Справа № 2-287/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

      25 серпня 2010 року                                    м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого – судді ЩЕНЮЧЕНКА С.В.,

при секретареві ФЕДОРЕНКО О.В.,  

у відсутності сторін та їх представників, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 (далі – заявник, позивач, ОСОБА_1) до управління Пенсійного фонду України в Новомиргородському районі Кіровоградської області (далі – управління Пенсійного фонду, відповідач) про покладення зобов’язання на відповідача здійснити перерахунок і виплату підвищення до пенсії за віком як “дитині війни”,

 В С Т А Н О В И В :

 У липні 2010 р. у Новомиргородський районний суд надійшов позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду про покладення зобов’язання на відповідача здійснити перерахунок і виплату підвищення до пенсії за віком як “дитині війни”.

Позивач стверджує, що є пенсіонером за віком, має статус “дитина війни” і, відповідно до  ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (далі – Закон), що набрав чинності з 01.01.2006 р., її щомісячна пенсія повинна збільшитись на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідач не виконав вимог вказаного закону, а її письмове звернення про збільшення пенсії відповідно до вимог Закону залишив без задоволення.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просить  зобов’язати відповідача підвищити їй пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно, а також здійснити її виплату за 2007-2009 роки, із січня по червень 2010 р. та відшкодувати судові витрати у сумі 45,50 грн.  

Позивач у судове засідання не з’явилася, подавши до суду заяву про розгляд справи за її відсутності і зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, подавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та виклавши свою позицію у письмових запереченнях.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних доказів, оскільки у справі мається достатньо матеріалів про їх права та взаємовідносини.

Безпосередньо дослідивши докази в справі: оглянувши письмові докази, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково із таких міркувань.

Як вбачається із положень Закону:  

ст. 1 – дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

ст. 6 – дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

ст. 7 – фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

У судовому засіданні   безспірно з’ясовано, що   ОСОБА_1 – пенсіонерка, народилася у  ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до вимог ст. 1 Закону, який набрав чинності з 01.01.2006 р., набула статусу “дитини війни”, а тому згідно зі ст. 6 Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Проте за даними відповідача  позивачеві  на протязі 2006-2007 рр. вище згадане підвищення взагалі не сплачувалось, а у подальшому щомісячно, починаючи із січня 2008 р., на виконання постанови Кабінету Міністрів України за № 530 від 28.05.2008 р. нараховувалась та виплачувалась надбавка до пенсії, як особі зі статусом “дитини війни”, в наступних розмірах: січень-березень 2008 р. – по 47 грн.; квітень-червень 2008 р. – по 48,10 грн.; липень-вересень 2008 р. – по 48,20 грн.; жовтень-грудень 2008 р., січень-грудень 2009 р. та січень-травень 2010 р. – по 49,80 грн.

Суд не погоджується із запереченнями відповідача, оскільки відповідно до п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2007 рік.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/07 (у справі № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону.

Відповідно до п. 5 резолютивної частини зазначеного рішення воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

Таким чином, враховуючи норми ч. 2 ст. 152 Конституції України, відповідно до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. зворотної дії в часі не має і на період до 09 липня 2007 р. не поширюється.

Тобто із 09.07.2007 р. – дати ухвалення рішення Конституційним судом України № 6-рп/2007 – вищевказані норми Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” втратили чинність, а отже, з цього часу було відновлено дію ст. 6 Закону в повному обсязі.

У подальшому підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-VI внесено зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, відповідно до яких “дітям війни” (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Згідно Рішенню Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 зміни, які були внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. №107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, враховуючи норми ч. 2 ст. 152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. зворотної дії в часі не має і на період із 01 січня 2008 р. до 22 травня 2008 р. не поширюється.

Тобто із 22.05.2008 р. – дати ухвалення рішення Конституційним судом України № 10-рп/2008 – вищевказані норми Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” втратили чинність, а отже, з цього часу було відновлено дію ст. 6 Закону в повному обсязі.

Що стосується вимог позивача з приводу виплати надбавки до пенсії протягом періоду із 01 січня по 31 грудня 2009 р. та із 01 січня по 31 травня 2010 р., то відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

 Статтею 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, тобто вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, а тому розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм вище згаданого Закону.

Нормами Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” не передбачено обмежень щодо застосування положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

До того ж ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.  

Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” № 1715-VІ від 06.11.2009 р. статтю 54 після частини першої доповнено новою частиною такого змісту: установити з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 701 гривня та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років – 632 гривні; дітей віком від 6 до 18 років – 776 гривень; працездатних осіб – 744 гривні; осіб, які втратили працездатність – 573 гривні. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.  

Статтею 70 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 22-23, N 24-25, ст. 263, із змінами, внесеними згідно із Законами N 2254-VI (2254-17) від 13.05.2010 р., ВВР, 2010, N 30, ст. 395, N 2354-VI (2354-17) від 17.06.2010 р., ВВР, 2010, N 32, ст.452, N 2356-VI ( 2356-17) від 17.06.2010 р., ВВР, 2010, N 32, ст. 453, N 2461-VI (2461-17) від 08.07.2010 р.) Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної  плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, а тому розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм вище згаданого Закону.

Нормами Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” не передбачено обмежень щодо застосування положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Виходячи з вищевикладеного, вимоги позивача про покладення на відповідача обов’язку здійснити перерахунок пенсії, починаючи із 09 липня по 31 грудня 2007 р., із 22 травня по 31 грудня 2008 р., із 01 січня по 31 грудня 2009 р. та із 01 січня по 31 травня 2010 р., ґрунтуються на законі і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для “дітей війни” є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону є “дітьми війни”, тобто фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян зі згаданим статусом на соціальний захист.

У своїх запереченнях відповідач вказує, що згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України.  

За умови відсутності у Державному бюджеті України коштів на виплату щомісячних надбавок “дітям війни” створюється ситуація правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.

Проте, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Слід зазначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Тому суд відкидає посилання відповідача на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

У справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії, ґрунтуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності.  

В той же час, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання “дітям війни” надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Враховуючи, що позивач наділений державою правовим статусом “дитини війни”, вказаний статус включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши “дітей війни” зазначеною соціальною гарантією, держава взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є “дітьми війни”.

Таким чином, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист “дітей війни”.

Відповідно до вимог:

ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд відкидає п осилання представника відповідача на неврегульованість питання обчислення розміру пенсії “дітям війни” чинним законодавством, оскільки ст. 6 Закону визначено, що “дітям війни” пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, тобто дане питання цілком врегульоване чинним законодавством України.

Як витікає із положень ст. 64 Конституції України – конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Як вбачається із пп. 1, 3, 15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 р. № 1261, Пенсійний фонд України є центральним  органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики, одним з основних завдань якого є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.

Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус “дітей війни”, також не можуть бути підставою для нездійснення таких виплат або відмови в задоволенні позову.

Суд, діючи в  межах заявлених позивачем вимог, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, дійшов висновку, що порушення прав заявника, за захистом яких вона звернулася, тривало із  09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., із 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., із 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р.  та із 01 січня по 31 травня 2010 р.

Таким чином, оскільки суд не вправі виконувати функції суб’єкта владних повноважень, покладені на нього законом, а також те, що питання стосовно здійснення перерахунку пенсії відносяться до компетенції органів Пенсійного фонду України, суд визнає необхідним зобов’язати управління Пенсійного фонду здійснити перерахунок щомісячної надбавки до пенсії  позивача,  як особі, що має статус “дитини війни”, починаючи  із  09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., із 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., із 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р.  та із 01 січня по 31 травня 2010 р.  відповідно до ст. 6 Закону і з урахуванням норм ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та  раніше проведених виплат.

Викладені судом обставини підтверджуються зібраними у справі письмовими доказами: офіційними документами позивача, які посвідчують її особу та правовий статус “дитини війни”, заявою ОСОБА_1 до відповідача, довідкою, листом, інформацією та письмовими запереченнями управління Пенсійного фонду, а також іншими матеріалами справи.  

За даними відповідача  позивачеві  фактично була нарахована та виплачена надбавка до пенсії, як особі зі статусом “дитини війни”, в наступних розмірах: квітень-червень 2008 р. – по 48,10 грн.; липень-вересень 2008 р. – по 48,20 грн.; жовтень-грудень 2008 р., січень-грудень 2009 р. і січень-травень 2010 р. – по 49,80 грн.

Тому управлінню Пенсійного фонду потрібно додатково нарахувати та виплатити решту боргу за досліджуваний період із 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., із 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., із 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р.  та із 01 січня по 31 травня 2010 р.

Таким чином, згаданий позов підлягає незаперечному задоволенню в обумовленому судом обсязі, бо захистити позивачеві власні права іншим шляхом неможливо.

Суд вважає, що відповідно до вимог ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, ст. ст. 79-80, 88 ЦПК України судові витрати позивача: судовий збір у сумі 8,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді у розмірі 37 грн. підлягають стягненню з відповідача на її користь.  

Ураховуючи наведене, оцінюючи перелічені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і всебічному з’ясуванні обставин в цивільній справі в їх сукупності, на підставі ст.  ст. 22, 46, 64, 68, 152 Конституції України,  ст. ст. 1, 6-7  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. ст. 77, 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/07 (у справі № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян), підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ст. ст. 54,  71 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”, Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”, ст. 70 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., пп. 1, 3, 15 Положення про Пенсійний фонд України,  керуючись ст. ст. 3, 8, 10, 208-215, 223, 292, 294, 296 ЦПК України, суд

 В И Р І Ш И В :

      Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Новомиргородському районі Кіровоградської області про покладення зобов’язання на відповідача здійснити перерахунок і виплату підвищення до пенсії за віком як “дитині війни” задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність  управління Пенсійного фонду України в Новомиргородському районі Кіровоградської області щодо нездійснення перерахунку і виплати  ОСОБА_1  підвищення пенсії   відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період  із  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, із 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та із 01 січня по 31 травня 2010 року.  

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Новомиргородському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату щомісячної грошової надбавки до пенсії, як особі, що має статус “дитини війни”,  ОСОБА_1  згідно статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та  частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”  за період із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, із 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року   та із 01 січня по 31 травня 2010 року  у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням  різниці, яка була виплачена у цей період.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Новомиргородському районі Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі у сумі 45 (сорок п’ять) гривень 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому  засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд.

       Головуючий:

суддя                                                  С.ЩЕНЮЧЕНКО