Справа № 22ц-21250/2010 Головуючий в суді першої
Категорія № 26 (3) інстанції – Шум Л.І.
Доповідач – Савіна Г.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2010 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Ляховської І.Є.,
при секретарі – Євтодій К.С.,
за участю – представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача «ВАТ «Кривбасзалізрудком» Сокуренка Андрія Юрійовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі – ВАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди та просив стягнути з відповідача 100000 грн. моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності у зв’язку із професійним захворюванням.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17 грудня 2009 року позов задоволено частково, на користь позивача стягнуто 40000 грн.
В апеляційній скарзі ВАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд безпідставно залучив його до участі у справі в якості відповідача, оскільки ОСОБА_5 працювала на шахті «Саксагань», яка на момент звільнення була окремою самостійною одиницею і не мала жодного відношення до ВО «Кривбасруда» (на даний час ВАТ «Кривбасзалізрудком»), судом помилково до спірних правовідносин застосував норми ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України і ст. 1167 ЦК України та залишено поза увагою положення підпункту 4.2 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1рп/2004, яким передбачено, що відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України не застосовується до осіб, які підлягають обов’язковому соціальному страхуванню, а також судом залишено поза увагою, що підставою для відшкодування моральної шкоди є висновок медичних органів, а такого висновку позивач не надав. Крім того, та не застосував строк позовної давності, передбачений ст. 233 КЗпП України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ «Кривбасзалізрудком» не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 тривалий час працював підземним прохідником 5 розряду в тресті ВО «Кривбасруда» та ШБУ ВАТ «Кривбасзалізрудком» у шкідливих та небезпечних умовах праці.
Рішенням ЛЕК від 22 квітня 2008 року Українського науково-дослідного інституту промислової медицини йому було встановлено професійне захворювання: радикулопатія шийна і попереково-крижова на фоні полісегментарної дископатії та антеспондилолістезу L5 (0,5 см.) з вираженими (3 ст.) статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами. Нйродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФ 2 ст.), деформівного артрозу ліктьових (ПФ першого ст.) і колінних (ПФ другого ст.) суглобів, у зв’язку з чим складено акт розслідування професійного захворювання
Згідно п. п. 17, 19 акту розслідування професійного захворювання № 10 від 02 червня 2008 року причиною професійного захворювання є робота впродовж 20 років 1 міс. в умовах важкої праці та несприятливого мікроклімату. Винними у профзахворюванні позивача визнано керівництво тресту «КШБ» ВО «Кривбасруда», ШБУ ВАТ «Кривбасзалізрудком» в період роботи позивача на цих підприємствах які порушили ст. 13 Закону України «Про охорону праці» та ст. 153 КЗпП України.
Висновком МСЕК від 18 червня 2008 року ОСОБА_4 встановлено 45% втрати професійної працездатності та визнано його інвалідом 3 групи. При переогляді 23 червня 2009 року рівень втрати професійної працездатності та група інвалідності не змінились.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обов’язку відповідачів по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. «є» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Враховуючи те, що на час виникнення у ОСОБА_4 права на відшкодування моральної шкоди – 18 червня 2008 року – зазначені положення ст. ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», котрі передбачали відшкодування моральної шкоди не діяли, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на підприємства, з вини яких заподіяно моральну шкоду позивачу.
Тому доводи відповідача про те, що моральна шкода повинна відшкодовуватися Фондом соціального страхування, не можуть бути взяті до уваги.
Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_4 у зв'язку з його професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні та підтверджений наданими позивачем доказами.
Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності, безпідставні, оскільки відповідно до п.3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Інші доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду, викладеними у рішенні.
При визначенні розміру моральної шкоди, на думку колегії суддів, судом було враховано роз’яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стану здоров'я потерпілого, який суттєво погіршується, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретні обставини справи.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И ЛА :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
І.Є.Ляховська