Справа №2-1161\09.
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2009 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді: Плахотнюк К.Г.
При секретарі Бондарук А.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ВСТАНОВИВ:
01.12.2008 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 17.11.2005 року приблизно о 23 год. 00 хв. по вул. Мельникова, 2\10 у м. Києві сталося зіткнення, належного їй на праві власності автомобіля ВАЗ-2107, д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Нісан-Прем»єра» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2. За наслідками зіткнення зазначених автомобілів, автомобіль ВАЗ-2107, д.н.з. НОМЕР_1 перевернувся на дах і загорівся, після чого ремонту не підлягає. За даними висновку спеціаліста авто товарознавця розмір шкоди, завданої власнику автомобіля ВАЗ-2107, д.н.з. НОМЕР_1 становить 16 766,00 грн.
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 21.06.2007 року зазначена вище дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2, його також визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та звільнено від покарання на підставі п. б ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року.
Відшкодувати завдану матеріальну шкоду в добровільному порядку відповідач не бажає. Позивач також вказала, що протиправними діями ОСОБА_2 їй завдано не тільки матеріальної, а також моральної шкоди. Просила стягнути з ОСОБА_2 на відшкодування завданої їй матеріальної шкоди 16 766,00 грн., на відшкодування моральної шкоди 25 000,00 грн., а також понесені нею судові витрати у зв’язку зі зверненням до суду.
У судовому засіданні позивач підтримала заявлений нею позов у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з’явився повторно, про дату, час та місце судового розгляду справи повторно повідомлений належним чином. Відповідач ОСОБА_2 не повідомив суд про причини його неявки в судове засідання, з будь-якими клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не звертався.
Зважаючи на викладене, врахувавши думку позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача на підставі даних матеріалів справи.
Заслухавши позивача, допитавши свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріали кримінальної справи №1-764\07 Шевченківського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_2, матеріали цивільної справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.11.2005 року приблизно о 23 год. 00 хв. по вул. Мельникова, 2\10 у м. Києві сталося зіткнення, належного на праві власності ОСОБА_1 автомобіля ВАЗ-2107, д.н.з. НОМЕР_1, яким перебував під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Нісан-Прем»єра» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2.
У результаті зіткнення зазначених автомобілів, автомобіль ВАЗ-2107, д.н.з. НОМЕР_1, що належав на праві власності ОСОБА_1 перевернувся на дах і загорівся. За даними, що містяться у висновку після чого ремонту не підлягає. За даними висновку спеціаліста авто-товарознавця автомобіль ВАЗ-2107, д.н.з. НОМЕР_1, відновлювальному ремонту не підлягає, розмір шкоди, завданої власнику цього ж автомобіля становить 16 766,00 грн.
Відповідно до змісту постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 21.06.2007 року зазначена вище дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2, його також визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та звільнено від покарання на підставі п. б ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1187 цього ж кодексу, а саме ч. 5 передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Оскільки, в судовому засіданні достовірно встановлено, що завдана ОСОБА_1 майнова шкода, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, саме неправомірними діями водія ОСОБА_2, тому саме він має відшкодувати завдану ОСОБА_1 шкоду з його вини.
Завдана з вини відповідача матеріальна шкода, що складається з вартості пошкодженого майна підлягає відшкодуванню у повному обсязі.
Що ж стосується позовних вимог ОСОБА_1 у частині відшкодування моральної шкоди, то вони також підлягають відшкодуванню за рахунок ОСОБА_4 за правилами ст. 1167 ЦК України, частково.
Відповідно до роз’яснень, що містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.
Так, на обґрунтування заявлених позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди позивач посилається на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок грубого порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_2. Завдані належному ОСОБА_1 на праві власності автомобілю пошкодження є значними, внаслідок яких автомобіль не підлягає відновлювальному ремонту. Досить тривалий період часу, а саме з 17.11.2005 року позивач позбавлена можливості використовувати за призначенням належне їй на праві власності майно.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 підтвердив суду, що з моменту дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 позбавлена можливості користуватися належним їй на праві власності автомобілем. Позивач за станом здоров’я є інвалідом 2 групи, а тому автомобіль до пошкодження використовувала повсякденно для побутових проблем, відвідування лікарів. Після пошкодження автомобіля ОСОБА_1 часто зверталася до нього про допомогу з приводу перевезень автомобілем, був свідком, як ОСОБА_1 часто користувалася послугами таксі.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що наслідки дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 17.11.2005 року 2005 року негативно вплинули на стан здоров’я позивача, призвели до зміни способу її життя на тривалий період часу.
Суд також приймає до уваги твердження позивача у справі, що відповідач не з’являється до суду з метою затягування розгляду справи та не відшкодування завданої їй шкоди.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку що внаслідок протиправних дій з боку ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 було завдано значної моральної шкоди, розмір матеріальної шкоди, що підлягає стягнення з відповідача не є еквівалентним вартості аналогічного автомобіля, що у випадку і відшкодування відповідачем завданої їй матеріальної шкоди, позбавить останню можливості придбати майно рівноцінне тому, що було втрачено.
Врахувавши всі обставини справи, матеріальний стан позивача, що є непрацездатною за станом здоров’я, тривалість періоду змін способу її життя внаслідок пошкодження, належного їй на праві власності майна, ставлення відповідача у справі до наслідків, які були завдані позивачу внаслідок його протиправних дій, суд приходить до висновку, що завдана ОСОБА_1 з вини ОСОБА_2 моральна шкода може бути компенсована грошовою компенсацією в сумі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
Судові витрати по сплаті судового збору, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи віднести на рахунок відповідача за правилами ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1166,1187,1167 ЦК України, ст. ст. 10,11,60,61,88,208,213,218,224 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження смт Чегдомин, Хабаровського краю, РФ) на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 16 766,00 грн., на відшкодування моральної шкоди - 10 000,00 грн., а всього 26 766 (двадцять шість тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження смт Чегдомин, Хабаровського краю, РФ) на користь держави судовий збір у розмірі 167,60 грн. та 08,50 грн., а всього 176 (сто сімдесят шість) грн. 10 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження смт Чегдомин, Хабаровського краю, РФ) на користь держави витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 (тридцять) грн. 00 коп.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду м. Києва.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, наведеному вище. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження.