У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 10 серпня 2006 року в м. Києві  кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 9 червня 2006 року, якою кримінальна справа щодо

                                    ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

обвинуваченого за ч. 4 ст. 152 та п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України, направлена прокурору на додаткове розслідування.

ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 17 липня 2005 року біля 20-ї години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у ІНФОРМАЦІЯ_1, застосувавши насильство зґвалтував потерпілу ОСОБА_2, яка перебувала у безпорадному стані, а після зґвалтування задушив її за таких обставин.

У зазначений час ОСОБА_1 помітив ОСОБА_2, яка у стані тяжкого алкогольного сп'яніння лежала на узбіччі провулку у с. Ірша. Усвідомлюючи, що ОСОБА_2 знаходиться у безпорадному стані і не зможе чинити йому опір, ОСОБА_1 вирішив зґвалтувати її. Застосовуючи насильство він завів потерпілу в безлюдне місце за околицею села у лісосмугу і там зґвалтував її. З метою приховання вчиненого злочину, ОСОБА_1 вирішив убити ОСОБА_2 Реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, з метою вбивства останньої у поєднанні із зґвалтуванням, ОСОБА_1 здавив руками із значною силою життєво важливий орган - шию потерпілої, після чого продовжив її удушення гілкою дерева, що росло поруч і таким чином задушив її, тобто вчинив її умисне  вбивство у поєднанні із  зґвалтуванням.

ОСОБА_1 як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні винним себе у зґвалтуванні та вбивстві ОСОБА_2 визнав повністю.

Під час розгляду справи суд прийшов до висновку про порушення органами досудового слідства вимог ст. 22 КПК України, які не вжили всіх необхідних заходів для всебічного та об'єктивного дослідження обставин, що входять до предмету доказування у даній справі, внаслідок чого залишились недослідженими такі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи і з власної ініціативи повернув справу на додаткове розслідування.

На думку суду, обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинів щодо ОСОБА_2 ґрунтується в основному на показаннях самого обвинуваченого, які він постійно змінював, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні і які суперечать іншим фактичним обставинам справи.

Суд навів в ухвалі показання ОСОБА_1 в ході досудового слідства, які дійсно мають суперечності, але вони стосуються лише того, що в одних випадках він стверджував про те, що злочини щодо ОСОБА_2 він вчиняв сам, а у іншому - про те, що злочини він вчиняв разом із своїм братом ОСОБА_4. Такі показання ОСОБА_1 в ході досудового і судового слідства суд відповідним чином не оцінив, і не отримавши пояснень підсудного про причини змін свої показань,  дійшов до висновку, що без встановлення нових даних неможливо зробити висновок про те, що ОСОБА_1 є тією особою, яка вчинила дані злочини (одноособово), чи ні.

З метою встановлення нових даних по справі, суд запропонував органам досудового слідства: встановити місце знаходження та допитати особу ім'я якої - ОСОБА_3, з якою нібито спілкувався ОСОБА_4 у день вчинення злочинів; встановити місце знаходження та допитати невідому особу, яка нібито в день події недалеко від місця події бачила, як потерпіла вживала спиртні напої неподалік від місця події з двома мужчинами; встановити особу, яка разом із потерпілою нібито заходила в день події біля 19 голини до магазину; перевірити інформацію і встановити власника автомобіля “Москвич” або “Запорожець”,  який нібито зупинявся вночі біля місця події; шляхом відтворення обстановки і обставин події встановити у хронологічному порядку за часом, з ким спілкувалась потерпіла з моменту її прибуття 17 липня 2005 року на станцію Ірша і до часу вчинення злочинів щодо неї; встановити де подівалось майно потерпілої та його вартість. Наведене свідчить про допущену неповноту досудового слідства, яка не може бути усунута у судовому засіданні, оскільки для цього необхідне проведення оперативно-розшукових (та ін.) дій.

Крім зазначених недоліків, суд зазначив в ухвалі про те, що самостійною підставою повернення справи на додаткове розслідування є істотне порушення кримінально-процесуального закону, а саме те, що значна частина слідчих дій по справі виконана прокурором-криміналістом прокуратури Житомирської області Гордієнком В.І., який справу щодо ОСОБА_1 не порушував і до свого провадження не приймав, не входив до слідчої групи по справі і не мав певного доручення від слідчого, в провадженні якого знаходилась дана справа, а тому всі слідчі дії виконані прокурором-криміналістом Гордієнком В.І. - слід виконати повторно уповноваженою на те особою.

Суд також рекомендував прокурору переглянути і скасувати постанову слідчого про відмову в порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_4, як немотивовану і яка містить висновки, що не відповідають матеріалам справи.

В касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить скасувати ухвалу суду про повернення справи щодо ОСОБА_1 на додаткове розслідування і направити справу до апеляційного суду на новий судовий розгляд у зв'язку з тим, що всі викладені в ухвалі питання, могли бути вирішені у порядку ст. 315 КПК України через відповідні судові доручення. Крім того, відповідно до ст. 32 КПК України, прокурор-криміналіст прокуратури області входить до числа прокурорів, що мають право самостійно здійснювати слідчі дії по справі в межах своєї компетенції. Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_4 мотивована і не суперечить матеріалам справи.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який касаційне подання підтримав і просив скасувати ухвалу суду про направлення справи на додаткове розслідування, як необґрунтовану, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню, а ухвала суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

            Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. №2 “Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування” повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.

Якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315¹ КПК, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим. За необхідності суд може відкласти її розгляд для витребування додаткових доказів (ст. 280 КПК).

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 в ході досудового слідства і в судовому засіданні дійсно містять суттєві протиріччя, але такі протиріччя стосується лише кола осіб, які зґвалтували і вбили потерпілу ОСОБА_2 Тобто, в одних випадках він стверджував, що зґвалтування і вбивство він учинив один, а в інших - про те, що ці дії він скоїв разом зі своїм братом ОСОБА_4. В ухвалі суд зазначив також про те, що протиречиві показання ОСОБА_1, в яких він визнавав і визнає себе винним у зґвалтування і вбивстві потерпілої, не тільки містять суттєві протиріччя, а і суперечать іншим матеріалам справи.. При цьому, суд в ухвалі не зазначив, яким саме матеріалам справи вони суперечать. Вивченням матеріалів справи також не виявлено даних, що суперечать показанням обвинуваченого ОСОБА_1, а тому такий висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи.

З ухвали суду убачається, що всі дії, які суд запропонував виконати органам слідства - встановлення додаткових свідків у справі та їх допит , могли би бути виконаними тими ж органами досудового слідства, але в порядку ст. 315-1 КПК України без повернення справи на додаткове розслідування.

            Дана кримінальна справа по факту виявлення трупа ОСОБА_2 зі слідами насильницької смерті порушена на підставі ст.ст. 94, 97 КПК України слідчим прокуратури Радомишльського району, який відповідно до ст. 112 КПК України обґрунтовано приступив до її розслідування (т.1, а.с. 1). Прокуратура Радомишльського району входить за територіальністю до прокуратури Житомирської області. Прокурор криміналіст прокуратури Житомирської області відповідно до свого процесуального положення вправі провадити слідчі дії на території прокуратури області і його посада відноситься до поняття “прокурор” відповідно до роз'яснень значень термінів кримінально-процесуального кодексу, що містяться у ст. 32 КПК України. Тому суд помилково вказав на наявність у справі грубих порушень кримінально-процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що частину слідчих дій по справі виконав прокурор-криміналіст прокуратури області.

            Постанова про відмову в порушенні справи щодо ОСОБА_4  (т.1, а.с. 301), яку суд запропонував скасувати, також не містить суперечностей з іншими матеріалами справи, а тому така вказівка суду є безпідставною.

Із матеріалів справи вбачається, що слідчими органами досліджено всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного вирішення справи. Однак, думка суду про необхідність розширення кола свідків по справі та встановлення нових осіб, які могли би бути носіями додаткової інформації щодо потерпілої та обвинуваченого на момент вчинення злочину, є обґрунтованою, але необхідність виконання певних опретивно-розшукових та слідчих дій не є підставою для повернення справи на додаткове розслідування, тому що вони можуть і повинні бути виконані в порядку ст. 315-1 КПК України.

Не пояснення ОСОБА_1 причин постійної зміни показань щодо обставин зґвалтування і вбивства потерпілої також не є підставою для повернення справи на додаткове розслідування, а його протиречиві показання підлягають всебічному дослідженню та відповідній оцінці у сукупності з іншими доказами по справі.

За таких даних слід визнати, що касаційне подання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 395, 396, 398 КПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

            касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.         

Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 9 червня 2006 року про повернення справи щодо  ОСОБА_1 прокурору на додаткове розслідування скасувати, а справу повернути до того ж суду на новий  судовий розгляд.

с у д д і:

Мороз М.А.                           Самелюк П.О.                          Шелест М.А.