позивачу встановлено 20% втрати професійної працездатності.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я, випливають з порушення особистих немайнових прав, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, не мають строку позовної давності.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Династія Україна» відхилити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 16 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: