УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 2а-4221/10/2370
06.09.2010 р. м. Черкаси
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Трофімова Л.В., розглянувши позовну заяву з доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити дії, треті особи: суддя Уманського міськрайонного суду Корман О.В., голова Уманського міськрайонного суду Денисюк В.В.,
ВСТАНОВИВ:
До суду з позовною заявою звернулась ОСОБА_1, в якій просить визнати незаконними дії судді Уманського міськрайонного суду Корман О.В. щодо збирання конфіденційної інформації про стан здоров’я позивача без її згоди, визнати незаконною бездіяльність голови Уманського міськрайонного суду Денисюк В.В., щодо порушення конституційних прав і свобод позивача з боку судді Корман О.В., визнати незаконною бездіяльність голови Уманського міськрайонного суду Денисюк В.В. щодо ненадання копій запитів суду, що стосувались стану здоров’я позивача та зобов’язати Уманський міськрайонний суд Черкаської області не передавати справи за участю ОСОБА_1 на розгляд судді Уманського міськрайонного суду Корман О.В.
Суддя, вивчивши позовні вимоги, враховуючи системний підхід до аналізу норм права вважає, що дана справа не підвідомча Черкаському окружному адміністративному суду, її не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, виходячи із нижчезазначених підстав.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 КАС України адміністративний позов –це звернення до суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. Під поняттям публічно-правові відносини слід розуміти відносини, що складаються у процесі реалізації владних повноважень органами державної влади та місцевого самоврядування.
Положенням частини 1 статті 17 КАС України визначено вичерпний перелік спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. Згідно п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності. Порядок оскарження визначений ст.17 КАС України не розповсюджується на рішення суду, що можуть бути оскаржені в апеляційному чи касаційному порядку.
Конституція України закріпила право громадян на судовий захист своїх прав і свобод. Позивач ОСОБА_1 за змістом позовної заяви оскаржує дії судді Уманського міськрайонного суду Корман О.В. щодо збирання конфіденційної інформації про стан здоров’я позивача без її згоди, бездіяльність уповноваженої особи голови Уманського міськрайонного суду Денисюк В.В., щодо порушення конституційних прав і свобод позивача з боку судді Корман О.В., бездіяльність уповноваженої особи голови Уманського міськрайонного суду Денисюк В.В. щодо розгляду поданих позивачем звернень шляхом ненадання копій запитів суду, що стосувались стану здоров’я позивача як учасника процесу. Порядок оскарження рішень суду визначений процесуальним законом у залежності від того в якому порядку здійснюється судочинство.
Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян»громадянам України надано право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їхніх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їхньої статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних, особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Порядок розгляду таких звернень урегульовано статтями 14—16 цього Закону. З урахуванням наведеного громадяни України мають право звертатися до уповноважених осіб суду із повідомленнями, пропозиціями та заявами з питань внутрішньої діяльності судів, що безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя.
Конституція України і Закон України "Про звернення громадян" та деякі інші правові акти є правовою основою запровадження механізму адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадової особи у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про звернення громадян»громадянин має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги. Про запити учасників процесу подані у порядку Закону України «Про звернення громадян», що не стосуються відправлення правосуддя і на які не надано відповіді, заявники вправі повідомити голову суду та/або керівництво судової адміністрації, які вживають заходів відповідного характеру передбачених законом.
Позивачем було подано позов до Черкаського окружного адміністративного суду про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити дії з приводу оскарження рішень судді Уманського міськрайонного суду Корман О.В. та голови Уманського міськрайонного суду Денисюк В.В. Оскільки позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, що стосується здійснення правосуддя неможливий, то враховуючи при розгляді питання щодо прийнятності даної заяви роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені у Постанові від 01.11.96 року N 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”: “з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян і статтею 55 Конституції кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує” (п. 8) слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.129 Конституції України, рішення судів і дії або бездіяльність суддів з питань відправлення правосуддя, пов’язаних з розглядом справ, виконанням судових рішень, підлягають оскарженню в апеляційному або касаційному порядку, а не шляхом звернення до іншого суду, оскільки таке оскарження спричинить порушення принципу незалежності суддів і заборони втручання в їхню діяльність при відправленні правосуддя. За змістом ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Вплив на суддів(ст.126 Конституції України) у будь – який спосіб забороняється, неповага до суду і судді тягне за собою настання юридичної відповідальності(ст.129 Конституції України). До повноважень голови суду не входить право надавати дозвіл на будь-які дії судді, вилучати будь –які копії документів щодо справи, що знаходиться у справі, оскільки судді при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону.
Відповідно до положень пункту 4. 2. Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-17/2001 щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України від 23 травня 2001 року, процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише у судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, що стосуються здійснення правосуддя неможливий. Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися поза межами передбаченого законом процесуального судового контролю.
Згідно з пунктом 4 статті 8 «верховенство права»КАС України, забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, що регулює спірні правовідносини. Частиною 2 згаданої статті передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «ОСОБА_5 проти Польщі»від 26 жовтня 2000 року Європейського Суду з прав людини констатував порушення статті 13 Конвенції про захист прав та основних свобод, оскільки заявник не мав у своєму розпорядження ефективного національного засобу правового захисту, за допомогою якого він зміг би відстояти своє право на «судовий розгляд упродовж розумного строку»відповідно до § 1 статті 6 Конвенції». Право на звернення зі скаргою(заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти. Вища кваліфікаційна комісія суддів України затверджує та розміщує на своєму офіційному веб-порталі зразок скарги (заяви) щодо неналежної поведінки судді, який може використовуватися для повідомлення Вищій кваліфікаційній комісії суддів України відомостей про порушення суддею вимог щодо
його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.
Стосовно оскарження дій чи бездіяльності голови суду при виконанні ним адміністративно-управлінських функцій відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 2, п. 7 ч. 1 ст. 3 КАСУ, який є суб’єктом владних повноважень доцільно зазначити наступне. Суд та суддя не можуть бути відповідачами чи третіми особами щодо оспорюваних правовідносин, хоча суди є адміністративними установами де для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє суддівське самоврядування. Адміністративний процес забезпечує реальне існування адміністративного права, а здійснення правосуддя не є управлінською діяльністю, оскільки розгляд справи складається з процесу пізнання явищ, дослідження фактичних обставин справи, оцінки доказів, праворозуміння, правотлумачення і правовирішення. Здійснення правосуддя, що провадиться судами різних юрисдикцій спрямоване на виконання тих функцій, що покладені на суди Конституцією України. Позови до судів і суддів не можуть пред’являтися як до посадових осіб, які наділені владними повноваженнями у зв’язку зі здійсненням правосуддя, оскільки це не є управлінськими функціями. Виконання суддею як головою суду певних адміністративних функцій, що не належать до його компетенції згідно закону так само як суддею іншої функції крім здійснення правосуддя можуть призвести до порушення публічного порядку. Голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.
Громадянин має право на захист свого суб’єктивного права, а особа, яка є учасником конкретного судового процесу, не може оскаржити процесуальний документ у інший спосіб ніж за правилами та відповідно до вимог процесуального законодавства.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, з приводу розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо
інше не передбачено законом. Статтею 47 «незалежність судді»цього ж закону визначено, що суддя не зобов'язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом. Громадяни мають право згідно із Законом України «Про звернення громадян»звертатися до керівників установ зі своїми пропозиціями, зауваженнями стосовно організації їх роботи.
Частиною 4 статті 7 Закону України «Про звернення громадян»встановлено, що забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. Про вимогу позивача у частині зобов’язання Уманського міськрайонного суду Черкаської області не передавати на розгляд справи за участю ОСОБА_1 судді Уманського міськрайонного суду Корману О.В. вважаю за необхідне зазначити наступне, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Згідно з пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України судоустрій, судочинство, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства визначаються виключно законами і делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Згідно зі ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Отже, Конституція України не виокремлює судову владу як особливий вид влади, яка, зокрема, знаходиться поза межами судового контролю. Не можна при цьому не рахуватися з тим, що Пленум Верховного Суду України прийняв Постанову від 13.06.2007 р. № 8 «Про незалежність судової влади». Відповідно до п. 10 цієї Постанови, оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом. Тому за відсутності апеляційного та/або касаційного розгляду будь-яка оцінка дій судді була б неможливою. Правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ у спорах відповідно до процесуального законодавства України і відповідно до частини 3 ст. 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»визначено, що у судах загальної юрисдикції функціонує автоматизована система документообігу. Персональний склад суду для розгляду конкретної справи визначається автоматизованою системою документообігу за принципом вірогідності розподілу справ під час реєстрації у суді позовних заяв, клопотань та скарг. Суд у межах адміністративного судочинства не уповноважений вирішувати питання про розподіл позовних заяв, клопотань та скарг іншого суду. Учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України у визначених випадках.
Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Згідно зі ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Статтею 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97 –ВР від 17 липня 1997 р., визначено, що кожен має право на справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Необхідно також звернути увагу на те, що в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 р. № 7 «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина»Верховний Суд України вказав: «враховуючи, що згідно з ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, суди не вправі з часу введення Конституції в дію відмовляти фізичним чи юридичним особам у прийнятті до судового розгляду заяв і звернень». Посадові особи за порушення законодавства про звернення громадян несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України. Більше того, Закон України «Про звернення громадян» прямо передбачає право громадянина вимагати відшкодування збитків, що настали при порушенні його прав. Згідно зі ст. 25 Закону України «Про звернення громадян»при задоволенні скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов’язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, спори про стягнення витрат розглядаються у судовому порядку де відповідальність за моральну чи матеріальну шкоду при їх заподіянні при здійсненні судочинства може бути покладено лише на державу, посилаючись на ст. 1176 ЦК України. Виникнення спору з судом чи суддею можливий і не у зв’язку із відправленням правосуддя. Поза судовим процесом, не при здійсненні правосуддя відносини з судом не є публічно –правовими і за правилами ЦПК України: ст.108 –підсудність цивільних справ, у яких однією із сторін є суд або суддя цього суду, визначається ухвалою судді суду вищої інстанції без виклику сторін.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони безсторонньо (неупереджено). До компетенції адміністративних судів належить розгляд спорів публічно-правової сфери, що заснована на здійсненні управлінської діяльності. Однак, суд приходить до висновку, що юрисдикція адміністративних судів на дані спірні правовідносини не поширюється, позаяк вирішуваний спір не є публічно-правовим, оскільки його предмет становлять рішення, дії чи бездіяльність відповідача і третьої особи, що пов’язані із відправленням правосуддя, належать до сфери внутрішньої діяльності судів, а голова суду не наділений повноваженнями втручатись у процес здійснення правосуддя суддею, при цьому у доданих до позовної заяви матеріалах відсутні рішення, дії чи бездіяльність посадових та службових осіб суду, що шляхом неналежної організації руху справи поза межами судового засідання створюють перешкоди для реалізації процесуальних прав особам, які беруть участь у справі, а також обґрунтування у заяві позивача щодо оскарження процесуальних дій суду свідчать про пов’язаність зі здійсненням правосуддя при вирішенні конкретного спору.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 17, ст. 109, ст.165 КАС України, суддя
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити дії, треті особи: суддя Уманського міськрайонного суду Корман О.В., голова Уманського міськрайонного суду Денисюк В.В., оскільки дану позовну заяву не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
Повернути позивачу позовну заяву із усіма доданими до неї матеріалами та направити копію даної ухвали.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо у суді, то п’ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Суддя Л.В.Трофімова