Справа № 1-118/10  

В И Р О К  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

      31 серпня 2010 року             м. Камінь-Каширський  

  Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі: головуючого – судді           Гордійчука В.М.,  

  за участю  секретаря                       Мельник Л.Я.,  

прокурора                           Багнюк О.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Камені-Каширському справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українку, громадянку України, уродженку с. Фаринки Камінь-Каширського району Волинської області, жительку АДРЕСА_1, освіта повна загальна середня, заміжню, раніше в порядку ст. 89 КК України не судиму, перебуває у декретній відпустці, на утриманні має двоє дітей, в злочині, передбаченому ст. 185 ч. 1 КК України,  

  в с т а н о в и в :  

  22 травня 2010 року близько 19 години підсудна ОСОБА_1 знаходячись зі своєю малолітньою дитиною на лікуванні в інфекційному відділенні Камінь-Каширської центральної районної лікарні, що в м. Камені-Каширському по вул. Шевченка, 43, Волинської області, зайшовши до палати в якій із своєю дитиною проходила курс лікування потерпіла ОСОБА_2, скориставшись тим, що остання спала, з її гаманця таємно викрала гроші в сумі 400 гривень, спричинивши цим матеріальної шкоди.  

  Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 винність свою визнала та показала, що 22 травня 2010 року біля 19 год. увійшла до палати Камінь-Каширської центральної районної лікарні, де була на лікуванні потерпіла ОСОБА_2 зі своїм сином, з метою забрати належні їй дитячі іграшки. Побачивши, що остання спить, таємно викрала з її гаманця 400 гривень. На даний час гроші потерпілій повернула.  

  Потерпіла ОСОБА_2 на розгляд справи не з’явилася, повідомивши, що бажає аби справу розглянули без її участі, претензій майнового характеру до підсудної не має.  

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненому злочині доведена зібраними по справі доказами.  

Зокрема, з показань свідка ОСОБА_3 – сестри потерпілої, даних нею на досудовому слідстві, вбачається, що у палаті з ОСОБА_2 окрім неї та сина ніхто не перебував. 23 травня 2010 року по телефону дізналася, що в потерпілої 22 травня цього року викрали 400 гривень. 24 травня 2010 року підсудна визнала свою причетність до крадіжки, однак гроші повернула пізніше.  

З довідки Камінь-Каширської центральної районної лікарні № 447 від 23 червня 2010 року (а.с. 11) вбачається, що підсудна ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 перебували на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні Камінь-Каширської ЦРЛ відповідно підсудна з 18 по 24 травня 2010 року та повторно – з 25 травня по 01 червня цього року, потерпіла з 21 травня по 01 червня 2010 року.  

Аналізуючи досліджені докази в їх сукупності суд вважає, що дії підсудної вірно кваліфіковані за ст. 185 ч. 1 КК України, як таємне викрадення чужого майна.  

  Призначаючи міру покарання підсудній суд враховує суспільну небезпечність посягання на приватну власність.  

Пом’якшуючу обставину суд враховує добровільне відшкодування завданих збитків. Підсудна посередньо характеризується, вагітна, на утриманні має двоє дітей, а тому суд вважає, що її виправлення можливе без ізоляції від суспільства і є підстави для призначення покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, встановленому в санкції ч. 1 ст. 185 КК України, оскільки суд громадських робіт, виправних робіт чи арешту не може застосувати відповідно до ст. ст. 56 ч. 3, 57 ч. 2, 60 ч. 3 КК України.  

  Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд  

  з а с у д и в :  

  ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України та призначити покарання у виді штрафу в сумі 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.  

Після набрання вироком законної сили обраний запобіжний захід у виді підписки про невиїзд скасувати.  

  Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з дня проголошення шляхом подачі апеляцій до Камінь-Каширського районного  суду.  

  Головуючий - підпис  

Оригіналу відповідає  

  Суддя Камінь-Каширського  

районного суду                                                                   В.М. Гордійчук