Справа № 2-646/10  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  «25» лютого 2010 р.           Комінтернівський районний суд  

              Одеської області у складі:  

судді Доброва П.В.  

при секретарі Ємельяненко М.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу недійсним,  

  ВСТАНОВИВ:  

  ОСОБА_1 звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області із позовною заявою до ОСОБА_2, за участю третьої особи ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу недійсним.  

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що на початку 2005р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продали належні їм на праві власності в порядку спадкування за законом та оформлені Державним актом на право власності частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 Договір купівлі-продажу було посвідчено нотаріально. ОСОБА_1 вважає, що на час укладення договору купівлі-продажу своєї частини земельної ділянки він знаходився в незадовільному стані здоров’я, у якому не розумів значення своїх дій, що є підставою для визнання правочину недійсним. Також ОСОБА_1 стверджує, що ОСОБА_2 ввела його в оману відносно умов договору купівлі-продажу, які мають суттєве значення, а саме щодо площі проданої земельної ділянки, що також є підставою для визнання правочину недійсним. ОСОБА_1 просив суд визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О.М. 14.02.2005р. за реєстровим № 287, недійсним.  

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.  

  Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала з підстав, що 14.02.2005р. вони з братом ОСОБА_1 дійсно уклали з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу 0,090 га земельної ділянки, яка належала ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках кожному на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ОД № 078991, виданого 21.01.2005р. Красносільською сільською радою Комінтернівського району Одеської області. Договір був нотаріально посвідчений. При цьому ОСОБА_1 висловлював свою згоду на відчуження частини земельної ділянки, повністю усвідомлював значення своїх дій, був попередньо ознайомлений нотаріусом з текстом договору та з вимогами закону щодо недійсності правочину, отримав гроші, особисто підписав договір. Земельна ділянка, яка за згодою сторін залишилась у спільній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1, становить 0,052 га.  

ОСОБА_2 до судового засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, наддала до суду письмову заяву від 15.02.2010р. про розгляд справи за її відсутності.  

  Третя особа ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував з підстав, що є власником спірної земельної ділянки на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки та Державного акту на право власності. Перед укладенням договору купівлі-продажу нотаріусом було роз’яснено сторонам підстави та наслідки недійсності правочину, сторони повністю розуміли значення своїх дій. Договір купівлі-продажу частини земельної ділянки від 14.02.2005р., за яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продали по 0,045 га земельної ділянки, було виконано – земельну ділянку передано ОСОБА_3, грошові кошти  ним сплачені на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 також заявив про пропущення позивачем строку позовної давності.  

В судовому засіданні представник 3 особи просив у задоволенні позову відмовити.  

  Вислухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, а також витребувані документи, розглядаючи спір у межах заявлених вимог, суд вважає, що у позові належить відмовити за таких підстав.  

  Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_5, державним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу 10.02.1995 р., ОСОБА_1 після смерті матері, ОСОБА_6, набув право власності на Ѕ частину жилого будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1.  

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_5, державним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу 16.10.1993 р., ОСОБА_2 після смерті матері, ОСОБА_6, набула право власності на Ѕ частину жилого будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1.  

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ОД № 078991, виданим 21.01.2005р. Красносільською сільською радою Комінтернівського району Одеської області та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010552400033, земельна ділянка площею 0,142 га, розташована на території Красносільської сільської ради в АДРЕСА_1, належала ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках.  

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.02.2005р., укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (Продавці) та ОСОБА_3 (Покупець), посвідченого Марченко О.М., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, р.№ 287, Продавці передали, а Покупець прийняв у власність  земельну ділянку площею 0,090 га, як частину земельної ділянки площею 0,142 га, розташовану по АДРЕСА_1 на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області. Земельна ділянка належить Продавцям на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 078991, виданого 21.01.2005р. Красносільською сільською радою Комінтернівського району Одеської області та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010552400033. Продаж зроблений за 18 820,63 грн., які отримані Продавцями від Покупця повністю до підписання цього Договору. Сторони Договору стверджували, що їх волевиявлення є вільним та відповідає їх внутрішній волі, цей договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.  

У відповідності до ч.1 ст.655 ЦК України, за  договором   купівлі   -продажу  одна сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.  

Згідно з ч.1 ст.657 ЦК України, договір     купівлі   -продажу   земельної   ділянки, єдиного майнового  комплексу,  житлового  будинку  (квартири)  або  іншого нерухомого майна  укладається  у  письмовій  формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.  

Відповідно до ч.1 ст.658 ЦК України, п   раво продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків,  встановлених законом, належить власникові товару.  

  Отже, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.02.2005р., укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, відповідає вимогам закону до такого виду договору.  

  У відповідності до ч.1,2 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є  недодержання  в момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою -третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.  

У відповідності до ст.203 ЦК України, зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства. Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення  учасника правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.  

  Згідно зі ст.225 ЦК України, п   равочин,  який  дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та  (або)  не  могла керувати ними,  може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи.  

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, к   ожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень,  крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.  

Доказів перебування ОСОБА_1 14.02.2005р. (в день укладення договору купівлі-продажу) у стані, коли він не усвідомлював значення своїх дій та  (або)  не  міг керувати ними, не надано.  

Згідно з листом Комінтернівської центральної лікарні № 204 від 09.02.2010р., ОСОБА_1, 1932 р.н., мешканець с.Красносілка перебуває на диспансерному обліку в Красносільській амбулаторії загальної практики сімейної медицини із приводу наслідків гострого порушення мозкового кровообігу (інсульт). З приводу цієї хвороби він пройшов лікування в неврологічному відділенні Одеської клінічної лікарні в період з 18.08.2004р. по 30.08.2004р. 06.09.2004р. звертався до лікаря Красносільської АЗПСМ з приводу курсу лікування в амбулаторних умовах. Після цього ОСОБА_1 до лікувальних закладів Комінтернівського району  до 2009р. не звертався.  

Отже, підстави для визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу   земельної ділянки   , передбачені ст.255 ЦК України, відсутні.  

  Відповідно до ст.230 ЦК України, я   кщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин,  які мають істотне значення (частина  перша статті   229  цього  Кодексу),  такий правочин  визнається  судом недійсним. Обман має  місце,  якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину,  або якщо вона замовчує їх існування.  

Докази введення будь-ким в оману ОСОБА_1 щодо обставин спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки відсутні.  

Отже, немає підстав для визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу   земельної ділянки   згідно зі ст.230 ЦК України.  

Відповідно до письмових пояснень № 8/1-14 від 11.02.2010р. Марченко О.М., приватного нотаріуса Комінтернівського районного нотаріального округу, нею 14.02.2005р. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: с.Красносілка, вул.Садова, 74, між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 При посвідченні договору було виконано всі вимоги діючого законодавства, додержання яких є необхідним для чинності правочину та які встановлені ст.203 ЦК України. Зміст правочину було встановлено з усного волевиявлення продавців, ОСОБА_2 і ОСОБА_1, та покупця, ОСОБА_3 Сторони були попередньо ознайомлені нотаріусом з вимогами діючого законодавства, додержання яких є необхідними для чинності правочину, розуміли значення своїх дій, підтвердили повний розрахунок за земельну ділянку, підтвердили вільність волевиявлення та відповідність їх внутрішній волі, спрямованість на реальне настання правових наслідків. Про намір вчинити вищеназваний правочин, дійсність намірів сторін свідчить факт підготовки ними документів, необхідних для вчинення договору купівлі-продажу земельної ділянки, пред’явлення їх нотаріусу та замовлення вчинення нотаріальних дій (проект розподілу земельної ділянки, висновок про експертну грошову оцінку, довідка про відсутність сервітутів, які були замовлені та отримані продавцями особисто).  

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 підтвердили, що їм відомо про дійсність намірів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на продаж частини належної їм на праві спільної власності земельної ділянки, та про укладення договору купівлі-продажу, який завершив їх наміри.  

Тобто, договір   купівлі-продажу земельної ділянки від 14.02.2005р., укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, відповідає вимогам закону щодо його дійсності, підстави для визнання його недійсним відсутні.  

Згідно з ч.1,2 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за  зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та  інших осіб, які беруть участь у справі. Особа,  яка  бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.  

Судом не застосовуються положення ст.   267 ЦК України, незважаючи на те, що   ОСОБА_3 заявив про застосування п   озовної давності, оскільки судом встановлено відсутність порушення прав позивача та відсутність підстав для задоволення позову.  

Керуючись ст.ст.4, 60, 88, 107, 109, 169, 213-215 ЦПК України, ст.ст.11,16,22,203, 215, 225, 230, 655 ЦК України, суд -  

В И Р І Ш И В:  

  У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу недійсним – відмовити в повному обсязі.  

  Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.  

  Рішення не вступило в законну силу.  

  Суддя: (підпис)  

ВІРНО  

Суддя: