Справа № 2-474/2010                                                                              

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н  Е М  У К Р А Ї Н И  

  09 вересня 2010 року                                               Тростянецький районний суд  

                                                                                    Вінницької області  

  в особі судді Волошина І.А. розглянувши в смт.Тростянець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Тростянецькому районі Вінницької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити підвищення розміру пенсії, як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -    

в с т а н о в и в :  

  ОСОБА_1 21.07.2010 року звернувся в суд із позовом до управління Пенсійного Фонду України в Тростянецькому районі про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити підвищення розміру пенсії, як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, мотивуючи свої вимоги тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до ст.1 Закону України № 2195-ІV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни»  являється дитиною війни, а тому відповідно до ст.6 цього ж Закону з 01 січня 2006 року йому повинна щомісячно виплачуватись соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому розмір мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У 2006-2009 роках йому така допомога не виплачувалася. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 положення п.12 ст.71 та ст.111 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» були визнані неконституційними. А також рішенням Конституційного Суду України  від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення ст.41 розділу ІІ ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Просить позов задовольнити.    

Позивач в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву в якій просить справу розглянути у його відсутності та просить позов задовольнити.    

Представник управління Пенсійного Фонду України в Тростянецькому районі в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності та письмові заперечення на позов в якому зазначає, cтаттею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.04 за № 2195 – IV (далі – Закон) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком . Згідно з п.17 ст.77 ЗУ « Про державний бюджет України на 2006 рік» дію с.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 р. та не визнавався Конституційним Судом таким, що не відповідає Конституції України. Отже,  Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог ст.110 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» не приймались,  пільги для дітей війни у 2006 році запроваджено не було.        Відповідно до ЗУ від 19.01.2006р.№ 3367 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» внесено зміни, згідно з якими виключено п.17 ст.77 цього Закону, а новою редакцією ст.110 Закону встановлено, що пільги дітям війни , передбачені ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України з питань бюджету. Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог ст.110 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймались. Отже, пільги для дітей війни, передбачені ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році запроваджено не було. Згідно з п. 12 ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено та встановлено , що підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.          Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6 – рп/2007 зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Просимо суд взяти до уваги те, що з 01.01.08р. Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік»  визначено суму, на отримання якої мають право діти війни, та яку їм доплачують до основного розміру пенсії, яку затверджено Державним бюджетом на 2008 р.,   відповідно до внесених  змін до п.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджує те, що дані виплати фінансуються з Державного бюджету України. У відповідності до ст. 7 Закону 2195, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Пенсійний фонд діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі п.15 Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України, при цьому згідно п.10 Положення, кошти Пенсійного фонду України використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Бюджет Пенсійного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України. У відповідності до п.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.          Законом 2195 передбачено фінансування виплат із коштів Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України , а не з бюджету Пенсійного фонду України який затверджує Кабінет Міністрів України, тому Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі  не має законних підстав для проведення виплат, передбачених ст.6 Закону 2195.        Крім того, поняття мінімального розміру пенсії визначено ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме:         мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначено законом. При цьому, частиною третьою зазначеної статті  встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні грунтується на принципах , згідно яким ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України. Таким чином,  відповідно до п.20 ч.1 ст.2 Бюджетного Кодексу України від 21.06.01р. №2542-111 зазначено, що Закон про Державний бюджет України – це закон, яким затверджується повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету  України протягом бюджетного періоду; ч.1 ст. 3 Бюджетного Кодексу України визначає, що бюджетний  період для всіх бюджетів, що  складають  бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 01 січня кожного року і закінчується 31 грудня  того ж  року. Тому  Рішення  Конституційного суду України що стосується Закону  України  «Про Державний бюджет на 2008рік та про внесення  змін до деяких законодавчих актів України» має діяти в часі до 31.12.2008р., вищевказане  викладене в довідці Вищого адміністративного суду України від 01.05.2009 року .    

Суд, з’ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення за наступних підстав.    

Як встановлено в судовому засіданні позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004 року являється дитиною війни, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 та пенсійним посвідченням.    

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004  року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. А тому, позивач має право на отримання державної соціальної підтримки – підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  Проте, ЗУ «Про державний бюджет на 2006 рік» № 3235-ІV від 20.12.2005 року ( п.17 ст.77. ) зупинено дію норми ст. 6 вказаного Закону.    

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» № 3367-ІV від 19.01.2006 року, який набрав чинності з 01.04.2006 року, п. 17 ст.77 ЗУ «Про державний бюджет на 2006 рік» було виключено і відповідно відновлено дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».    

Згідно ЗУ «Про Державний бюджет на 2006 рік» ст. 110 передбачено, що  пільги дітям війни, передбачені ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. В 2006 році такого порядку Кабінет Міністрів України не запровадив і надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії не доплатив. Таким чином, вимоги позивача щодо виплати надбавки до пенсії, як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в період 2006 року до задоволення не підлягають.    

Пунктом 12 статті 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням ст. 111 даного Закону, було зупинено на 2007 рік дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».    

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп/|2007 (справа про соціальні гарантії громадян) положення п.12 ст.71 та ст.111 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007рік » №489-V від 19.12.2006 року були визнані неконституційними, тобто із цього часу дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено в повному обсязі. Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнанні неконституційними. При цьому, рішення Конституційного Суду України зворотної дії в часі не мають, оскільки згідно ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.    

Таким чином, право позивача щодо отримання підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни у 2007 році виникло з 09.07.2007 року.    

Статтею 41 розділу 2 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VІ від 28.12.2007 року, ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, якою передбачено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.    

Відповідно до ст.14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року, учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни – на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.    

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі № 10-рп/2008 були визнанні неконституційними положення ст. 41 розділу ІІ ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а отже, з цього часу відновлено дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в повному обсязі.    

Відповідно до пункту 6 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнанні неконституційними. При цьому рішення Конституційного суду України зворотної дії в часі не мають, оскільки згідно ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто, право позивача щодо отримання підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни у 2008 році виникло з 22.05.2008 року.    

Судом встановлено, що всупереч вказаним рішенням Конституційного Суду України управлінням Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області вказане підвищення пенсії позивачу протягом 2007 року не виплачувалося, а у 2008 році – виплачувалося в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.    

За таких обставин суд вважає, що порушено право позивача на отримання підвищення пенсії, як дитині війни в розмірі визначеному ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» - 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, в чому відповідач безпідставно відмовив.    

При цьому розмір мінімальної пенсії за віком встановлено на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Оскільки, чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, тому це не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших, пов’язаних з нею пенсій чи доплат.    

Суд визнає безпідставними доводи представника відповідача  про те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем гарантованого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» права на отримання підвищеного розміру пенсії, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком .    

Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат, доплат до пенсії не може братися до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов’язань покладених на управління законодавством.    

Як вбачається із пенсійного посвідчення, позивачу призначено пенсію за віком, а відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ним визначаються зокрема принципи засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.    

В силу ч.1 ст.107 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд, його органи та посадові особи  за шкоду заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов’язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із Законом. Таким чином, для покладення на органи Пенсійного Фонду України обов’язку із нарахування та виплати недоплачених сум пенсій, необхідно встановити факт протиправності дій вказаних органів по невиплаті пенсії чи гарантованих Законом надбавок до пенсії.    

А тому, враховуючи те, що управлінням ПФУ в Тростянецькому районі Вінницької області не виплачено в установленому Законом порядку позивачу надбавки до пенсії, суд вбачає підстави для визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Вінницької області щодо не нарахування та невиплати йому щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 червня 2010 року.        

На підставі наведеного ст. ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, ч.2 ст.3, 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», та  керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України,  суд,-    

  в и р і ш и в:  

  Позов задовольнити частково.    

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Вінницької області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 червня 2010 року з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».    

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 червня 2010 року з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.    

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.    

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.    

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького Апеляційного суду через Тростянецький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.    

    СУДДЯ: