Справа № 2а-1205/07
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«30» серпня 2007 року м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Спірідонова М.О., (
за участю секретаря Пихтіної А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „НВП ТЕКО ЛТД" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання нечинним та часткове скасування податкового повідомлення рішення № 0000071610/0 від 03.07.2007 року.
встановив:
Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю „НВП ТЕКО ЛТД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000071610/0 від 03.07.2007 року в частині: порушення п.п. 6.2.2, п.6.2. ст.. 6 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) стосовно виключення з п. 2.1. декларації з податку на додану вартість за травень 2007 року суми у розмірі 111689,00 грн. та оподаткування її за ставкою 0%; порушення п.п. 7.7.1. та п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) стосовно суми бюджетного відшкодування у розмірі 86915,00 грн.
Позивач не згодний с таким повідомлення-рішення №0000071610/0 від 03.07.2007 р. в обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що їм не були порушені вимоги п.п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), так як він надав відповідачу, як того вимагає закон, належним чином оформлену у відповідності до Положення про вантажну митну декларацію, затверджену Постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.97 р. та згідно Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженій наказом Державної Митної Служби України за № 307 від 09.07.97 р. митну декларацію за номером 800000003/7/312685 від 7.05.2007 р. загальною фактурною вартістю 111689,28 грн. Стосовно посилання відповідача у акті перевірки на неправомірне застосування позивачем нульової ставки по вказаній експортній операції, так як вантажна митна декларація не містять відмітки про фактичний вивіз вантажу за межі митної території України, що суперечить п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 243 від 01.03.2002 р. «Про впорядкування механізсу погашення бюджетної заборгованності по податку на додану вартість з операцій по експорту продукції» та Наказу ДПАУ від 21.03.2002 р. № 163/121 „Про затвердження Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 26.03.2002 р. за номером № 295/6583 (із змінами та доповненнями) позивач зазначив, що у відповідності з вище вказаною постановою КМУ, висновок відповідача не грунтується на нормах чинного законодавства, так як зазначений Порядок не регулює питання визначення ставки оподаткування ПДВ або визначення податкових зобов'язань по ПДВ, а регулює питання погашення бюджетної заборгованості по ПДВ з експорту продукції. Крім цього вказував на те, що Законом України "Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 № 2505-ІУ статтю 8 Закону, якою було врегульовано особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України та порядок екбпортного відшкодування податку на додану вартість, виключено, а відтак, ліквідовано інститут експортного відшкодування. Тому на його думку вищевказана постанова КМУ на сьогодні втратила свою актуальність. До того ж вказував на то, що згідно відповіді Харківської митниці вантаж, по вантажній митній декларації (ВМД) 800000003/7/312685 від 7.05.2007 р. був вивезений за межі митної території України в повному обсязі 08.05.2007 р.
Стосовно порушення п.п. 7.7.1. та п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) позивач вказував на те, що 16.06.2006 р. купив нежитлову будівлю літ. „К-1" з цегли, загальною площею - 852,5 кв. м., що знаходиться в місті Харкові, вулиця Залютинська, буд. № 10 загальною вартістю 462590 грн. 36 коп. без урахування ПДВ (ПДВ складе суму у розмірі 92518,07 грн.). Також оплатив вартість нежитлової будівля, що підтверджують платіжні дорученнями № 39 від 14.07.2006 р. на суму 502000,00 грн. з урахуванням ПДВ 83666,67 грн., № 40 від 19.07.2006 р. на суму 50000,00 грн. з урахуванням ПДВ 8333,33 грн. та № 47 від 15.03.2007 р. на суму 3108,43 грн. з урахуванням ПДВ 518,07 грн. Згідно п.п. 7.7.1., п.п. 7.7.2., підпункту а) підпункту 7.7.11. п п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями1) та керуючись листом Державної податкової Адміністрації України № 13706/7/16-1517-26 від 19.07.06 р. задекларував у декларації за травня 2007 р. суму бюджетного відшкодування у розмірі 91868,00 грн. У позові позивач вказує на те, що частково згоден з повідомлення-рішення №0000071610/0 від 03.07.2007 р. та просе визнати не чинним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача стосовно суми бюджетного відшкодування у розмірі 86915,00 грн., яка є різницею між сумою негативного значенням ПДВ, яка виникла у липні 2006 р. та сумами позитивного значення ПДВ (за вересень 2006 р. у сумі 132 грн. та за березень 2007 р. у сумі 80 грн.), які виникли впродовж періоду коли позивач не мав право на відшкодування згідно підпункту а) підпункту 7.7.11. п п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями). Посилався на лист Державної Податкової Адміністрації України № 13706/7/16-1517-26 від 19.07.06 р., у якому надані розяснення відносно відшкодування ПДВ платникам та зазначав, що виконав ці роз'яснення.
В судовому засіданні представник позивача відмовився від своєї позовної вимоги в частині виключення з деклорації з податку на додану вартість за травень 2007 року п. 2.1 суми у розмірі 111689,00 грн. та оподаткування її за ставкою 0 %. В іншій частині просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явився та проти позову заперечував посилаючись на те, що податкове повідомлення рішення №0000071610/0 від 03.07.2007 р. видано на підставі акту перевірки від 26.06.2007 року № 1447/16-104/34016558 в якому викладені порушення позивача з посиланням на відповідні норми права, підстав для скасування цього акту у ДПІ у Ленінському районі м.Харкова не має.
Просили суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
Суд вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги позивача в частковому скасуванні повідомлення - рішення №0000071610/0 від 03.07.2007 р. підлягають задоволенню на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлено, що працівниками відповідача проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка позивача, а саме податкової декларації з ПДВ за травень 2007 р. із заявленим до відшкодування з бюджету ПДВ у сумі 91868,0 грн., про що складений акт перевірки № 1447/16104/34016558 від 26.06.2007 р.
В ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено п.п. 6.2.2, п.6.2. ст. 6 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) та Наказ ДПАУ від 21.03.2002 р. № 163/121 „Про затвердження Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 26.03.2002 р. за номером № 295/6583 (із змінами та доповненнями) стосовно включення до п. 2.1. декларації з податку на додану вартість за травень 2007 року суми у розмірі 111689,00 грн. та оподаткування її за ставкою 0% та порушено п.п. 7.7.1. та п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) стосовно суми бюджетного відшкодування у розмірі 91868,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000071610/0 від 03.07.2007 р. про порушення позивачем п.п. 6.2.2, п.6.2. ст. 6 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями); порушення п.п. 7.7.1. та п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) стосовно суми бюджетного відшкодування у розмірі 91868,00 грн.
Стосовно висновків в акті перевірки щодо порушень позивачем п.п. 6.2.2, п.6.2. ст. 6 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) то суд не може погодить з цим висновком.
Так між Товариством з обмеженою відповідальністю „Досвіт1" (Росія, м. Бєлгород) та Товариством з обмеженою відповідальністю „НВП ТЕКО ЛТД" (Україна, м. Харків) 7.03.2007 р. був укладений зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу на підставі якого „Позивач" продав російському підприємству ТОВ „Досвіт" товар, що підтверджують наступні документи:
· рахунок № 1/екз. від 7.03.2007 р. разом з специфікацією;
· сертифікат відповідності товару згідно рахунку № 1/екз від 7.03.2007 р.;
· міжнародна товарно-транспортна накладна (СМЯ) з відміткою митного органу;
· митна декларація за номером 800000003/7/312685 від 7.05.2007 р.
У відповідно до п. 6.2. та п.п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) податок по нульовій ставці застосовується по операціям з продажу товарів, які були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України у випадку, якщо їх вивіз (експортування) підтверджено належним чином оформленою вантажною митною декларацією.
Відповідно до п. 8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9.06.1997 р. № 574, вантажна митна декларація вважається оформленою за наявності на всіх її листах особистої номерної печатки службової особи митниці, котра здійснювала митне оформлення товарів і транспортних засобів. Оформлена вантажна митна декларація є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів і/або транспортних заходів у заявленому режимі і права та обов'язки вказаних у вантажній митній декларації осіб відносно здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.
Наданий позивачем відповідачу п'ятий лист митної декларації за номером 800000003/7/312685 від 7.05.2007 р. загальною фактурною вартістю 111689,28 грн. належним чином оформлений у відповідності до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.97 р. та згідно Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженій наказом
Державної Митної Служби України за № 307 від 09.07.97 р., на кожному аркуші якої є особиста номерна печатка інспектора, що здійснив митне оформлення товару, вказаний напрямок переміщення предметів (експорт) та інше.
Посилання відповідача у акті перевірки на неправомірне застосування позивачем нульової ставки по вказаній експортній операції, оскільки вантажна митна декларація не містять відмітки про фактичний вивіз вантажу за межі митної території України, що суперечить п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 243 від 01.03.2002 р. «Про впорядкування механізсу погашення бюджетної заборгованності по податку на додану вартість з операцій по експорту продукції» та Наказу ДПАУ від 21.03.2002 р. № 163/121 „Про затвердження Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 26.03.2002 р. за номером № 295/6583 (із змінами та доповненнями) у відповідності з вище вказаною постановою КМУ, не грунтується на нормах чинного законодавства, так як зазначений Порядок не регулює питання визначення ставки оподаткування ПДВ або визначення податкових зобов'язань по ПДВ, а регулює питання погашення бюджетної заборгованості по ПДВ з експорту продукції. Крім цього, як вірно вказав позивач Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 № 2505-ІУ статтю 8 Закону, якою було врегульовано особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України та порядок експортного відшкодування податку на додану вартість, виключено, а відтак, ліквідовано інститут експортного відшкодування. Власне кажучи вищевказана постанова КМУ була винесена для регулювання інституту експортного відшкодування, тому на сьогодні втратила свою актуальність.
До того ж у матеріалах справи є відповідь Харківської митниці у якої вказано, що вантаж, по вантажній митній декларації (ВМД) 800000003/7/312685 від 7.05.2007 р. був вивезений за межі митної території України в повному обсязі 08.05.2007 р.
Крім цього у абзаці 6 на сторінки 9 акту перевірки відповідач вказує на те, що перевірівши дані вантажної митної декларації за номером 800000003/7/312685 від 7.05.2007 р. з допомогою програмного забезпечення позивачем дійсно здійснено експорту операцію у травні 2007 р. загальною фактурною вартістю 111689,28 грн. Та також вказує на те, що експортування було здійснено (вивезено за межі митної території України) автомобільним транспортом ФОП ОСОБА_1 м. Південне Харківського району код НОМЕР_1, водій ОСОБА_2 на автомашині НОМЕР_2. Тобто відповідач не заперечує у акті перевірки № 1447/16104/34016558 від 26.06.2007 р. проти того, що позивачем у травні 2007 р. була зроблена експортна операція загальною фактурною вартістю 111689,28 грн.
Відносно визнання не чинним та скасування податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова №0000071610/0 від 03.07.2007 р. в частині суми бюджетного відшкодування у розмірі 91868,00 грн. потрібно зазначити наступне.
Позивач в судовому засіданні заявив, що він частково згоден з рішенням ДПІ у Ленінському районі м.Харкова та просив відшкодувати суму у розмірі 86915, 00 грн.
Позивач згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 29149616 був зареєстрований платником ПДВ 7.04.2006 р. 16.06.2006 р. купив нежитлову будівлю літ. „К-1" з цегли, загальною площею - 852,5 кв. м., що знаходиться в місті Харкові, вулиця Залютинська, буд. № 10 загальною вартістю 462590 грн. 36 коп. без урахування ПДВ (ПДВ складе суму у розмірі 92518,07 грн.). Цей факт засвідчують наступні документі надані до суду:
· договір купівлі-продажу від 16.06.2006 р.;
· акт прийому-передачі від 16.06.2006 р.;
· податкова накладна від 16.06.2006 р. на суму ПДВ 92518,07 грн.;
· видаткова накладна № У-00000002 від 16.06.2006 р.
На далі оплатив вартість нежитлової будівлі, що підтверджують платіжні доручення надані до суду: № 39 від 14.07.2006 р. на суму 502000,00 грн. з урахуванням ПДВ 83666,67 грн., № 40 від 19.07.2006 р. на суму 50000,00 грн. з урахуванням ПДВ 8333,33 грн. та № 47 від 15.03.2007 р. на суму 3108,43 грн. з урахуванням ПДВ 518,07 грн.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом визначено пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями).
Сутність механізму відшкодування податку на додану вартість полягає у тому, що за підсумками періоду (першого), в якому виникло від'ємне значення, платник податку бюджетного відшкодування не одержує. Сума такого від'ємного значення у даному періоді враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а за його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного (другого) податкового періоду (підпункт 7.7.1 пункту. 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями)).
Платник податку набуває право на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України в|'д 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду від'ємне значення податку на додану вартість залишається. Однак відшкодуванню підлягає лише та частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому (першому) податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Інша частина від'ємного значення, що не потрапила під бюджетне відшкодування, включається до податкового кредиту наступного (третього) податкового періоду.
Але з урахуванням аналізу діючого податкового законодавства суд приходить до висновку, що платники ПДВ, які були зареєстровани як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування мають на це право тільки за результатами звітного періоду, який настане після закінчення дванадцяти повних календарних місяців, наступних за місяцем, у якому здійснено його реєстрацію платником податку на додану вартість. Такий аналіз грунтується на нормах Закону України № 1251- XII від 25.06.1991 р. „Про систему оподаткування" (зі змінами та доповненнями), а саме на вказаних у Законі принципах на підставі яких грунтуються закони про оподаткування. До яких зокрема відносяться:
- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
- економічна обгрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;
- рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат.
Тобто усі закони про оподаткуванні не повинні протирічить вище вказаним принципам. Тому якщо згідно підпункту а) підпункту. 7.7.11 пункта 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) платники ПДВ, які були зареєстровани як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування зовсім не мають права на отримання бюджетного відшкодування, то це буде протирічіть основним принципам оподаткування, а саме принципу, рівністі та недопущення будь-яких проявів податкової дискримінаціїї, принципу економічної обгрунтованності.
Вище вказаної позиції притримується Державна Податкова Адміністрація України у своєму роз'ясненні наданому у листі № 13706/7/16-1517-26 від 19.07.06 р., яким скористався позивач при бюджетному відшкодуванні ПДВ. До того ж згідно п.п. 4.4.2. п.п. 4.4. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181- 111 від 21.12.2000 р. (зі змінами та доповненнями) ДПА України має право надавати роз'яснення окремих положень податкового законодавства, виходячи із положень підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України "Про систему оподаткування", та економічного змісту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається.
Тому з урахуваннм вище зазначенного суд приходить до висновку, що позивач має право на бюджетне відшкодування яке виникло у розмірі 86915,00 грн. за підсумками травня 2007 р., яка є різницею між сумою негативного значенням ПДВ, яка виникла у липні 2006 р. та сумами позитивного значення ПДВ (за вересень 2006 р. у сумі 132 грн. та за березень 2007 р. у сумі 80 грн.), які виникли впродовж періоду коли позивач не мав право на відшкодування згідно підпункту а) підпункту 7.7.11. п п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), тобто по за результатами звітного періоду, який настав після закінчення дванадцяти повних календарних місяців, наступних за місяцем, у якому здійснено його реєстрацію платником податку на додану вартість.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 17, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „НВП ТЕКО ЛТД" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання нечинним та часткове скасування податкового повідомлення рішення № 0000071610/0 від 03.07.2007 року -задовольнити.
Визнати не чинним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000071610/0 від 03.07.2007 року в частині:
· порушення позивачем п.п. 6.2.2, п.6.2. ст.. 6 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями);
· порушення позивачем п.п. 7.7.1. та п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) стосовно суми бюджетного відшкодування у розмірі 86915,00 грн.
Стягнути з державного бюджету на користь ТОВ „НВП ТЕКО ЛТД", код 34016558, державне мито в сумі 3,40 грн.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови виготовлено 3 вересня 2007 року.
Суддя Спірідонов М.О.