Справа № 2-312/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2009 року Київський районний суд м. Донецька у складі: головуючого судді МалютіноїН.М.,

при секретарі Маловічко О. Г.,

за участю позивача ОСОБА_1,

за участю представника позивачів ОСОБА_2,

за участю відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_1,

за участю прокурора Бахарєва М. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_1 про визначення ідеальних часток в спільній сумісній власності, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4. ОСОБА_5, ОСОБА_1 про виділ долі в спільній сумісній власності та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів про визначення ідеальних часток в спільній сумісній власності, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_1 та проживала разом з ним та його батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_6, в квартирі АДРЕСА_1. Від шлюбу вони мають дитину - ОСОБА_5.

19.05.1993 р. вищезазначена квартира була ними приватизована та належить їм на праві загальної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на квартиру № 3943 від 19.05.1993 p., але розмір частки квартири кожного не визначений. Між ними та відповідачами не має домовленості про порядок користування квартирою. Просили визначити ідеальні частки квартири АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визначення частки в спільній сумісній власності та визнання права власності на спадкове майно, мотивуючі свої вимоги тим, що в спірній квартирі він проживав з дружиною ОСОБА_6 та сином ОСОБА_1 спірна квартира була приватизована ним та членами його сім’ї. ІНФОРМАЦІЯ_1 його дружина померла. Після її смерті залишилося спадкове майно. Спадщину він прийняв, оскільки був прописаний в даній квартирі та проживав в ній з дружиною до моменту її смерті. Після смерті дружини він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але йому було відмовлено, оскільки не визначені ідеальні частки спірної квартири.

Після приватизації його було призначено головним квартирозйомником. У приватизації квартири приймали участь його син, дружина сина та онука, які проживали з ним з 23.01.1991 р. та були виписані з квартири 21.11.1995 р. відповідачі з цього часу не проживали разом із ним, не надавали кошти для утримання квартири. В квітні 2008 р. він дізнався, що відповідачі без його згоди були прописані в спірній квартирі, чим порушили його права. Просив виділити йому та ОСОБА_6 по 2/5 часки спірної квартири, а відповідачам 1/5 частину квартири, визнати за ним право власності на 2/5 часки спірної квартири.

Позивач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилася, про день та час слухання справи повідомлена належним чином. Від неї до суду надійшла заява, в якій вона просить розглядати справу у її відсутність.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, та ії представник ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримали та надали пояснення аналогічні викладеним в первісній позовній заяві. Вимоги зустрічної позовної заяви визнали частково та просили не задовольняти вимоги позивача за зустрічним позовом в частині визнання за ним 89, 8 % квартири АДРЕСА_1, а за ними визнати 3, 4 % зазначеної квартири, просили визнати за кожною із сторін по 1/5 часки спірної квартири і не заперечували, якщо суд визнає по 1/5 часки квартири за кожним із співвласників, не заперечували проти того щоб за ОСОБА_3 було визнано право власності в порядку спадкування спадкового майна після смерті його дружини.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні первинний позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, свої позовні вимоги неодноразово уточнював в письмовому виді (а.с. 78-80, 98) та просив суд виділити йому 89, 8 % частки квартири АДРЕСА_1, а відповідачам -3, 4 % зазначеної квартири кожному і надав пояснення відповідно до зустрічної позовної заяви (а.с. 98). Крім того, просив збільшити і виділити йому частку квартири з урахуванням частки померлої дружини, а всього виділити йому 89, 9 % частки квартири, а також просив визнати за ним частку квартири в порядку спадкування, яка б належала його померлій дружині ОСОБА_6.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні первинний позов визнав в повному обсязі та просив визнати за кожним з співвласників по 1/5 частці спірної квартири. Зустрічний позов визнав частково, а саме заперечував проти збільшення частки квартири за ОСОБА_7 у розмірі 89, 8 %, не заперечував проти визнання за ОСОБА_7 1/5 частки квартири № АДРЕСА_1’ в порядку спадкування, яка належала його матері ОСОБА_6

Прокурор в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні первісного позову, вимоги зустрічної позовної заяви підтримав в повному обсязі та надав пояснення аналогічні викладеним в зустрічній позовній заяві (а.с. 16-17).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх сторін, суд вважає, що позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_1 про визначення ідеальних часток в спільній сумісній власності підлягає задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визначення частки в спільній сумісній власності та визнання права власності на спадкове майно про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 проживав у квартирі АДРЕСА_1 з 1966 року разом зі своєю дружиною ОСОБА_6 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 30.11.2004р.) (а.с. 21). Після смерті ОСОБА_6 залишилося спадкове майно - частка в квартирі АДРЕСА_1, яку ОСОБА_3 фактично прийняв, оскільки був зареєстрований у даній квартирі та мешкав разом з дружиною на час її смерті (а.с. 22, 59, 75). Зазначена квартира була приватизована ОСОБА_7, та членами його сім’ї, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_5, що підтверджується Свідоцтвом про право власності № 3943 від 19.05.1993р. (а.с. 8). Після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_3 звернувся с заявою про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори Київського району м. Донецька, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, тому що не були визначені долі кожного у приватизованій квартирі.

Відповідно до 4.2 ст.. 64 ЖК України до членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно до ст.. 65-1 ЖК України наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.

Тому суд приходить до висновку про те, що на травень 1993 року ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_5 разом мешкали та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1. Зазначена квартира була приватизована ОСОБА_7, та членами його сім’ї, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_5 за згодою всіх повнолітніх членів сім "ї, тобто квартира була передана у їх сумісну власність на підставах, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до ст. 357 ч.2 ЦК України, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Згідно ч.3 ст. 357 ЦК України, співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку- використання спільного майна.

Пояснення, надані в судовому засіданні ОСОБА_7, в частині, що його доля в зазначеної квартири повинна бути встановлена у розмірі 89, 8 %, а відповідачам (по зустрічному позову) 3, 4 %, тому, що він зі своєю дружиною ОСОБА_6 проживали разом в даній квартирі з 1963 року та вкладували зароботані працею кошти у зазначену квартиру (проведення капітального та поточного ремонту), тим самим збільшуючи її купівельну вартість, а також, що відповідачі: ОСОБА_1 його син, ОСОБА_1 колишня дружина сина ОСОБА_1, ОСОБА_5 онука, були виписані з квартири з 21.11.1995 року і з моменту їх виписки вони не надавали кошти на утримання спірної квартири, тому він вважає, що його майновий та трудовий вклад, та вклад його померлої дружини у спірну квартиру, яка знаходиться у спільній сумісній власності, є більшим ніж у відповідачів, тому він має право на більшу частку у спільній сумісній власності є безпідставними та такими, які не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні в судовому засіданні.

Оскільки ч. 1 ст. 357 ЦК України передбачає презумпцію рівності часток в праві спільної часткової власності, які належать кожному з співвласників. Разом з тим, якщо розмір часток в праві спільної часткової власності не визначений законом чи договором, він визначається з урахуванням вкладу придбання (виготовлення, спорудження) майна кожним з співвласників. Однак в цьому випадку кожний з співвласників відповідно ст.. 30 ЦПК України повинен довести розмір свого вкладу. Якщо один з співвласників із згодою інших співвласників вніс поліпшення в спільне майно своїми коштами і це поліпшення не можна відокремити, він має право на відповідне збільшення своєї частки в праві спільної часткової власності. Однак позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 в судовому засіданні не довів розмір свого вкладу для поліпшення спільного майна.

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлений цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. П ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 131 ЦПК України сторони зобов’язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів.

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам, в тому числі відповідачу, під час розгляду справи було роз’яснено їх права та обов’язки, в тому числі положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, сторонам було надано всі можливості для заявления необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджується протоколом судового засідання.

Як було встановлено в судовому засіданні ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на праві загальної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1, про що свідчить довідка КП «БТІ м. Донецька» від 08.02.2008 р. та свідоцтво про право власності на зазначену квартиру (а.с. 5, 8). В зазначеній квартирі сторони проживали сумісно, про що свідчить довідка з місця проживання (а.с. 4).

29 листопада 2004 року ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис № 1481 (а.с. 70). Позивачі звернулися до суду у зв’язку з тим, що між сторонами не має домовленості про порядок користування квартирою та частки співвласників у спільній власності не визначені.

Відповідно до ст. 355 ЦК майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Таким чином, суд визнає за ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 по 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 за кожним.

Також в судовому засіданні було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6. що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 21, 70). Після її смерті залишилося спадкове майно, а саме 1/5 частка квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, ОСОБА_11 є спадкоємцем першої черги. Він після смерті дружини фактично прийняв спадкове майно, оскільки був зареєстрований в цій квартирі, проживав разом з дружиною на час її смерті та вів з нею спільне господарства, а на цей час продовжує проживати в зазначеній квартирі, про що не заперечували сторони по даній справі. Після смерті дружини він звернувся з заявою про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори Київського району м. Донецька, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з тим, що не були визначені долі кожного у приватизованій квартирі (а.с. 68-76), тому суд вважає, що ОСОБА_3 має право на отримання спадщини у встановленому законом порядку та встановлює, що розмір частки спадкового майна після смерті ОСОБА_6 становить 1/5 часки квартири АДРЕСА_1.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 64 ч2, 65-1 ЖК України, ст.. 355-357 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 169 ч.4, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_1 про визначення ідеальних часток в спільній сумісній власності - задовольнити.

Встановити, що квартира АДРЕСА_1 знаходиться в загальній сумісній власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_1, тому визнає за кожним із них по 1/5 частки зазначеної квартири.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 про виділення долі у спільній сумісній власності та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право на отримання спадщини у встановленому законом порядку. Встановити, що розмір частки спадкового майна після смерті ОСОБА_6 складає 1/5 частки квартири АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу може бути подано без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.