Справа № 2-363/10

 Р І Ш Е Н Н Я

             ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 08 вересня 2010 року Дворічанський районний суд Харківської області у складі: головуючого – судді Рябоконь Є.А., при секретарі – Кучеренко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Дворічна справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дворічанському районі Харківської області про здійснення перерахунку та нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,-

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Дворічанського районного суду Харківської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дворічанському районі Харківської області, в якому просить суд зобов'язати здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2007 рік: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; за 2008 рік: з  22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року;  за 2009 рік: з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за 2010 рік: з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року.  

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. А Відповідач всупереч Рішень Конституційного Суду України не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

Позивач до суду не з”явився, просив суд розглянути справу без його участі в судовому засіданні.  

Відповідач до суду надіслав письмову заяву, в якій також просив суд розглянути справу без участі його представника в судовому засіданні. Крім того, надав письмові заперечення на позов, в яких просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що будь-яких порушень прав позивача з боку відповідача не було.                                                                                                                                                                                                                                          

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Позивач, який народився  ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 13.09.1993 року (а.с. 9).

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Із заперечень УПФУ в Дворічанському районі Харківської області, встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про повне задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.            

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік: з 9 липня по 31 грудня 2007 р., суд вважає їх повністю підлягаючими задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Дворічанському районі Харківської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України ?ро Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.    

Що стосується вимог про покладення на УПФУ обов`язку виплачувати в 2008 році: з 22 травня по 31 грудня 2008 р. зазначеним особам щомісячну допомогу до пенсії в розмірі 30 % мінімальних пенсій за віком, то суд приходить до висновку про повне обгрунтування таких позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів».

З 01 січня 2008 року особам, які мають статус «дитина війни», нараховувалось та виплачувалось зазначене підвищення, відповідно до встановленого розміру, що підтверджується довідкою УПФУ.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62,63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд вважає, що з 22.05.2008 року УПФУ повинен був нараховувати та сплачувати, особам, які мають статус «дитина війни» доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягає застосуванню. Отже, УПФУ з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи особам, які мають статус «дитина війни» доплатити, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», УПФУ діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

При визначенні розміру доплати до пенсії, що підлягає сплаті за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, слід враховувати сплачену відповідачем доплату до пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а саме, доплату до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Що стосується вимог про покладення на УПФУ обов`язку виплачувати в 2009 році зазначеним особам щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальних пенсій за віком, то суд приходить до висновку про повне обгрунтування таких позовних вимог.

Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни, є Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, територіальні органи Пенсійного фонду України у 2009 році повинні діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

При визначенні розміру доплати до пенсії, що підлягає сплаті в 2009 році, слід враховувати сплачену відповідачем доплату до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Щодо вимог позивача по виплатам за 2010 рік з 1 січня 2010 р. по 30 червня 2010 р., суд вважає їх підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.  

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 46 Бюджетного Кодексу України, якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет України, витрати Державного бюджету України можуть здійснюватися лише на цілі, які визначені у законі про Державний бюджет України на попередній бюджетний період і одночасно передбачені у проекті закону про  Державний бюджет України  на наступний бюджетний період, поданому Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України.

Згідно ч. 2 ст. 52 Закону України про «Про державний бюджет України на 2010 рік», який набрав чинності 30.04.2010 р., розміри державних  соціальних  гарантій  на  2010   рік,   що визначаються  залежно  від  прожиткового мінімуму,  встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.  

Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни, є Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, територіальні органи Пенсійного фонду України у 2010 році повинні діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

При визначенні розміру доплати до пенсії, що підлягає сплаті в 2010 році, слід враховувати сплачену відповідачем доплату до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не може бути підставою для їх не здійснення   або відмови в задоволенні позову.  

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

Відповідачем по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”.

Крім того, суд зазначає, що Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення ?ро Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання   позивача є Управління Пенсійного фонду України в Дворічанському районі. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:  призначення пенсії,  підготовки документів для її виплати,  забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.    

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.    

За таких обставин суд дійшов висновку, що до повноважень саме Управління Пенсійного фонду України в Дворічанському районі відноситься нарахування у розмірі, встановленому законодавством,  та виплата підвищення до пенсії позивачу.    

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.  

Враховуючи, що встановлені законом виплати не були нараховані позивачу, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження, виходячи з аналізу ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», ч. 2 ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік», ст. 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»,  суд покладає на Управління Пенсійного фонду України в Дворічанському   районі Харківської області обов”язок   здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України ?ро загальнообов’язкове пенсійне страхування”, з урахуванням  фактично виплачених сум щомісячного підвищення до пенсії згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» відповідно довідки   Управління Пенсійного фонду України в Дворічанському  районі , оскільки обов»язок щодо нарахування та вчинення дій щодо виплати  державної соціальної допомоги дітям війни відповідно до Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” законодавством держави покладений на відповідача — управління пенсійного фонду України в Дворічанському районі.  

Також суд зазначає, що правовідносини які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.  

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що Позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Тобто, між Позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Крім того, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції “Про захист прав людини та основоположних свобод”, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. В пункті 34 Рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі “Інтерсплав проти України” зазначено, що поняття “майно” у першій частині ст. 1 Першого Протоколу має автономне значення, яке не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві. Тобто, майно у визначенні статті 1 Першого Протоколу Конвенції охоплює власне як майно, так і майнові права – належні до виплати кошти, відповідно до національного законодавства.  

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.  

За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.    

Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов”язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Всебічно, повно, об”єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з”ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до висновку, про повне задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України суд присуджує з  відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати в сумі 45 грн. 50 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 22, 46, 55, 64, 124, 129, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 15, 45, 60, 88, 208, 209, 212, - 215, 218 ЦПК України, суд –

 В И Р І Ш И В:

           Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дворічанському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України ?ро загальнообов’язкове пенсійне страхування”, та провести відповідні виплати за 2007 рік: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; за 2008 рік: з  22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року;  за 2009 рік: з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за 2010 рік: з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно — технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через  Дворічанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати  апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України.

       Суддя                                                         Є.А. Рябоконь