Справа № 2-2040|09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2009 року Київський районний суд міста Донецька Донецької області у складі:
Головуючого - судді Епель О.В.
при секретарі - Батуркіной С.І.,
за участю позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 30 серпня 2006 року близько о 12 год. 30 хвил. у м. Донецьку по вул. Артема сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Шевроле» дн НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, який є власником цього транспортного засобу та «Део» дн НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, який також є власником транспортного засобу. Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_2 Внаслідок ушкодження транспортного засобу «Шевроле» дн НОМЕР_1 позивачу було заподіяно матеріальної шкоди в розмірі 6551,24 грн. та моральної шкоди у розмірі 3000 грн. Оскільки відповідач таку шкоду у добровільному порядку не відшкодовує, то позивач просив стягнути з нього такі суми в судовому порядку.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги матеріального характеру та, з врахуванням наявного у матеріалах справи висновку спеціаліста про розмір матеріальної шкоди, просив суд стягнути з відповідача на свою користь 48 60,24 грн. у якості відшкодування шкоди майнового характеру. В частині відшкодування моральної шкоди позов підтримав повністю, надав суду пояснення, які аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Додав, що даний факт дорожньо-транспортної пригоди був зафіксований робітниками ДАІ, протокол про адміністративне правопорушення складений у відношенні нього, однак постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 25.10.2006 р. провадження у адміністративній справі було закрито за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В наслідок даного ДТП діями відповідача, який порушив правила дорожнього руху, йому було заподіяно матеріальну шкоду ушкодженням автомобілю, який є його власністю у розмірі 4 8 60,24 грн., а також моральну шкоду в розмірі 3000 грн. Обґрунтовуючи розмір матеріальної шкоди він вказав, що у зв’язку зі зіткненням ним перенесений шок, емоційне та психічне напруження, був змушений захищати свої права в суді. Під час знаходження автомобіля у ремонті були порушені його життєві зв’язки, він не міг використовувати автомобіль у власних цілях. Просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав і, не оспорюючи всі фактичні обставини ДТП, на які посилався позивач, не вважав себе винним у порушенні правил дорожнього руху, що призвело до виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди. Вказав, що він є власником автомобіля «ДЕО» дн НОМЕР_2, яким він керував під час ДТП, постанову про закриття адміністративної справи у відношенні ОСОБА_1 у зв’язку з відсутністю складу правопорушення він не оскаржував, однак, вважав, що його діями не було заподіяно позивачу ніякої шкоди, тому просив у позові відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінив надані суду докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підлягають частковому задоволенню за наступними підставами.
Характер правовідносин, що виникли між сторонами регулюється ст. ст. 8,55,41 Конституції України, загальними нормами цивільного законодавства України та нормами щодо відшкодування шкоди, а також ст. 48 Закону України « Про власність».
Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, яка заподіяна неправомірними діями майну фізичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла.
Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності чи інше) володіє транспортним засобом, використання якого утворює підвищену небезпеку.
За заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки його володілець відповідає незалежно від наявності вини. Володільцем визнається той власник, чи інший титульний володілець, який одночасно фактично його використовує, зберігає, чи утримує.
Як роз’яснив Пленум Верховного суду України в п. 2 « Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.92 р. № 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок.
В ухвалі судової палати у цивільних справах ВСУ від 19.04.2006 р. зазначено, що шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки завжди є неправомірною і за її наявності передбачається безвинна відповідальність володільця такого джерела.
Відповідно до положень Конституції України, зокрема статей 32,46,62 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав, свобод та законних інтересів.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою осіб, зазначених у п. 5 Цього кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.
Під час розгляду даної цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов’язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заявления клопотань. Однак, сторони, розпорядившись своїми правами на власний розсуд, відмовились від надання суду інших доказів у підтвердження своїх вимог та заперечень і вважали, що наявні всі документи для вирішення справи по суті, тому суд розглядає справу на підставі тих доказів що містяться у справі.
Як встановлено судом і таке вбачається з матеріалів справи, 30 серпня 2006 року близько о 12 год. 30 хвилин у м. Донецьку по вул. Артема коло кінотеатру ім.Т.Г. Шевченка відбулося зіткнення автомобілів «Шевроле» дн НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, який є власником цього транспортного засобу та «Део» дн НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, який також є власником цього транспортного засобу. У відношенні позивача було складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності. Постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 25.10.2006 року провадження у адміністративній справі було закрито у зв’язку з вісутністю складу правопорушення у діях ОСОБА_1, яка ОСОБА_2 оскаржена не була. В наслідок дорожньо-транспотної пригоди і ушкодження транспортного засобу «Шевроле» дн НОМЕР_1 позивачу, як власнику вказаного транспортного засобу було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 4860,24 грн.
Ці обставини визнані сторонами, а тому у порядку ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають і приймаються судом до уваги.
Крім того, обставини дорожньо-транспортної пригоди, а також факт відсутності складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у діях ОСОБА_1 встановлені судовим рішенням (постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 25.10.2006 року \а.с. 52\), тому такі обставини також у порядку ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають і приймаються судом до уваги.
Також, обставини дорожньо-транспортної пригоди підтверджені копіями матеріалів адміністративної справи № 3-5968\06 р.\а.с. 43-54\.
Відповідно до висновків спеціаліста у діях водія автомобіля «ДЕО» дн НОМЕР_2 ОСОБА_2 вбачається невідповідність до вимог п. п. 10.1,10.3,11.10 Правил дорожнього руху України, що знаходиться в причинному зв’язку з виникненням даної ДТП \а.с. 25-26\. Крім того, вина відповідача у вчиненні у порушенні правил дорожнього руху підтверджується його первинними особистими поясненнями, даними на ім’я Начальника ВДАІ м. Донецька, в яких він вказував, що, керуючи транспортним засобом «ДЕО» дн НОМЕР_2, не побачив автомобіля «Шевроле» під керуванням позивача \а.с. 47\.
За таких обставин, враховуючи вказані вище висновок спеціаліста авто-техніка, постанову суду про відсутність складу правопорушення у діях ОСОБА_1, суд вважає, що дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок того, що водій ОСОБА_2, діючи на порушення п. п. 10.1,10.3,11.10 Правил дорожнього руху України скоїв зіткнення з автомобілем «Шевроле» дн НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1, тому наявний причинний зв’язок між протиправними діями відповідача та шкодою, яка заподіяна позивачеві.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що відповідач, керуючи транспортним засобом, використання якого безумовно утворює підвищену небезпеку - ОСОБА_2 одночасно є власником транспортного засобу «Део» днНОМЕР_2 і його неправомірними діями було заподіяно шкоду.
Розмір матеріальної шкоди, який уточнений позивачем в судовому засіданні в сумі 4860,24 грн. відповідачем не оспорювався. До того ж, він підтверджений заключениям спеціаліста Експертно-оціночної компанії № 74\9 \а.с. 6-10\.
Ушкоджений транспортний засіб «Шевроле» дн НОМЕР_3, згідно наданим правовстановлюючим документам, належить позивачу ОСОБА_1 на праві власності \а.с. 22\, а шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності) володіє цим транспортним засобом, яким є відповідач ОСОБА_2, що на праві власності керував автомобілем «Део» дн НОМЕР_2 \ас.28-29\.
Таким чином, суд вважає встановленими всі підстави, які передбачені законом для застосування правил відшкодування шкоди, яка заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, а саме: а) наявність самої шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) наявність причинного зв’язку між протиправними діями та шкодою, а крім того встановлені підстави цивільної відповідальності відповідача і пітверджений розмір матеріальної шкоди.
Враховуючи викладене, пояснення сторін, проаналізовані докази у їх сукупності, суд визнає за встановлене, що матеріальна шкода у сумі 4860,24 грн. була заподіяна позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_2, між діями якого і шкодою є безпосередній причинний зв’язок, тому вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 4860,24 грн. підлягають задоволенню.
Разом з тим, вирішуючи цей спір в частині вимог немайнового характеру, суд вважає, що такі вимоги підлягають частковому задоволенню.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керується нормами ст. 23 ЦПК України, положеннями п. 9 Пленуму України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди та визначає цей розмір залежно від характеру та обсягу душевних страждань яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та враховує інші обставини даної справи, виходячи при цьому, із засад розумності, виваженості та справедливості.
Так, суд вважає доведеним, що позивачу діями відповідача було заподіяно душевних страждань, які викликані тим, що сам факт дорожньо-транспортної пригоди з пошкодженням автомобіля ОСОБА_1 уже спричинив йому підвищене психологічне навантаження, емоційне та психічне напруження, тому наявні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди. Разом з тим, враховуючи конкретні обставини даної справи, зокрема те, що матеріалами справи не доведено факту вимушених змін у зв’язках чи життєвих стосунках власника транспортного засобу та інших негативних явищ з приводу ушкодження його автомобіля, на які посилався сам ОСОБА_1 у позовній заяві, а також у судовому засіданні, приймаючи до уваги характер та обсяг душевних страждань яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, суд не може погодитись з визначеним позивачем розміром відшкодування йому моральної шкоди, а тому, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості задовольняє вимоги про відшкодування моральної шкоди частково в сумі 1000 грн. 00 коп.
Відповідно до положень ч. 1,4 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частково задовольнивши заявлені вимоги, суд у відповідності до положень ст. ст. 79,88 ЦПК України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» присуджує судові витрати позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 81 грн. 50 коп. понесених і підтверджених позивачем документально судових витрат, які складаються з судового збору в сумі 51,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
На підставі викладеного, Пленуму Верховного суду України в п. 2 « Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.92 р. № 6, ст. ст. 23,1166,1167,1187 ЦК України, ст. ст. 11,57,60,88,84,131,209,214,215, ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4860 (чотири тисячі вісімсот шістдесят) грн. 24 коп. у якості відшкодування матеріальної шкоди та 1000 (одну тисячу)
грн. у якості відшкодування моральної шкоди, судові витрати в сумі 81 (вісімдесяти однієї) грн. 50 коп., які складаються з судового збору в сумі 51 (п’ятидесяти однієї) грн. 50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 (тридцяти) грн., а всього стягнути з відповідача на користь позивача 5941 (п’ять тисяч дев’ятсот сорок одну) грн. 74 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Київського районного суду м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд міста Донецька протягом двадцяти днів, після подання заяви про апеляційне оскарження.