Справа №2 «а»-35/2007р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2007 р. Барський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Хитрука В.М.
при секретарі Чепельській Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Барської райдержадміністрації Вінницької області про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги, -
ВСТАНОВИВ:
В заяві до суду позивач вказав, що він являється інвалідом 1 групи Великої Вітчизняної війни та відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" йому щорічно до 5-го травня повинна надаватися разова грошова допомога в розмірі 10-ти мінімальних пенсій за віком. Однак, призначена грошова допомога за 2004, 2005, 2006 роки виплачувалася не в повному обсязі. Тому, позивач змушений звертатися до суду та просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь суму недоплаченої йому щорічної разової грошової допомоги у розмірі 6839,50 грн.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав повністю, надав суду відповідні пояснення і обгрунтування, посилаючись на діючі законодавчі акти України та наполягає на їх задоволенні.
Представник відповідача по справі - Управління праці та соціального захисту населення Барської райдержадміністрації Вінницької області Кушта В.І. позов не визнав і заперечивши проти нього пояснив, що при обчисленні разової грошової допомоги враховуються вимоги Законів України „Про державний бюджет України" на відповідні роки, якими встановлюються розміри грошової допомоги окремим категоріям осіб.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, вважає, що позов доведений та обгрунтований а тому його слід задовольнити частково. До такого висновку суд дійшов з слідуючого.
Так, ОСОБА_1 являється інвалідом 1 групи Великої Вітчизняної війни, що підтверджується посвідченням серії ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" йому щорічно до 5-го травня повинна надаватися разова грошова допомога в розмірі 10-ти мінімальних пенсій за віком. Але, всупереч вимогам ст. 2 зазначеного Закону та ст. 22 Конституції України, грошова допомога призначена позивачу за 2004 р. та 2005 р. виплачувалася не в повному обсязі. Так, у 2004 році, відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік" йому виплачено 195 грн., у 2005 році, відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік" йому виплачено 400 грн. Мінімальна пенсія за віком, у 2004 році, відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03 р. складала 92,45 грн. Мінімальна пенсія за віком, у 2005 році, відповідно до Законів України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 23.12.04 р. та „Про внесення змін до Закону „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 р., складала 332 грн. Таким чином, відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" суми виплат мали складати: 2004 р - 92,45 грн. х 10 = 924,50 грн.; 2005 р - 332 грн. х 10 = 3320,00 грн. Тому, за два роки недоплата склала: 2004 р.: 924,50 грн. - 195 грн. = 729,50 грн.; 2005 р.: 3320 грн. - 400 грн. = 2920 грн., а загалом 3649,50 грн. Тому, на користь позивача слід стягнути недоплачену частину разової щорічної грошової допомоги за 2004 та 2005 роки, оскільки рішенням Конституційного суду України № 20-РП\2004 від 01.12.2004 р. у справі за конституційними поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень статей 44,47,78,80 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої, третьої, четвертої ст.. 78 Закону України « Державний бюджет України на 2004 рік» (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), положення статті 44 Закону України « Про Державний бюджет України на 2004 рік», якими встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни 1 групи - 195 грн., інвалідам війни 2 групи - 160 грн., інвалідам війни 3 групи - 130 грн., учасникам бойових дій - 120 грн., особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною - 195 грн., членам сімей загиблих та дружинам ( чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами - 65 грн. У вказаному рішенні Конституційного Суду України чітко визначено, що звуження змісту та обсягу існуючих прав шляхом прийняття нових законів або внесення до чинних законів за статтею 22 Конституції не допускається. Оскільки Закон «Про бюджет України» приймається щорічно, а рішення про зменшення виплат у 2005 році приймалися після рішення Конституційного Суду за 2004 р., суд вважає, що і на майбутнє слід керуватися положеннями, на які посилався Конституційний Суд в 2004 р. виплат.
Відповідно до ст.. 13 Європейської Конвенції з прав людини - кожен , чиї права і свободи, викладені у цій Конвенції, порушуються, мас право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, незалежно від того, що порушення було вчинено особами, які діяли як офіційні особи. Станом на 12.10.1998 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію з прав людини та протокол № 1. Відповідно до ст.. 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі № 1. Це значить, що держави, які ратифікували Конвенцію, беруть на себе зобов'язання забезпечити, щоб їхнє внутрішнє законодавство було приведено у відповідність до положень Конвенції та виправити будь-які порушення тих основних прав і свобод, які вона захищає.
Посилання представників відповідача на те, що Закону України «Про Державний бюджет України» є пріоритетним відносно чинних законів не грунтується на ч. 2 ст. 152 Конституції України. Суд не приймає до уваги і те, що управління праці та соціального захисту населення є неналежним відповідачем по справі, оскільки відповідно до ст.. 19 КАС України адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцем знаходження відповідача, і органи соціального захисту на місцях, як юридичні особи, несуть відповідальність за повноту соціальних пільг, передбачених діючим законодавством, втому числі Законом України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"
Крім того, відповідно до ст.. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» до числа основних державних соціальних гарантій включаються мінімальний розмір заробітної плати , мінімальний розмір пенсії за віком, тощо. Відповідно до ст.. 20 цього закону державні соціальні гарантії є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів. А отже при розрахунку одноразової грошової допомоги позивачу має бути використана основна державна соціальна гарантія - мінімальний розмір пенсії за віком.
Вимоги позивача про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги за 2006 рік задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст.. 77 Закону України» Про державний бюджет України на 2006 рік» дія ч. 5 ст. 12, ст.. 13-15 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зупинено в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Суд, керуючись Європейською Конвенцією з прав людини, Конституцією України, Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України „ Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та ст.ст. 9, 11,71,159, ч.4 ст. 128, ст.. ст.. 160-163,256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Барської райдержадміністрації Вінницької області на користь ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу як інваліду 1 групи Великої Вітчизняної війни за 2004 та 2005 роки в розмірі 3649,50 грн.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Барської райдержадміністрації Вінницької області на користь держави мито в розмірі 7,50 гривень.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня її проголошення через суд першої інстанції.