Справа № 2-а-167/1115/10 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2010 року м. Новомиргород
Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:
Головуючого - судді Орендовського В.А.,
при секретарі – Котляр Я.В.,
за участю позивача – ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді адміністративний позов ОСОБА_1 до Новобузького взводу ДПС Управління ДАІ при УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
В липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ВЕ № 173148 від 15 липня 2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням адміністратив ного стягнення - як незаконну.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 15 липня 2010 року на а/д Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв в с. Ольгопіль він керував автомобілем «ФОЛЬКСВАГЕН ДЖЕТТА», д/н НОМЕР_1, та був зупинений інспектором ДАІ, який склав стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення та виніс постанову про адміністративне правопорушення, згідно з якими він 15 липня 2010 року на а/д Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв в с. Ольгопіль, позначеному дорожнім знаком 5.45, керуючи автомобілем «ФОЛЬКСВАГЕН ДЖЕТТА», д/н НОМЕР_1, в населеному пункті рухався зі швидкістю 89 кмгод, тобто перевищив швидкість на 29 км/год, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. В постанові зазначено, що швидкість вимірювалась технічним приладом «Беркут № 0808018».
Позивач зазначає, що діяв в межах Правил дорожнього руху і він одразу пояснив інспектору ДАІ, що рухався в межах дозволеної швидкості. Інспектором ДАІ не було враховано пояснення позивача, в яких він вину свою не визнав. Крім цього позивач пояснив інспектору ДАІ, що рухався зі швидкістю близько до 58 км/год. та не порушував ПДР. Прилад, яким вимірювалася швидкість знаходився в руках у працівника ДАІ, а не працював в автоматичному режимі. Інспектор ДАІ на його пояснення не зважив та склав протокол і виніс постанову про адміністративне правопорушення. Свідки, очевидці скоєного, що знаходилися в автомобілі позивача не були залучені при складанні протоколу та винесенні постанови. Права позивача передбачені ст. 268 КУпАП інспектором ДАІ не були роз’яснені.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на підстави, що викладені в позові, просив постанову в справі про адміністратив не правопорушення та накладення стягнення на підставі ст.122 ч.1 КУпАП скасувати, наполягаючи на тому, що Правил дорожнього руху він не порушував.
Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що 15 липня 2010 року він разом з ОСОБА_1 рухалися по а/д Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв; у с. Ольгопіль їх зупинив працівник ДАІ та пояснив ОСОБА_1, що він порушив ПДР України, оскільки перевищив дозволену в населеному пункті швидкість. Прилад, яким фіксувалася швидкість, працівник ДАІ тримав у руках, при цьому свідок зазначив, що ОСОБА_1 не перевищував дозволену швидкість та коли вийшов з автомобіля не погодився з тим, що вчинив правопорушення.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення «Укрпошти» про вручення йому повістки.
Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд вважає можливим вирішити спір по суті за відсутністю представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення позивача та дослідивши письмові матеріали справи, а саме: постанову інспектора Новобузького взводу ДПС при УМВС України в Миколаївській області Готко А.П., серії ВЕ № 173148 від 15 липня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення серії ВЕ1 № 040254 від 15 липня 2010 року, інші матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ч.4 ст. 71 КАС України, обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача – суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Статтями 245-246 КпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Згідно вимог п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Однак, зазначені вимоги закону при оформленні адміністративних матеріалів та постанови про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 працівниками ДАІ були порушені.
Відповідно до п.12.4 Правил дорожнього руху – в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год.
Згідно п. 12.6. ПДР України - поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47 (початок населеного пункту), дозволяється рух із швидкістю:
а) автобусам (мікроавтобусам), що здійснюють перевезення організованих груп дітей, легковим автомобілям з причепом і мотоциклам - не більше 80 км/год.;
б) транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, - не більше 70 км/год;
в) вантажним автомобілям, що перевозять людей у кузові, - не більше 60 км/год;
г) автобусам (за винятком мікроавтобусів) - не більше 90 км/год;
ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.
Фактично дійсні обставини даного порушення за участю ОСОБА_1 працівниками ДАІ залишились не встановленими за тих підстав, що при винесенні постанови не було враховано, що він в населеному пункті рухався з дозволеною швидкістю, про що позивач прямо пояснив інспектору ДАІ та зазначив у протоколі, що не згідний з порушенням, при цьому позивач детально та послідовно пояснив у судовому засіданні, що діяв в межах Правил дорожнього руху. При складанні та винесенні постанови ОСОБА_1 не було надано достовірних доказів фіксації швидкості, не наведено докази, які свідчать про допущення зазначеного порушення ПДР України саме його транспортним засобом. Більш того, позивачу не надано документів, підтверджуючих своєчасну перевірку та державну метрологічну атестацію вимірювального пристрою «Беркут». Також при складанні протоколу не були залучені дійсні свідки – очевидці скоєного правопорушення, що знаходилися в автомобілі позивача, що є порушенням ч.2 ст.256 КУпАП.
Постанова від 15 липня 2010 року не містить повного найменування органу чи посадової особи, який наклав адміністративне стягнення, а скорочений набір спеціального звання посадової особи не дає можливість визначити чи правомочна вказана особа накласти адміністративне стягнення.
Крім того всупереч вимогам ст.ст. 254, 256 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення та протокол про адміністративне правопорушення виконані нерозбірливо і під «копірку», що навіть неможливо досконало зрозуміти обставини правопорушення.
Виходячи із норм, викладених в ст.71 КАС України, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, при чому він має спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Суб’єкт владних повноважень – відповідач у справі зобов’язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, незалежно від того, на чию користь вони можуть бути використані на користь відповідача чи позивача, разом з тим на запит суду відповідачем не були надані матеріали справ про адміністративні правопорушення, що позбавило суд можливості перевірити всі докази, на підставі яких інспектор Новобузького взводу ДПС при УМВС України в Миколаївській області Готко А.П. дійшов висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, а постанова інспектора Новобузького взводу ДПС при УМВС України в Миколаївській області Готко А.П., серії ВЕ № 173148 від 15 липня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.158-163, 171-2 ч.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.
Постанову інспектора Новобузького взводу ДПС при УМВС України в Миколаївській області Готко А.П., серії ВЕ № 173148 від 15 липня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. – скасувати.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя /підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя Новомиргородського районного суду
Кіровоградської області В.А. Орендовський