ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" вересня 2010 р.Справа № 5/75/10
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді — Жукової А.М.,
Згідно розпорядження голови суду № 238 від 25.08.2010р.
Суддів: Величко Т.А., Бойко Л.І.
при секретарі Павлюк О.М
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: ОСОБА_2., ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
на рішення господарського суду Миколаївської області від 20.07.2010р.
у справі №5/75/10
за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про припинення дії договору оренди частини нежитлового приміщення та стягнення заборгованості у сумі 89264,43грн.
та за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1
про визнання договору оренди нежитлового приміщення неукладеним
Встановив:
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.07.2010р. (суддя Міщенко В.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 –73500,00грн. боргу по орендній платі, 5123,77грн. збитків від інфляції, 10640,66грн. пені, 894,64 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Припинено провадження у справі в частині припинення договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2009р. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішення суду вмотивовано поясненнями представників сторін, матеріалами справи, нормами матеріального права та зазначено, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 89264,43ргн. є обґрунтуванними, а вимоги щодо припинення дії договору є безпідставними.
Щодо вимог за зустрічним позовом господарський суд зазначив, що спірний договір є пролонгацією попереднього договору, оскільки майно вже було передано орендареві тому не було необхідності складати акт приймання –передачі саме за цим договором.
ФОП ОСОБА_2, не погодившись із висновками місцевого господарського суду звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати та постановити нове рішення в якому в позові ФОП ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про припинення дії договору оренди та стягнення заборгованості по орендній платі відмовити, а зустрічний позов ФОП ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про визнання договору оренди неукладеним задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування своїх доводів скаржник послався на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, та зазначив, що суддею при винесені рішення взагалі не розглянуто зустрічний позов ФОП ОСОБА_2. до ФОП ОСОБА_1 тому відмова у задоволенні зустрічного позову є безпідставною.
Представник позивача, заперечуючи доводи скаржника, просить оскаржувальне рішення залишити без змін.
Представник скаржника підтримуючи апеляційну скаргу пояснив, що його довіритель не користувався та ніколи не сплачував орендну плату згідно договору від 01.01.2009р.
Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи, надавши юридичної оцінки рішенню суду на предмет правильності встановлення обставин справи та застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
01.01.2009р. сторони уклали договір оренди нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Чигрина, 43-В, площею 152 кв.м для використання під СТО терміном до 31.12.2009р.
Згідно п. 3.1., 5.2 вище зазначеного договору, відповідач зобов’язався сплачувати орендну плату у сумі 10500,00грн. щомісячно, не пізніше 3-го числа поточного місяця.
В порушення договірних зобов'язань відповідач сплатив орендні платежі по договору оренди у сумі 42000,00 грн., що підтверджується копіями прибуткових ордерів (а.с. 12-15).
Станом на 01.08.2009р. за орендарем рахувався борг в сумі 31500грн. Листом від 04.12.2009р. ФОП ОСОБА_1 запропонував ФОП ОСОБА_2 сплатити борг, та у зв'язку із закінченням терміну дії договору 31.12.2009р. вирішити питання щодо подальшого співробітництва або припинення його, можливого продовження терміну договору та способу погашення заборгованості (а.с. 16-18).
У зв'язку із ухиленням відповідача від сплати орендних платежів, починаючи з 03.06.2009р. до 31.12.2009р. позивач звернувся з позовом про стягнення боргу в сумі 73500грн.. На суму простроченого платежу застосовано індекс інфляції та пеня. Одночасно заявлено вимоги про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2009р.
У процесі провадження у справі відповідач ФОП ОСОБА_2. звернувся із зустрічним позовом, в якому просив визнати договір оренди від 01.01.2009р. не укладеним, обґрунтувавши свої вимоги положеннями ст. 631, 640, 795 ЦК України, ст. 180, 181 ГК України та зазначив, що договір є укладеним з моменту передачі відповідного майна або вчинення певної дії. Фактично позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) акт приймання - передачі в оренду майна не складено і фактично майно в оренду не було передано, що свідчить про порушення істотних умов договору, що є підставою для визнання цього договору неукладеним.
Заперечуючи зустрічні позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 пояснив, що спірне нежитлове приміщення знаходилося в оренді у ФОП ОСОБА_2 з 2008р. за користування яким ним сплачувалась орендна плата по 500грн. щомісячно за період з 01.07.2008р. по 31.12.2008р. в загальній сумі 3000грн. що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 910373; 910375; 910376; 910378; 910380; та №20. Договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.2009р. фактично є пролонгацією попереднього договору від 01.07.2008р. яким було змінено розмір орендної плати. Отже доводи ФОП ОСОБА_2. обґрунтовані відсутністю акту прийому - передачі орендованого майна за цим договором є безпідставним, оскільки позивач за цим договором продовжував користуватися майном, переданим за договором від 01.07.2008р.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Пунктом 6 цієї статті встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Як вбачається із умов договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2009р. - орендар зобов'язався своєчасно та в повному об'ємі сплачувати орендну плату, а саме, не пізніше 3-го числа поточного місяця. Належними доказами відповідач не довів, що ним своєчасно та в повному об'ємі здійснювалися платежі за використання орендованого майна. Згідно із загальними умовами виконання зобов'язаннь (ст. 526 ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів Цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За невиконання або неналежне виконання зобов'язання винна сторона несе відповідальність, передбачену договором відповідно з чинним законодавством.
Фактично, платежі за користування майном орендар здійснив за період з 01.01.2009р. по 07.05.2009р., що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 1; 4; 7; 10; 11; 14; 16; 18; 22; 25; 26 (а.с. 12-15). Згідно п. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Статтею 229 ГК України (п. 1) встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання зобов'язань і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язаннь, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань, встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за час користування чужими коштами якщо інший розмір відсотків, не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ст. 231; 232 п. 6 ГК України). Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням чинного законодавства, пеня за прострочення оплати за 180 днів складе 4861,35 грн.
Судом не враховано, що позивачем здійснено нарахування пені за 320 днів.
Щодо застосування індексу інфляції на суму простроченого платежу то відповідні нарахування є обґрунтованими.
Щодо вимог позивача про припинення договору на підставі ст. 782 ЦК України то слід зазначити, що ця норма надає право наймодавцю відмовитися від договору і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Тоб-то, цією нормою закріплена підстава односторонньої відмови орендодавця від договору, що виключає звернення з відповідною вимогою до суду.
Щодо зустрічних вимог про визнання договору неукладеним слід зазначити таке.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов. Господарським кодексом передбачено (ст. 181 п. 8) , що у разі якщо сторони не досягли згоди усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦКУ. Аналізуючи оскаржуваний договір судова колегія дійшла висновку, що сторонами передбачено усі необхідні істотні умови для даного договору, сторони досягли згоди щодо предмету, ціни, умов передачі та повернення майна, прав та обов'язків сторін, їх відповідальності, строку дії договору. Отже, підстави вважати, що цей договір є неукладеним відсутні.
Послання ФОП ОСОБА_2. на ст. 640 ЦК України як на момент укладення договору є помилковим, оскільки п. 2.1. договору сторони передбачили, що цей договір набуває сили з моменту підписання сторонами тексту договору.
Згідно ст. 765 ЦК України - наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; або відмовитись від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Проте, матеріалами справи свідчать, що ФОП ОСОБА_2. здійснював оплату орендних платежів починаючи з 15.07.2008р. згідно договору оренди від 01.07.2008р. та платежів у лютому - травні 2009р. згідно договору від 01.01.2009р.
Здійснення фактичних дій щодо орендованого майна спростовує доводи відповідача щодо не передавання йому майна в оренду, а не складення акту прийому - передачі відповідно до ст. 795 ЦК України не є підставою для визнання договору оренди від 01.01.2009р. неукладеним.
З урахуванням викладеного,
керуючись ст. 99, 101, 105 ГПК
суд постановив:
Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення господарського суду змінити. Первісний позов задовольнити частково.
Стягнути з ФОП ОСОБА_2. на користь ФОП ОСОБА_1 73500грн. основного боргу; 4861, 35грн. пені; 5123,77грн. збитків від інфляції; держмито в сумі 834,85грн., 236грн. витрат та ІТЗ судового процесу.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2. держмито за апеляційне провадження в сумі 58 грн.
Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази згідно ст. 177 ГПК
У зустрічному позові відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.
Головуючий суддя А.М. Жукова
Суддя Т.А. Величко
Суддя Л.І. Бойко
Постанова підписана 09.09.2010р.